Держслужбовець за сумісництвом — голова Державної екзаменаційної комісії у виші. Це корупція?

В обраному У обране
Друк
Коваленко Наталія, юрист
Держслужбовець Червень, 2016/№ 6
Працівник структурного підрозділу місцевої державної адміністрації працює за сумісництвом головою державної екзаменаційної комісії у вищому навчальному закладі? Чи можна вважати це корупцією?

Перш за все давайте з’ясуємо визначення термінів «корупція» і «корупційне правопорушення».

Так, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII (далі — Закон № 1700):

корупційне правопорушення діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

корупція — використання особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей;

неправомірна вигода — грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Тож, як бачимо, робота держслужбовця у Державній екзаменаційній коміссії (далі — ДЕК) не може вважатися корупційним діянням.

Тепер щодо сумісництва. Стаття 22 Закону № 1700 передбачає, що особам, зазначеним у ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Частиною 1 ст. 25 Закону № 1700 визначено: «особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється: займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України».

Отже, заборона займатися іншою оплачуваною діяльністю не поширюється на:

— медичну, інструкторську та суддівську із спорту практику;

— а також наукову, викладацьку і творчу діяльність.

На жаль, поняття «викладацька діяльність» у законодавстві не визначено. Однак її можна визначити як діяльність особи як викладача тієї чи іншої навчальної дисципліни в освітньому закладі, що полягає у читанні лекцій, проведенні семінарів, практичних та інших занять, гуртків, секцій тощо, веденні уроків і т. ін. Особу, яка веде викладацьку і виховну роботу, іменують педагогом. Отже, викладацька діяльність — це та частина педагогічної діяльності, яка не охоплює виховну роботу.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про освіту» від 23.05.91 р. № 1060-XII педагогічну діяльність здійснюють педагогічні і науково-педагогічні працівники. Їх перелік визначено Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 р. № 963. Це, зокрема, такі посади:

а) педагогічних працівників: вчитель, викладач всіх спеціальностей, старший викладач вищого навчального закладу І і II рівнів акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах та ін.;

б) науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів III — IV рівнів акредитації: керівник (ректор, президент тощо), керівник філіалу, завідувач кафедри — професор, професор, доцент, старший викладач, викладач, асистент, викладач-стажист, провідний концертмейстер, концертмейстер, декан, заступник декана, вчений секретар, завідувач: докторантури, аспірантури, ординатури, інтернатури, підготовчого відділення та ін.

Крім того, нагадаємо: п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 р. № 43 визначено, що сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Водночас не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт, що додається до Положення № 43, зокрема:

педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік (допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати);

керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах науковців та висококваліфікованих спеціалістів, які не перебувають у штаті цих установ та навчальних закладів, з оплатою їх праці в розрахунку 50 годин на рік за керівництво кожним аспірантом; завідування кафедрою висококваліфікованими спеціалістами, у тому числі тими, що займають керівні посади в навчальних закладах і науково-дослідних установах з оплатою в розрахунку 100 годин за навчальний рік (допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати);

проведення консультацій науковими працівниками науково-дослідних інститутів, викладачами вищих навчальних закладів та інститутів удосконалення лікарів, головними спеціалістами органів охорони здоров’я в лікувально-профілактичних установах в обсязі до 240 годин на рік з погодинною оплатою праці (допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати);

робота за договорами провідних наукових, науково-педагогічних і практичних працівників по короткостроковому навчанню кадрів на підприємствах і в організаціях (допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати).

Крім того, залежно від характеру робіт у цей час (основний робочий чи за його межами) може здійснюватися: робота учителів і викладачів середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-виховних закладів, а також вищих навчальних закладів, прирівняних до них по оплаті праці працівників, концертмейстерів і акомпаніаторів навчальних закладів з підготовки працівників мистецтв та музичних відділень (факультетів) інших вищих навчальних закладів, у тому самому навчальному закладі понад установлену норму навчального навантаження, педагогічна робота та керівництво гуртками в тому самому навчальному закладі, дошкільному виховному, позашкільному навчально-виховному закладі.

Відповідно ст. 5 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556-VII «здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої (освітньо-професійної чи освітньо-наукової) або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти; здобувачі вищої освіти — особи, які навчаються у вищому навчальному закладі на певному рівні вищої освіти з метою здобуття відповідного ступеня і кваліфікації».

Стаття 6 цього Закону визначає, що «атестація — це встановлення відповідності засвоєних здобувачами вищої освіти рівня та обсягу знань, умінь, інших компетентностей вимогам стандартів вищої освіти. <…> Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об’єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою вищого навчального закладу (наукової установи).»

Далі потрібно проаналізувати відповідне Положеня про ДЕК навчального закладу. Як правило, у ньому зазначено те, що і у Типовому: «Завданнями державних комісій є: комплексна перевірка й оцінка теоретичної та практичної фахової підготовки студентів-випускників відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня; прийняття рішення про присвоєння випускникам відповідної кваліфікації та щодо видачі диплома (диплома з відзнакою з урахуванням рекомендації випускової(их) кафедри (кафедр), предметної (циклової) комісії); розробка пропозицій щодо подальшого поліпшення якості підготовки фахівців з відповідного напряму підготовки (спеціальності)».

З урахуванням зазначеного вище, на думку редакції, можна стверджувати, що робота екзаменаційної комісії — частина педагогічної роботи, а тому і викладацької.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити