ДОКУМЕНТ СТАТТІ
Закон № 2939 — Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. № 2939-VI.
ПРО ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Для початку варто визначитися, що є публічною інформацією? Згідно зі ст. 1 Закону № 2939 публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Коментар. Одразу слід зрозуміти, що будь-яка інформація, що становить суспільний інтерес (наприклад, штатний розпис бюджетної установи; документи щодо державних закупівель, здійснених на бюджетні кошти; інформація про наявність вакцин для проведення щеплень в медичних закладах, нормативно-правові акти відомчого характеру, які видаються відповідними міністерствами й відомствами тощо), може бути запитана ким завгодно (громадянином, громадською організацією тощо) без пояснення причин, і відповідальні посадові особи повинні грамотно надавати відповіді на інформаційні запити.
ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ЗАПИТІВ НА ІНФОРМАЦІЮ
Запит на інформацію — це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Отримавши інформаційний запит, відповідальна особа або структурний підрозділ органу влади мусить уважно перевірити, чи дотримано запитувачем вимоги ч. 5 ст. 19 Закону № 2939.
Запит на інформацію має містити:
1) ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації, обов’язково зазначивши в запиті своє ім’я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.
Практичний нюанс: у разі подання запиту на інформацію в електронному вигляді (надіслання електронною поштою) запитувачу треба уважно й послідовно виконати усі вимоги, при цьому особистий власноручний підпис не є обов’язковим.
СТРОК РОЗГЛЯДУ ЗАПИТІВ НА ІНФОРМАЦІЮ
На підставі ч. 1 ст. 20 Закону № 2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
Практичний нюанс. Частина 3 ст. 20 Закону № 2939 спонукає відповідальну особу надавати «пришвидшену» відповідь у разі наявності обґрунтованого клопотання заявника про термінове опрацювання запиту. Практичні ситуації можуть бути різними, тому у разі виникнення сумнівів, за можливості, варто особисто поспілкуватися по телефону безпосередньо із самим запитувачем, щоб спробувати з’ясувати, наскільки терміново йому потрібно надавати відповідь.
На підставі ч. 4 ст. 20 цього Закону, в разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.
Практичний нюанс. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту. На практиці це іноді називають попередньою відповіддю. Це обов’язково слід зробити, щоб не потрапити під адмінвідповідальність.
ЧИМ ОБҐРУНТОВУЄТЬСЯ ВІДМОВА ТА ВІДСТРОЧКА В ЗАДОВОЛЕННІ ЗАПИТУ НА ІНФОРМАЦІЮ
Частина 1 ст. 22 Закону № 2939 містить вичерпний перелік випадків законної відмови запитувачу інформації в задоволенні запиту.
Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком (уточню: тут йдеться про обсяг роздрукованих паперових носіїв інформації обсягом більше 10 сторінок, за які треба оплатити; якщо відповідь на інформаційний запит надається в електронній формі, то оплачувати не доведеться);
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п’ятою статті 19 цього Закону.
Важливо знати: відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (ч. 2 ст. 22 Закону № 2939).
Що слід робити розпоряднику інформації, якщо одержаний ним інформаційний запит стосується інформації, не віднесеної до його компетенції?
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3 ст. 22 Закону № 2939).
Відмова в задоволенні запиту на інформацію має бути не просто аргументована, але й належно оформлена. Згідно з ч. 4, 5 ст. 22 Закону № 2939, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: прізвище, ім’я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дату відмови; мотивовану підставу відмови; порядок оскарження відмови; підпис. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
Інша ситуація, коли запитувачу надається відстрочка. Так, згідно з ч. 6, 7 ст. 22 Закону № 2939 відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:
прізвище, ім’я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;
причини, у зв’язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк; строк, у який буде задоволено запит; підпис.
ХТО Є РОЗПОРЯДНИКАМИ ІНФОРМАЦІЇ
1. Розпорядниками інформації (ст. 13 Закону № 2939) визнаються:
1) суб’єкти владних повноважень — органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, — стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, — стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків;
4) суб’єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, — стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
2. До розпорядників інформації, зобов’язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб’єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно важливою інформацією).
3. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
4. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Коментар.
На практиці бувають непоодинокі випадки, коли розпорядники інформації дають неправильні відповіді на інформаційні запити, не надаючи інформацію, посилаючись на те, що вона є доступною на веб-сайті тощо. Важливо знати: розміщена на веб-сайті інформація не звільняє розпорядника інформації від необхідності надавати запитувачу відповідь на інформаційний запит. У виникненні спірних ситуацій слід максимально точно керуватися вимогами профільного Закону «Про доступ до публічної інформації», які є спеціальними нормами та мають пріоритет, порівняно з нормами інших актів законодавства.
ОБОВ’ЯЗКИ РОЗПОРЯДНИКІВ ІНФОРМАЦІЇ
Відповідно до ст. 14 Закону № 2939 розпорядники інформації зобов’язані:
1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;
2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;
3) вести облік запитів на інформацію;
4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;
5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;
6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Коментар.
Не лише в органах державної влади й місцевого самоврядування мають бути спеціальні структурні підрозділи для роботи з публічною інформацією. Навіть у невеличких бюджетних установах (за кількістю штатних працівників) має бути визначена відповідальна особа, яка працюватиме із запитами на інформацію.
ВІДКРИТІ ДАНІ
Одним із нововведень, що стосуються відкритості й прозорості публічної інформації, є постанова КМУ «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» від 21.10. 2015 р. № 835 (далі — Положення).
Відповідно до цієї постанови:
набір даних — це електронний документ, який містить відкриті дані та складається із структурованої сукупності однорідних значень (записів), включає поля даних та метаінформацію про них;
оприлюднення набору даних — це розміщення та оновлення розпорядником інформації наборів даних на офіційному веб-сайті розпорядника інформації або на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних та забезпечення доступу до наборів даних за допомогою інтерфейсу прикладного програмування;
інтерфейс прикладного програмування (server-side Web АРІ ) — це набір готових функцій, що надається у вигляді сервісу для використання у зовнішніх прикладних програмах для забезпечення динамічного доступу до наборів даних;
паспорт набору даних — це сукупність основних параметрів набору даних для його ідентифікації.
Положення визначає вимоги до формату і структури наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, періодичність оновлення та порядок їх оприлюднення, а також перелік таких наборів даних.
Розпорядники інформації згідно з цим Положенням оприлюднюють у формі відкритих даних набір даних, визначений у переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, згідно з додатком, а також будь-які інші наявні дані, що відповідають визначенню публічної інформації у формі відкритих даних. Набори даних оприлюднюються та регулярно оновлюються розпорядником інформації на його офіційному веб-сайті та на його веб-сторінці на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних. Для забезпечення доступу до публічної інформації розпорядник інформації може здійснювати оприлюднення наборів даних, які не включені до переліку, якщо інше не передбачено Законом № 2939, у разі високого суспільного інтересу до таких даних (високої частоти їх запитування; за результатами опитування громадської думки; наявності інших обставин).
На підставі п. 17 Положення на сторінці кожного набору даних, що оприлюднюється, розпорядник інформації розміщує таку інформацію:
«Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація у формі відкритих даних (відкриті дані) оприлюднюється для вільного та безоплатного доступу до неї. Відкриті дані дозволені для їх подальшого вільного використання та поширення. Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, зокрема в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту відкриті дані з обов’язковим посиланням на джерело їх отримання. Умовою будь-якого подальшого використання відкритих даних є обов’язкове посилання на джерело їх отримання (у тому числі гіперпосилання на веб-сторінку відкритих даних розпорядника інформації).»
На виконання п. 18 Положення на офіційному веб-сайті розпорядника інформації розміщується реєстр наборів даних у формі систематизованого переліку наборів даних, який дає змогу ідентифікувати кожен з оприлюднених наборів даних, отримати їх головні параметри, зокрема гіперпосилання, для доступу до набору даних в Інтернеті. Реєстр наборів даних розміщується шляхом відображення на веб-сторінці (для перегляду за допомогою веб-браузера) та шляхом розміщення електронного документа, який може бути завантажений, або приєднання за допомогою інтерфейсу прикладного програмування.
На виконання пп. 21 — 26 Положення оприлюднення набору даних передбачає можливість їх перегляду і завантаження без проведення додаткової авторизації, проходження автоматизованого тесту для розрізнення користувачів чи інших обмежень. Розпорядник інформації забезпечує дотримання вимог частини третьої статті 101 Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо оприлюднення наборів даних, які містять персональні дані фізичної особи. Розпорядник інформації забезпечує на своєму офіційному веб-сайті систематизацію (сортування) наборів даних за визначеними ознаками, зокрема за предметом, ключовими словами, форматом наборів даних, частотою оновлення, популярністю наборів даних серед користувачів, а також можливість пошуку серед наборів даних. Розпорядник інформації протягом одного робочого дня після оприлюднення (оновлення) наборів даних на своєму офіційному веб-сайті оприлюднює такі набори даних на своїй веб-сторінці на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.
Важливо: оприлюднення наборів даних на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних здійснюється безоплатно відповідальною особою розпорядника інформації, яка заповнює та подає паспорт набору даних, структуру набору даних у форматі, що дає змогу його автоматизовано обробляти електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання, та набір даних. Розпорядники інформації несуть згідно із законом відповідальність за достовірність і актуальність оприлюднених наборів даних на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних. Адміністратор Єдиного державного веб-порталу відкритих даних несе згідно із законом відповідальність за забезпечення цілісності інформації на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних після оприлюднення цієї інформації її розпорядниками. Розпорядник інформації забезпечує оприлюднення нового набору даних відповідно до вимог цього Положення протягом 30 календарних днів.
Додаток до Положення містить детальний перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, це повинні оприлюднювати усі розпорядники інформації. Додатково в Переліку детально визначені міністерства та інші центральні органи влади, які повинні оприлюднювати набори даних, враховуючи їхню компетенцію.
ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РОЗПОРЯДНИКА ІНФОРМАЦІЇ
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 2939 відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:
1) ненадання відповіді на запит;
2) ненадання інформації на запит;
3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;
4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;
5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації;
6) несвоєчасне надання інформації;
7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;
8) нездійснення реєстрації документів;
9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
На підставі п.1 пп. 8-1 ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в ст. 218 — 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ст. 188-39, 188-40, 212-3).
