ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
ГКУ — Господарський кодекс України.
Закон № 1700 — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.
Визначимося з поняттями. Як зазначено у ст. 167 ГКУ, корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ст. 63 ГКУ залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.
Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Доцільно зупинитися на історичних моментах розвитку в українському антикорупційному законодавстві порушеної тематики. Так, у 2013 році у зв’язку із доповненням ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 р. № 3206-VI (далі — Закон 2011 року) ч. 3 (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики» від 14.05.2013 р. № 224-VІІ) з 1 січня 2014 року набрала чинності норма, якою, зокрема, встановлювалось, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та посадові особи юридичних осіб публічного права зобов’язані протягом десяти днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом.
При цьому вказаним особам заборонялося передавати в управління належні їм підприємства та корпоративні права на користь членів своєї сім’ї.
З 29 квітня 2015 року набрав чинності Закон № 1700, ст. 36 якого вищезазначена норма залишена, при цьому збільшено строк для передачі підприємств чи корпоративних прав до тридцяти днів.
Отже, норма щодо передачі підприємств чи корпоративних прав поширюється лише на тих осіб, яких призначено (обрано) на відповідну посаду починаючи з 1 січня 2014 року.
На сьогодні на відміну від Закону 2011 року механізми передачі підприємств чи корпоративних прав визначено Законом № 1700, зокрема ст. 36:
передача посадовцем належних йому підприємств, які за способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу є унітарними, здійснюється шляхом укладання договору управління майном із суб’єктом підприємницької діяльності;
передача посадовцем належних йому корпоративних прав здійснюється в один із таких способів:
1) укладання договору управління майном із суб’єктом підприємницької діяльності (крім договору управління цінними паперами та іншими фінансовими інструментами);
2) укладання договору про управління цінними паперами, іншими фінансовими інструментами і грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, з торговцем цінними паперами, який має ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління цінними паперами;
3) укладання договору про створення венчурного пайового інвестиційного фонду для управління переданими корпоративними правами з компанією з управління активами, яка має ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління активами.
Передача корпоративних прав як оплата вартості цінних паперів венчурного пайового інвестиційного фонду здійснюється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску цінних паперів такого інституту спільного інвестування.
При цьому посадовець не може укладати вищезазначені договори із суб’єктами підприємницької діяльності, торговцями цінними паперами та компаніями з управління активами, в яких працюють члени сім’ї таких осіб.
Посадовець в одноденний строк після передачі в управління належних йому підприємств та корпоративних прав зобов’язаний письмово повідомити про це Національне агентство з наданням нотаріально засвідченої копії укладеного договору.
Що стосується правових наслідків для посадовця у разі невиконання ним вимог Закону в частині передачі належних йому підприємств чи корпоративних прав, то у законодавстві має місце певна неврегульованість. Так, ст. 36 Закону № 1700, яка вимагає від посадовця передавати належні йому підприємства чи корпоративні права, має назву «Запобігання конфлікту інтересів у зв’язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав». У Кодексі України про адміністративні правопорушення передбачено ст. 1727 «Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів», якою встановлено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів або за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Відповідальності за інші порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів КУпАП не передбачено.
Водночас, невиконання посадовцем вимоги ст. 36 Закону № 1700 може розглядатися як порушення відповідної присяги (Присяги державного службовця, Присяги посадової особи місцевого самоврядування, Присяги поліцейського, Військової присяги тощо), у яких здебільшого прописано «неухильно дотримуватися Конституції України та законів України».
Крім того, у разі непередачі посадовцем належних йому підприємств чи корпоративних прав, за певних умов при виконанні службових обов’язків у нього може виникнути реальний (потенційний конфлікт інтересів), що може бути встановлено під час перевірки декларацій на наявність конфлікту інтересів.
Наостанок доцільно зупинитися на дії вищезазначеної вимоги у часі. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, норма щодо передачі корпоративних прав застосовується лише для тих осіб, яких призначено (обрано) на посаду починаючи з 1 січня 2014 року.
Водночас, стаття 36 Закону визначає тридцятиденний строк передачі посадовцем належних йому підприємств чи корпоративних прав після призначення (обрання) на посаду, а не після набуття ним статусу суб’єкта, на якого поширюється дія Закону в цій частині.
Таким чином, посадовець, який перебував на посаді до 1 січня 2014 року і не здійснив заходи щодо передачі належних йому підприємств чи корпоративних прав (з посиланням на норму статті 58 Конституції України), зобов’язаний був виконати вимоги Закону (або Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції») в цій частині у разі призначення його на іншу посаду, якщо таке призначення (обрання) відбулося починаючи з 1 січня 2014 року.
