ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
КЗпП — Кодекс законів про працю України.
КК — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III.
Новий Закон про державну службу, Закон № 889 — Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII.
ВИДИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Нагадаємо, що державні службовці несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову (зокрема, матеріальну) та кримінальну відповідальність. Відповідальність державних службовців настає за порушення законності та службової дисципліни, невиконання або неналежне виконання ними посадових обов’язків.
Дисциплінарна відповідальність полягає в застосуванні до державних службовців покарань та стягнень, передбачених законодавством, за невиконання чи неналежне виконання ними покладених на них обов’язків, яке не тягне за собою кримінальної відповідальності. Та чи інша дія або бездіяльність державних службовців є порушенням трудової дисципліни лише за наявності одночасно трьох умов:
— якщо дія (бездіяльність) є протиправною, тобто порушується певна вимога чи положення нормативно-правового акта;
— якщо протиправна дія (бездіяльність) є виною;
— якщо не виконано саме посадові обов’язки.
До державних службовців, згідно зі ст. 66 нового Закону про державну службу, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:
— зауваження;
— догана;
— попередження про неповну службову відповідність;
— звільнення з посади державної служби.
Адміністративна відповідальність — це вид юридичної відповідальності, зміст якої полягає у примусовому, з додержанням встановленої процедури, застосуванні правомочним суб’єктом передбачених законодавством за вчинення адміністративного проступку, який скоєний правопорушником, заходів впливу.
Основним завданням адміністративної відповідальності державних службовців є: охорона суспільних відносин, які виникають у процесі їхньої діяльності щодо виконання повноважень державних органів, від протиправної поведінки, яка суперечить державним потребам; гарантування прав громадян; виховання державних службовців у дусі дотримання різних адміністративних правил і тим самим недопущення дисциплінарних проступків; досягнення тієї поведінки, яка вимагається законами, наказами, розпорядженнями і вказівками вищих у порядку підлеглості керівниками.
Матеріальна відповідальність виконує правовідновлювальну функцію та настає за дисциплінарний проступок, яким завдано матеріальних збитків державному органу.
Матеріальна відповідальність державного службовця та матеріальна відповідальність роботодавця відрізняються між собою розміром відшкодованої шкоди, порядком відшкодування та характером правових норм, що їх регулюють.
Державні службовці несуть відповідальність за пряму дійсну шкоду лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна фізичним та юридичним особам винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Відповідно до ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну державному органу під час виконання трудових обов’язків, державні службовці, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві. Зокрема, у ст. 134 КЗпП встановлено вичерпний перелік підстав повної матеріальної відповідальності працівника, а саме:
1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 КЗпП укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;
2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків;
7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;
8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;
9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
Кримінальна відповідальність державних службовців передбачена розділом XVII КК «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг». Зміст цих злочинів розкривають відповідні статті розділу, а саме:
«Зловживання владою або службовим становищем» (ст. 364 КК),
«Службове підроблення» (ст. 366 КК),
«Декларування недостовірної інформації» (ст. 366-1 КК),
«Службова недбалість» (ст. 367 КК),
«Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» (ст. 368 КК),
«Незаконне збагачення» (ст. 368-2 КК),
«Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі» (ст. 369 КК), «Зловживання впливом» (ст. 369-2 КК),
«Провокація підкупу» (ст. 370 КК).
Далі пропонуємо розглянути, яка матеріальна відповідальність передбачена Законом № 889 для державних службовців. А саме, визначимо основи, обов’язок та порядок відшкодування державними службовцями шкоди, нанесеної ними фізичним та юридичним особам своїми незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю під час здійснення своїх повноважень.
ОСНОВИ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ
Статтею 80 нового Закону про державну службу встановлено, що матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 80 Закону № 889, держава в особі суб’єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до:
| 1) державного службовця, який заподіяв шкоду; |
| 2) посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв’язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи |
У випадку застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, яка заподіяна ним умисно, в результаті вчинення ним протиправних дій або в результаті його бездіяльності (ч. 3 ст. 80 Закону № 889).
ОБОВ’ЯЗОК ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ
Державний службовець зобов’язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання ним посадових обов’язків (ч. 1 ст. 80 Закону № 889).
Відповідно до ч. 2 ст. 80 Закону № 889, шкодою, заподіяною державним службовцем державі, є також виплачене державою відшкодування шкоди, заподіяної державним службовцем третій особі внаслідок неналежного виконання ним посадових обов’язків.
У випадку, коли шкоду заподіяно спільно кількома державними службовцями, то кожен із них несе відповідальність у розмірі, пропорційному ступеню вини.
Частиною 4 ст. 80 Закону № 889 встановлено, що під час визначення розміру відшкодування шкоди має враховуватися майнове становище державного службовця, співвідношення розміру заподіяної шкоди до його заробітної плати, ризик виникнення шкоди, досвід державної служби, надані державному службовцю накази (розпорядження), а також інші обставини, у зв’язку з якими повне відшкодування державним службовцем шкоди буде необґрунтованим.
ПОРЯДОК ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ
Для відшкодування шкоди керівник державної служби вносить державному службовцю письмову пропозицію, в якій зазначаються розмір, порядок і строки відшкодування шкоди, а також обставини, що стали підставою для відшкодування. Державний службовець повинен дати відповідь на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди у письмовій формі (ч. 1 ст. 82 Закону № 889). Така пропозиція може бути внесена протягом трьох місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався чи мав дізнатися про обставини, що є підставою для пред’явлення вимоги, але не пізніше ніж через три роки з дня заподіяння шкоди.
Державний службовець повинен дати відповідь на пропозицію про відшкодування шкоди в письмовій формі протягом двох тижнів з дня отримання пропозиції (ч. 3 ст. 82 Закону № 889).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону № 889, у разі ненадання державним службовцем відповіді на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди, відмови від відшкодування шкоди чи невідшкодування шкоди до зазначеного у пропозиції строку керівник державної служби може звернутися з позовом про таке відшкодування до суду.
У наступних випусках «ДЕРЖСЛУЖБОВЦЯ» ми продовжимо розповідати про відповідальність державних службовців, визначену новим Законом про державну службу.
