Норма ст. 265 КЗпП про підвищені розміри штрафів за порушення законодавства про працю діє з 01.01.2015 р. Донедавна такі штрафи залишалися всього лише задекларованими у трудовому законодавстві. Чому? Головним чином це пов’язано з приписом ч. 4 ст. 265 КЗпП: штрафи, зазначені в ч. 2 цієї статті, накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками, начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками в порядку, установленому КМУ. Саме цього Порядку і не вистачало для застосування до роботодавців штрафів за порушення ними трудового законодавства.
Ситуація змінилася з 10.02.2016 р. З цієї дати набула чинності постанова КМУ від 03.02.2016 р. № 55 (далі — постанова № 55), якою і визначено механізм накладення штрафів, прописаних у ч. 2 ст. 265 КЗпП. Зауважимо: окремого Порядку для цього немає. Річ у тім, що постановою № 55 унесено уточнення з приводу накладення штрафів за порушення трудового законодавства до вже існуючого урядового порядку про накладення штрафів за порушення законодавства про зайнятість.
Тобто з 10.02.2016 р. для накладення штрафів, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП і ч. 2 — 7 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI, звертаються до єдиного нормативного документа — Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 р. № 509 (з урахуванням змін, унесених постановою № 55, далі — Порядок № 509). Тепер зосередимося на «трудових» штрафах.
Увага! У загальному випадку роботодавця можуть притягнути до відповідальності за порушення трудового законодавства за результатами перевірки Держпраці на підставі акта перевірки, в якому й зафіксовано виявлені правопорушення.
Отже, є акт, в якому відображено порушення трудового законодавства. Що далі? Розглянемо подальший ланцюжок подій на схемі нижче.
| Уповноважена посадова особа Держпраці приймає рішення про розгляд справи з накладення штрафу не пізніше 10 днів з дати складання акта | |||
| Справа про накладення штрафу розглядається в 15-денний строк з дня прийняття рішення про її розгляд | |||
| Строк розгляду справи може бути продовжено Головою Держпраці або його заступниками (але не більше ніж на 10 днів) за наявності обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду від роботодавця | Держпраці (територіальні органи) письмово інформує роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за 5 днів до дати її розгляду. Про це роботодавця повідомляють рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення представнику роботодавця . На копії повідомлення, що залишається в Держпраці або її територіальному органі, має бути позначка, скріплена підписом представника роботодавця | Справу розглядають за участю представника від роботодавця. Справу розглядають і без участі представника, якщо роботодавця повідомили про розгляд справи і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання | |
| Уповноважена посадова особа Держпраці приймає рішення про накладення штрафу, про що складає постанову | |||
| Постанову складають у двох примірниках | Один — залишається в Держпраці або її територіальному органі | ||
| Другий — надсилають роботодавцю або передають його представнику протягом 3 днів | |||
| Роботодавець сплачує штраф протягом одного місяця з дня прийняття постанови про накладення штрафу та повідомляє про це Держпраці або її територіальний орган | |||
Важливо! Без проведення перевірки Держпраці штрафи згідно зі ст. 265 КЗпП можуть накладатися на роботодавця на підставі рішення суду.
При цьому рішення суду має стосуватися оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, установлення періоду такої роботи або роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи на умовах повного робочого часу, встановленого на підприємстві, в установі чи організації. Про це йдеться в ч. 5 ст. 265 КЗпП і в доповненому п. 2 Порядку № 509. На практиці таке можливе, якщо працівник самостійно звернувся до суду за захистом своїх трудових прав, а судова інстанція прийняла рішення про оформлення трудових відносин і встановила період роботи, чим підтвердила факт правопорушення. У такому випадку штраф може бути накладено без проведення перевірки на підставі рішення суду. До речі, у такому разі суд прийме ще й рішення про нарахування та виплату такому працівнику заробітної плати в розмірі не нижче середньої зарплати за відповідним видом економічної діяльності в регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої зарплати, а також про нарахування та сплату податку на доходи фізичних осіб і суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи (ст. 235 КЗпП).
Орган державної виконавчої служби забезпечує виконання постанови Держпраці щодо сплати штрафу роботодавцем (ч. 6 ст. 265 КЗпП). Утім, орган державної виконавчої служби підключиться до процесу стягнення штрафів згідно зі ст. 265 КЗпП лише у тому випадку, якщо роботодавець добровільно не сплатить такий штраф згідно з постановою Держпраці (п. 11 Порядку № 509).
Зверніть увагу! Штрафи, передбачені ч. 2 ст. 265 КЗпП, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій (ч. 3 ст. 265 КЗпП).
Отже, на штрафи згідно зі ст. 265 КЗпП не поширюється правило зі стягнення адміністративно-господарських санкцій, установлене ст. 250 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV. Нагадаємо: такі штрафи можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через рік з дня порушення.
Тобто спеціалісти Держпраці при виявленні правопорушення можуть прийняти рішення про накладення штрафів, передбачених ст. 265 КЗпП, на роботодавця, і «перешкодою» для цього не може бути строк, що сплинув, з дати вчинення правопорушення та/або дати його виявлення.
Тоді виникає запитання про «ціну» штрафу. Якщо йдеться про порушення трудового законодавства після 01.01.2015 р. (після появи штрафів, прописаних у ст. 265 КЗпП), то розмір штрафу в усіх випадках прив’язаний до розміру мінімальної зарплати, установленого на момент виявлення правопорушення. Виняток становить тільки абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП — розмір штрафу за порушення інших вимог законодавства про працю просто прив’язаний до мінімальної зарплати без прив’язки до розміру мінзарплати на дату виявлення порушення. Проте органи Держпраці і в цьому випадку пов’язуватимуть їх із розміром мінімальної зарплати, установленим законодавством на дату виявлення порушення.
А якщо порушення за фактом сталося до 01.01.2015 р.? У цьому випадку фінансові санкції до роботодавця не застосовуються, адже до зазначеної дати їх зовсім не існувало. Проте таке твердження стосується тільки разових (не триваючих) порушень. Якщо ж ідеться про триваючі порушення трудового законодавства (що розпочалися до 01.01.2015 р., але тривають і виявлені після цієї дати), то в цьому випадку роботодавець нестиме відповідальність згідно із законодавством, що діє на момент виявлення порушення. Тобто в цьому випадку його можуть оштрафувати згідно зі ст. 265 КЗпП, а розмір штрафу залежатиме від розміру мінімальної зарплати, установленого на момент виявлення порушення.
Пам’ятайте! Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю (ч. 7 ст. 265 КЗпП). Наприклад, роботодавець не подав Повідомлення про прийняття працівника на роботу за формою, затвердженою постановою КМУ від 17.06.2015 р. № 413, і у зв’язку з цим на нього наклали штраф. Так от, незважаючи на сплачений штраф, роботодавець зобов’язаний подати таке Повідомлення.
Насамкінець зазначимо: правопорушення, зазначені у ст. 265 КЗпП, наведені і в ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X (далі — КУпАП). Загрожують штрафи, передбачені ст. 41 КУпАП, посадовим особам підприємств, організацій та установ, а також фізичним особам — підприємцям. При цьому справи про притягнення посадових осіб до відповідальності згідно з ч. 1 — 4 і 7 ст. 41 КУпАП розглядає суд (ст. 221 цього Кодексу).
