Згідно з частиною сьомою статті 6 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) інвалідам I та II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи — 26 календарних днів.
Тобто якщо працівник працює на підприємстві з 2000 року та надав роботодавцеві довідку МСЕК у 2014 році, де зазначено, що йому встановлена інвалідність II групи з 1999 року (інформацію про інвалідність можна було визначити відповідно до запису у трудовій книжці про призначення пенсії по інвалідності), працівнику гарантовано надання законодавством 30 календарних днів щорічної відпустки з дня укладення трудового договору, незважаючи на обставини, за яких бухгалтерія (відділ кадрів) підприємства не мала документа (довідку МСЕК), що підтверджує інвалідність працівника.
Відповідно до статті 24 Закону у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Таким чином, якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років (зокрема за два, три, чотири чи більше років), він має право використати їх, а у разі звільнення йому має бути виплачена грошова компенсація.
Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки в разі їх невикористання.
Звертаємо увагу на те, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, вони мають лише роз’яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правових норм.
Директор Департаменту заробітної плати та умов праці О. Товстенко
