Теми статей
Обрати теми

Про необхідність належного врегулювання оплати праці працівників судової системи України

Рішення Ради суддів України від 25.02.2016 р. № 16

Статтею 33 Закону «Про державну службу» від 16.12.93 № 3723-ХІІ встановлено, що оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов’язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними й досвідченими кадрами.

Законом «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ ч. 1 ст. 144 Закону «Про судоустрій і статус суддів» доповнено абзацом другим такого змісту: «При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців». Така ж норма передбачена й Законом «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VІІІ.

На сьогодні питання оплати праці працівників судів регулюється ст. 147 Закону «Про судоустрій і статус суддів» та постановою Кабінету Міністрів «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів від 02.09.2015 № 644. Зазначеними змінами затверджено нові схеми посадових окладів працівників апаратів судів усіх рівнів.

Верховною Радою 10.12.2015 прийнято новий Закон «Про державну службу» № 889-VІІ, який набирає чинності 01.05.2016. У розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону передбачено внесення змін до Закону «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, шляхом виключення абз. 2 ч. 1 ст. 147, чим фактично скасовується законодавче регулювання мінімальних розмірів посадового окладу працівників апаратів судів.

Згідно зі ст. 50 Закону «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІ на державу покладається обов’язок забезпечити достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов’язків, заохочувати їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 51 зазначеного Закону схема посадових окладів на посадах державної служби визначається щороку Кабінетом Міністрів під час підготовки проекту закону про державний бюджет на наступний рік.

Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції Кабінет Міністрів як вищий орган у системі органів виконавчої влади у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента та постановами ВР, прийнятими відповідно до Конституції та законів. Частиною 2 ст. 22 Основного Закону встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини й громадянина.

Скасування Законом № 889-VІІІ регулювання мінімальних розмірів посадового окладу працівників апарату судів шляхом виключення абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону «Про судоустрій і статус суддів» і віднесення питання щодо врегулювання розмірів посадових окладів працівників апарату судів до повноважень Кабінету Міністрів через затвердження ним щороку схеми посадових окладів фактично звужує зміст та обсяг прав зазначених працівників, оскільки допускає можливість рішенням Уряду встановити посадові оклади менші, ніж це передбачено абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, п. 18 ч. 3 ст. 3 Закону № 889-VІІ передбачається, що дія цього Закону не поширюється на працівників патронатних служб. Відповідно до ч. 1 ст. 92 Закону до посад патронатної служби належать, зокрема, посади помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду, помічників суддів. Статтею 154 Закону «Про судоустрій і статус суддів» визначено статус і умови діяльності помічників суддів. Так, статус помічника судді визначається у тому числі Законом «Про державну службу», тобто помічник судді є державним службовцем.

Враховуючи викладене, положення п. 18 ч. ст. 3 та ч. 1 ст. 92 Закону «Про державну службу» суперечать ст. 154 Закону «Про судоустрій і статус суддів», спричиняють колізію правових норм і створюють суперечливість застосування таких норм на практиці.

Відповідно до пп. 35 та 36 рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки в судах має працювати достатня кількість суддів та кваліфікований допоміжний персонал. Для попередження виникнення та зменшення надмірного робочого навантаження в судах потрібно вжити необхідних заходів для забезпечення незалежності судової влади, щоб передати вирішення несудових питань іншим особам із відповідною кваліфікацією.

Помічник судді, що передбачено Законом «Про судоустрій і статус суддів», здійснює ті функції, які з огляду на ст. 154 названого Закону покликані сприяти в реалізації суддею своїх обов’язків, передбачених Конституцією та законами. Таким чином, обсяг і характер роботи помічника судді не може виходити за межі реалізації суддею державної влади шляхом здійснення ним правосуддя.

Ненадання статусу державних службовців помічникам суддів, а також помічникам та науковим консультантам суддів Конституційного Суду, як це передбачено п. 18 ч. 3 ст. 3 та ч. 1 ст. 92 Закону «Про державну службу», призведе до того, що дія Закону «Про запобігання корупції» не поширюватиметься на цю категорію осіб і дозволить їм уникати, зокрема, обов’язку, передбаченого п. 11 ч. 1 ст. 8 Закону, що не можна визнати правильним. Відсутність спеціального закону, яким би передбачався статус таких осіб, призведе не тільки до зниження ефективності дії Закону «Про запобігання корупції», а й до повної відсутності законодавчих норм, якими б визначався правовий статус помічника судді.

Враховуючи наведене, вважаємо законодавчі положення щодо виведення зі сфери дії Закону «Про державну службу» помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду, помічників суддів необгрунтованими і такими, що порушують їх права відповідно до ст. 22 Конституції.

Законом № 889-VIII передбачено утворення за рішенням Кабміну Комісії з питань вищого корпусу державної служби (ст. 14), до компетенції якої належить, зокрема, проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «А», у тому числі і тих, що належать до системи судової влади, а саме керівників апаратів Конституційного, Верховного, вищих спеціалізованих судів та їх заступників, керівників секретаріатів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів, голови Державної судової адміністрації.

Підготовка та внесення комісією, що утворена Кабінетом Міністрів як вищим органом у системі органів виконавчої влади, пропозицій щодо заміщення вакантних посад вищого корпусу державної служби в органах судової влади порушує основоположні принципи незалежності функціонування судової влади, скасовує існуючий порядок добору кадрів у судовій системі для призначення на вищі керівні посади державної служби, створює передумови для внесення дисбалансу в існуючій системі стримувань і противаг у відносинах виконавчої і законодавчої гілок влади.

Саме тому у відповідному рішенні XIII з’їзду суддів висловлена позиція щодо необхідності удосконалення законодавчого регулювання цього питання, згідно з якою рекомендації для призначення на посади, які належать до вищого корпусу державної служби в органах судової влади, повинні здійснюватися Комісією судової влади з вищого корпусу державної служби, яка створюється ДСАУ за участю представників Конституційного Суду, судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи. Положення про комісію повинно затверджуватися Радою суддів за поданням ДСАУ.

З огляду на викладене, обговоривши інформацію члена РСУ Наставного В. В., розглянувши звернення голови Апеляційного суду Харківської області Колтунової А. І., Господарського суду Дніпропетровської області, відкриті листи працівників Володимир-Волинського міського суду Волинської області, Голопристанського районного суду Херсонської області, Господарського суду Миколаївської області, Компаніївського районного суду Кіровоградської області, Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, Хустського районного суду Закарпатської області, Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області, Чортківського районного суду Тернопільської області, Сєвєродонецького міського суду Луганської області про необхідність належного врегулювання оплати праці працівників судової системи, відповідно до ст. 131 Закону «Про судоустрій і статус суддів», Положення про РСУ, Рада суддів

ВИРІШИЛА:

1. Інформацію члена РСУ Наставного В. В. взяти до відома.

2. Звернутись до Верховного Суду з пропозицією розглянути питання щодо прийняття рішення про звернення з відповідним поданням до Конституційного Суду з питання конституційності окремих положень Закону «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ.

3. Звернутися до Кабінету Міністрів щодо неприпустимості погіршення існуючих умов оплати праці працівників апарату судів під час визначення схем посадових окладів на посадах.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі