ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Закон № 889 — Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII.
Закон № 3723 — Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII.
Постанова № 271, Критерії — Критерії визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, затверджені постановою КМУ від 06.04.2016 р. № 271.
Постанова № 306, Порядок № 306 — Порядок присвоєння рангів державним службовцям, затверджений постановою КМУ від 20.04.2016 р. № 306.
Постанова № 268 — Постанова Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, у 2016 році» від 06.04.2016 р. № 268.
Для того, щоб не захлинутися у бурхливому потоці інформації і нормативних документів стосовно імплементації нового Закону № 889, пропонуємо визначитися із першочерговими завданнями керівника державного органу і служби персоналу.
Першочергові кроки для впровадження Закону № 889.
Для впровадження Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» керівникам державних органів, на думку редакції, необхідно вжити таких заходів:
| 1. Переглянути положення, регламенти, посадові інструкції на предмет визначення посад, які не підпадають під дію нового Закону, зокрема, з функціями обслуговування |
| 2. У місячний строк розробити перелік посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, та подати його на затвердження до НАДС та її територіальних органів відповідно |
| 3. Затвердити структуру і сформувати штатний розпис з урахуванням вимог щодо дотримання співвідношення в державному органі посад категорії «А» і «Б» до посад категорії «В» — 1 : 3 |
| 4. Визначити нюанси присвоєння конкретним державним службовцям нових рангів і умови оплати праці |
| 5. Повідомити усіх працівників, у тому числі на яких не буде поширюватися дія Закону № 889, про зміну істотних умов праці (у порядку ст. 32 Кодексу законів про працю України) |
| 6. Забезпечити присвоєння державним службовцям нових рангів, а працівникам, що втратили статус держслужбовця, переведення на нові посади |
Обґрунтуємо наведений алгоритм.
1. Переглянути положення, регламенти, посадові інструкції на предмет визначення посад, які не підпадають під дію нового Закону, зокрема, з функціями обслуговування, виходячи з вимог ст. 3 Закону № 889 та постанови № 271.
По-перше, стаття 3 визначає певне коло посад, на які розповсюджується дія Закону № 889 і не розповсюджується.
По-друге, нормами цієї ж статті визначаються вимоги для відокремлення посад з функціями обслуговування, а нормами постанови № 271 визначаються Критерії визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування.
Виходячи із цього, керівникам держорганів і працівникам служб персоналу спільно з відповідними керівниками структурних підрозділів слід провести таке собі міні-функціональне обстеження і, можливо, перерозподілити функції між працівниками. На думку редакції, не може бути усталеною практика, коли один і той же працівник виконує прямо протилежні обов’язки. Наприклад, є головним спеціалістом загального відділу чи відділу контролю і виконувати функції секретарки чи спеціаліста відділу кадрів.
Визначення терміна «функції з обслуговування» наводиться у п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону № 889: «функції з обслуговування — діяльність працівників державного органу, яка не передбачає здійснення повноважень, безпосередньо пов’язаних з виконанням завдань і функцій, визначених частиною першою ст. 1 Закону № 889». Частина 1 ст. 1 Закону № 889 нам каже, що державна служба — це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Відповідно до Закону № 889 посада державної служби — визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов’язками у межах повноважень, визначених знайомою нам ч. 1 ст. 1 цього Закону.
2. У місячний строк розробити перелік посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, та подати його на затвердження до НАДС.
Цей крок передбачений постановою № 271. Державним органам у місячний строк слід розробити відповідно до затверджених цією постановою критеріїв та подати Національному агентству з питань державної служби та його територіальним підрозділам (відповідно до юрисдикції державного органу) для затвердження переліки посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування.
З приводу механізму визначення посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, Нацдержслужба України має роз’яснення, яке розміщене на її новому офіційному сайті (http://www.guds.gov.ua). У роз’ясненні, зокрема, зазначено:
| <…> що формування Переліку здійснюється на основі документів та проектів організаційно-розпорядчих документів, передбачених пунктом 2 Критеріїв визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року № 271. У разі коли до посадових обов’язків працівника одночасно належать функції, визначені частиною першою статті 1 Закону, та функції з обслуговування, при визначенні статусу посади необхідно враховувати, які з них є основними, тобто виконанню яких завдань присвячена більша частина робочого часу працівника. Загалом процес розроблення Переліку, структури та штатного розпису відповідного державного органу повинен проводитись узгоджено і скоординовано. Нові структура та штатний розпис вводяться в дію після затвердження Нацдержслужбою або її територіальним органом Переліку. Державні органи, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, зобов’язані у місячний строк з дня набрання чинності Законом розробити та надіслати переліки для затвердження Нацдержслужбі за формою, рекомендованою додатком 1. Державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, міст Києва або Севастополя, на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, зобов’язані у місячний строк з дня набрання чинності Законом розробити та надіслати переліки для затвердження відповідним територіальним органам Нацдержслужби за формою, рекомендованою додатком 2. У разі коли у державному органі державні службовці за змістом і характером виконуваної ними роботи не відповідають визначеним критеріям, такому органу рекомендується повідомити про це Нацдержслужбу або її територіальний орган відповідно до його рівня юрисдикції. З метою сприяння однаковому застосуванню положень законодавства, оптимізації та прискорення процесу затвердження Переліку рекомендується надсилати його за місцезнаходженням територіального органу у відповідній області (додаток 3) у двох примірниках із супровідним листом разом із проектами штатного розпису, положень про структурні підрозділи, працівники яких відносяться до категорії посад, які виконують функції з обслуговування, посадових інструкцій таких працівників. Враховуючи вимоги пункту 73 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242, скріплювати гербовою печаткою підпис керівника державного органу на Переліку не потрібно, якщо інше не передбачене інструкцією з діловодства відповідного державного органу. Переліки державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, міст Києва або Севастополя, на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, може бути затверджено начальником територіального органу Нацдержслужби або його заступником. |
3. Затвердити структуру і сформувати штатний розпис з урахуванням вимог щодо дотримання співвідношення в державному органі посад категорії «А» і «Б» до посад категорії «В» — 1 : 3.
На підставі норм ст. 6 Закону № 889 посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців.
Нагадаємо, що відповідно до нового закону встановлюються такі категорії посад державної служби:
категорія «А» (вищий корпус державної служби) — посади:
Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств; керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників; керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів та їх заступників; голів місцевих державних адміністрацій; керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
категорія «Б» — посади:
керівників структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України та їх заступників;
керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників; заступників голів місцевих державних адміністрацій; керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників; заступників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
категорія «В» — інші посади державної служби, не віднесені до категорій «А» і «Б».
Кількість посад державної служби категорій «А» і «Б» в державному органі повинна становити не більше третини його штатної чисельності.
4. Визначити нюанси присвоєння конкретним державним службовцям нових рангів і умови оплати праці.
Постановою № 306 затверджено відповідний Порядок присвоєння рангів держслужбовцям. Цей Порядок визначає механізм присвоєння державним службовцям рангів під час прийняття на державну службу та її проходження.
Головна новація: рангів стало менше — 9 замість колишніх 15.
З приводу присвоєння рангів Нацдержслужба також надала на своєму сайті (http://www.guds.gov.ua) офіційне роз’яснення*:
* Постійна www-адреса статті: http://www.guds.gov.ua/page/shchodo-poryadku-prysvoyennya-rangiv-derzhavnym-sluzhbovcyam
| Ранги державним службовцям присвоюються відповідно до статті 39 статті Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу» та Порядку присвоєння рангів державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306. Державному службовцю, який вперше призначається на посаду державної служби, присвоюється найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад. Особі, яка має військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання та призначається на посаду державного службовця, присвоюється ранг відповідно до співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306. У разі призначення посадової особи органу місцевого самоврядування на посаду державного службовця, на якій може бути присвоєно нижчий ранг, особі присвоюється такий ранг державного службовця, який вона мала відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Співвідношення між рангами державних службовців та рангами посадових осіб місцевого самоврядування визначається з урахуванням категорії посад державної служби та посад в органах місцевого самоврядування. Державним службовцям, яким присвоєно ранг відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу», присвоюється найнижчий ранг у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби. При цьому строк відпрацювання для присвоєння чергового рангу включає попередній період роботи державного службовця на займаній посаді. Тобто державному службовцю категорії «Б» присвоюється 6 ранг. Для присвоєння чергового рангу (5) враховується час, відпрацьований на займаній посаді державного службовця до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу». У разі належності посади державного службовця до категорії посад, в межах якої передбачено присвоєння рангу нижчого, ніж присвоєний державному службовцю згідно із Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу», за ним зберігається раніше присвоєний ранг. Тобто у разі якщо державний службовець категорії «В» має 5 ранг відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу», який є поза межами категорій займаної ним посади, йому зберігається 5 ранг. У такому випадку попередній період роботи на посаді не враховується у строк для присвоєння чергового рангу. |
Звертаємо увагу! Загальне правило таке: держслужбовцям, яким були присвоєні ранги відповідно до Закону № 3723, буде присвоєно найменший ранг у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби. При цьому, щоб отримати черговий ранг, до необхідного трирічного стажу для його отримання включатимуть попередній період роботи держслужбовця за посадою.
Проте у разі приналежності посади держслужбовця до категорії посад, у межах якої передбачено присвоєння рангу нижчого, ніж було присвоєно держслужбовцю згідно із Законом № 3723, за ним зберігається раніше присвоєний ранг.
5. Повідомити усіх працівників державного органу, зокрема тих, на кого не буде поширюватися дія Закону № 889, про зміну істотних умов праці (у порядку ст. 32 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП)).
Чому, на нашу думку, потрібно попереджати про зміну істотних умов праці усіх працівників державного органу?
Річ у тім, що в Законі № 889 є свої умови, що стосуються змін істотних умов праці. Водночас Закон № 889 не містить жодних приписів щодо їх застосування до осіб, які з 01.05.2016 р. з категорії держслужбовців переходять у категорію працівників держорганів — обслуговуючого персоналу.
З 1 травня 2016 року працівники держорганів поділені на держслужбовців і працівників держорганів, які виконують функції з обслуговування. Причому на останніх дія Закону № 889 не поширюється. Це означає, що їх не стосуються оплатні положення та інші гарантії, передбачені для держслужбовців (наприклад, право на щорічну додаткову відпустку, на пільгову пенсію тощо).
Посади держслужбовців перейдуть у нові категорії і ранги. Цей перехід позначиться на оплаті праці та гарантіях працівників, які опиняться в такій ситуації. Неозброєним оком бачимо: тут ідеться про зміну істотних умов праці.
Тому в ситуації, що склалася, наразі всі дороги ведуть до норм КЗпП. Статтею 32 КЗпП передбачено, що до змін істотних умов праці належать зміни:
1) систем і розмірів оплати праці;
2) пільг;
3) режиму роботи;
4) установлення або відміни неповного робочого часу;
5) суміщення професій;
6) розрядів та найменувань посад;
7) інші.
Із зазначеного у КЗпП переліку 3 підстави підпадають під зміну істотних умов для всіх працівників державних органів.
Водночас слід зазначити, що однією з вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП є попередження про зміну істотних умов праці працівника за два місяці. Оскільки Закон № 889 набув чинності 01.05.2016 р., то попередити працівника про всі, зокрема, працеоплатні моменти, що випливають із цього, необхідно у перший робочий день після 01.05.2016 р. Як це реалізувати на практиці — залишається загадкою, оскільки процедура розробки-затвердження переліку працівників держорганів, які виконують функції з обслуговування, може тривати до 01.06.2016 р. Але без наявності такого переліку рухатися далі, а саме попереджати про зміну істотних умов праці працівників, немає можливості.
Тому, на думку редакції, на період попередження за працівниками, зокрема, для яких статус держслужбовця змінився на статус працівника обслуговуючого персоналу, зберігаються оплата праці, пільги, гарантії та компенсації, що для них діяли до 01.05.2016 р.
Тобто в період попередження такі працівники, як і раніше, вважаються держслужбовцями з оплатою праці та наданням пільгово-гарантійного пакету, як це передбачено Законом № 3723 (ср. ). Зазначене обумовлюється тим, що постанови № 271 та № 268 враховують вимоги п. 7 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, згідно з якими умови оплати праці таких працівників не можуть передбачати зменшення розміру їх заробітної плати.
Водночас, питання оплати праці інших категорій працівників, наприклад, робітників та прибиральників, визначені наказом Міністерства праці України від 2 жовтня 1996 року № 77.
6. Забезпечити присвоєння державним службовцям нових рангів, а працівникам, що втратили статус держслужбовця, переведення на нові посади.
Після закінчення двомісячного строку з дня попередження про зміну істотних умов праці працівник повинен прийняти рішення: продовжити роботу в держоргані, зокрема на новій посаді чи у новому статусі, або ж звільнитися.
У разі, якщо працівник згоден продовжити роботу в держоргані, зокрема на посаді працівника, який виконує функції з обслуговування, то йому присвоюють відповідний ранг, або, якщо це не держслужбовець, переводять на відповідну посаду, тобто трудові відносини з ними не припиняють. Якщо працівник відмовляється працювати за таких умов, зокрема на посаді працівника держоргану, що виконує функції з обслуговування, то в загальному випадку в останній день двомісячного строку з дня попередження його звільняють на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП з виплатою вихідної допомоги в розмірі не нижче середньомісячного заробітку.
