Теми статей
Обрати теми

Про відкритість та прозорість в діяльності органів влади: публічність «головує» над приватністю

Гапєєв Леонід, юрист
У березневому випуску «ДЕРЖСЛУЖБОВЦЯ» ми розглянули різні аспекти доступу до публічної інформації. На продовження розпочатої теми у цій статті розглянемо приклади судової практики.

ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ МАТЕРІАЛІВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.02.2015 р. № 3/02-15 затверджено Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Цей Порядок визначає механізм складання уповноваженими особами Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі — уповноважені особи) протоколів про адміністративні правопорушення, що передбачено ст. 18839, 18840 та 2123 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У разі вчинення особою кількох окремих адміністративних правопорушень протоколи складаються щодо кожного з вчинених правопорушень. Якщо правопорушення вчинено кількома особами, то протокол про адміністративне правопорушення складається на кожну особу окремо. Протокол про адміністративне правопорушення та додатки до нього надсилаються до районного, районного у місті (міського, міськрайонного) суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення (пп. 1.1 — 1.4 Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.02.2015 р. № 3/02-15).

При оформленні протоколу про адміністративне правопорушення і додатків до нього та направленні цих матеріалів до суду слід враховувати, що стягнення може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніше ніж через три місяці з дня його виявлення, та у розмірі, передбаченому відповідними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення складається в рамках провадження, що здійснюється відповідно до Порядку здійснення провадження Уповноваженого з прав людини у справах про порушення прав і свобод людини, затвердженого Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, а також під час здійснення моніторингових візитів та перевірок діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також фізичних або юридичних осіб.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; наявність або відсутність пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Особі, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, пропонується надати письмове пояснення та зауваження по суті вчиненого правопорушення. Пояснення та зауваження або включаються до протоколу, або додаються до протоколу окремо. У разі відмови особи, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, від надання пояснень та зауважень по суті вчиненого правопорушення, уповноважена особа вносить до нього відповідний запис.

Протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках. Другий примірник протоколу під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, має бути ознайомлена з її правами і обов’язками, передбаченими статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 63 Конституції України, про що зазначається у протоколі.

Оригінал справи про адміністративне правопорушення разом із супровідним листом у триденний строк з моменту його складення надсилається до районного, районного у місті (міського, міськрайонного) суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

ЩОДО ПОРУШЕННЯ ПРАВА НА ІНФОРМАЦІЮ

(Витяг із справи № 640/18244/15-п, провадження №  3/640/2524/15)

<…>

18 серпня 2015 року на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі — Закон) потерпіла ОСОБА_3 направила на електронну адресу облдержадміністрації запит № 2288 на отримання інформації, а саме табель обліку робочого часу Департаменту охорони здоров’я N-ської обласної державної адміністрації (далі — Департамент) за квітень 2015 року. Листом від 26.08.2015 р. № 01-23/3047 начальник управління забезпечення доступу до публічної інформації облдержадміністрації ОСОБА_1 неправомірно відмовив у наданні запитуваної інформації у зв’язку з віднесенням цієї інформації до конфіденційної. Зокрема, було зазначено, що відповідь на запит потерпілої можливо надати лише за умови надання працівниками відповідної письмової згоди, як це передбачено ст. 7 та 10 Закону.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнав та пояснив, що отримавши запит на отримання публічної інформації, він направив його до Департаменту охорони здоров’я ОДА й, отримавши відповідь, продублював її та направив ОСОБА_3. Вважає, що його вини немає. Аналогічну позицію займає його представник. Заслухавши пояснення правопорушника та його представника, дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КУпАП, а саме необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом.

Цей висновок ґрунтується на наступному. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначається Законом. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч. 4 ст. 13). Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Таким чином, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Тобто віднести інформацію до конфіденційної, таємної чи службової можна тільки за наявності у сукупності трьох складових умов. Перша складова полягає у тому, що інформація закривається лише тоді, коли її розповсюдження може загрожувати легітимній меті, що визначена в п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону. Другою складовою є потреба з’ясувати, чи шкода від розповсюдження конкретної інформації буде суттєвою. Третя складова визначає: а що суттєвіше — шкода від оприлюднення такої інформації чи від її втаємничення? Закриваючи доступ до будь-якої інформації, орган влади повинен довести усі три складові.

Крім того, ч. 5 ст. 6 Закону передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про користування чи розпорядження державним, комунальним майном, в тому числі щодо умов отримання цього майна, прізвищ, імен, по батькові фізичних осіб чи найменування юридичних осіб, які отримали це майно. Доступ до цієї інформації може бути обмежено у випадку, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Табель обліку робочого часу органів державної влади, у видачі інформації щодо якого Ясрєбовим відмовлено, відображає фактично відпрацьований час осіб, які займають посаду, пов’язану з виконанням функцій держави, та є документом, на підставі якого нараховується заробітна плата цим особам з подальшою виплатою її з державного бюджету. Таким чином, надання доступу до персональних даних, а саме прізвищ, імен, по батькові фізичних осіб, які займають посаду, пов’язану з виконанням функцій держави, та інформації щодо фактично відпрацьованого ними часу на цій посаді, за який їм виплачується заробітна плата з державного бюджету, умов нарахування та виплати таких коштів, відповідних документів, є обов’язковим і здійснюється відповідно до Закону. Відтак, вбачається, що начальником управління забезпечення доступу до публічної інформації облдержадміністрації ОСОБА_1 необґрунтовано було віднесено запитувану потерпілою інформацію, зокрема копію табеля обліку робочого часу Департаменту за квітень 2015 року, до інформації з обмеженим доступом.

Дійшовши висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд накладає на нього стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 2123 КУпАП, враховує, що винна особа до відповідальності притягується вперше, тому штраф накладається у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 цієї статті. Керуючись ч. 2 ст. 2123, ст. 283 КУпАП, суддя ПОСТАНОВИВ: ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 2123 КУпАП.

На ОСОБА_1 накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 408 (чотириста вісім) гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

<…>

(Витяг із справи № 675/252/15-п, провадження № 3/675/68/2015)

<…>

ОСОБА_2, перебуваючи на посаді голови Ізяславської міської ради Хмельницької області, 07 листопада 2014 року в порушення вимог ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмежив доступ до інформації, обмеження якої прямо заборонено законом, а саме — у відповідь на інформаційний запит гр. ОСОБА_1 від 03 листопада 2014 року на надав останньому інформацію про список учасників АТО, які отримали грошову допомогу від Ізяславської міської ради Хмельницької області, посилаючись на те, що вказана інформація є інформацією з обмеженим доступом. При вирішенні питання відносно співвідношення заборони щодо обмеження доступу до інформації, передбаченої ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», з положеннями законодавства про захист персональних даних та конфіденційної інформації, суд виходив з наступного. Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Законом може бути заборонено віднесення інших відомостей, що є персональними даними, до інформації з обмеженим доступом. Чинне законодавство про захист персональних даних та конфіденційної інформації передбачає можливість заборони законом віднесення персональних даних певних категорій громадян до інформації з обмеженим доступом. Саме це і зроблено законодавцем у ч. 5 ст. 6 Закону «Про доступ до публічної інформації», тобто визначено перелік персональних даних, які заборонено відносити до інформації з обмеженим доступом. (Тобто не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, у тому числі умови отримання цих коштів, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, які отримали ці кошти.)

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 (голови міської ради) складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 2123 ч. 3 КУпАП. Разом з тим ст. 38 КУпАП встановлено, що стягнення може бути накладено не пізніш як через 3 місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніш як через 3 місяці з дня його виявлення. Триваючими адміністративними проступками є проступки, пов’язані з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. У складеному протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 2123 КУпАП, зазначено, що правопорушення вчинено саме 07 листопада 2014 року. Оскільки допущене ОСОБА_2 адміністративне правопорушення має разовий характер, його не можна вважати триваючим адміністративним проступком. Таким чином, на час розгляду справи у суді закінчились строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, що дає підстави разом із визнанням винним ОСОБА_2 закрити провадження по справі. Суд постановив: ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 2123 ч. 3 КУпАП, однак у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, провадження у справі закрити.

<…>

У СКІЛЬКИ ОБІЙДЕТЬСЯ АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ?

Строк розгляду запитів на інформацію

Нагадаємо. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. Частина 3 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. № 2939-VI (далі — Закон) спонукає відповідальну особу надавати «пришвидшену» відповідь у разі наявності обґрунтованого клопотання заявника про термінове опрацювання запиту. Практичні ситуації можуть бути різними, тому у разі виникнення сумнівів за можливості варто особисто поспілкуватися телефоном безпосередньо із самим запитувачем, щоб спробувати з’ясувати, наскільки терміново йому потрібно надавати відповідь.

На підставі ч. 4 ст. 20 цього Закону, в разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.

Практичний нюанс. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту. На практиці це іноді називають попередньою відповіддю. Це обов’язково слід зробити, щоб не потрапити під адмінвідповідальність.

Відверто кажучи, покарання гривнею є суттєвим. Отож, посадовим особам (державним службовцям), керівникам державних та комунальних підприємств, установ, організацій, бюджетних закладів варто бути дуже обережними із відповідями на інформаційні запити. Розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом. Простіше кажучи, не тільки в органах державної влади і місцевого самоврядування, але й у державних та комунальних підприємствах, установах, організаціях, бюджетних закладах має бути визначено хоча би одну відповідальну особу, яка прийматиме інформаційні запити, систематизуватиме їх та готуватиме відповіді.

Практично у разі необґрунтованого ненадання запитуваної інформації або в інших випадках незаконної відмови в задоволенні запиту будь-яка людина може направити скаргу до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. За результатами розгляду такого звернення Уповноважений або його представники направляють розпоряднику інформації вимоги щодо відновлення прав заявника.

Частина 1 статті 22 Закону містить вичерпний перелік випадків законної відмови запитувачу інформації в задоволенні запиту.

Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком; (уточню: тут ідеться про обсяг роздрукованих паперових носіїв інформації обсягом більше 10 сторінок, за які треба заплатити; якщо відповідь на інформаційний запит надається в електронній формі, то оплачувати не доведеться);

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.

Відповідальність

У скільки ж тоді обійдеться адміністративна відповідальність для посадової особи? Стаття 18840 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає за невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або його представників накладення штрафу на посадових осіб, громадян — суб’єктів підприємницької діяльності від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 грн.). Стаття 2123 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає поняття порушення права на інформацію та права на звернення, а також міру відповідальності.

Неоприлюднення інформації, обов’язкове оприлюднення якої передбачено законами України «Про доступ до публічної інформації», «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917 — 1991 років», «Про відкритість використання публічних коштів» та «Про засади запобігання і протидії корупції», — тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації, — тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення вимог Закону України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917 — 1991 років», а саме необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, неповне надання інформації, неповідомлення про подовження строку розгляду запиту, відстрочення розгляду запиту, крім випадків, визначених цим Законом, — тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обмеження доступу до інформації або віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, якщо це прямо заборонено законом, — тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 60 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» — тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ненадання доступу до судового рішення або матеріалів справи за заявою особи, а також інше порушення Закону України «Про доступ до судових рішень» — тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Незаконна відмова у прийнятті та розгляді звернення, інше порушення Закону України «Про звернення громадян» — тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою — сьомою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, — тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 60 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі