ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення.
Закон про державну службу — Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889.
Закон про запобігання корупції — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.
Опівночі з 30 на 31 жовтня (2016 р.) завершився перший етап кампанії з подання е-декларацій. Деклараційна кампанія мала певні труднощі, але вона відбулась, і особи, які обіймають відповідальні та особливо відповідальні посади, подали свої декларації. Проте є й ті, що подали декларації із запізненням.
Навіть поверховий огляд декларацій, оприлюднених у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, засвідчив значну кількість технічних помилок, пов’язаних з незадовільною підготовкою до заповнення цього електронного документа.
Так, значна кількість декларантів зарахували свої посади до категорії з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків, хоча за визначенням ці посади не є такими. Також багато не зазначили джерел отримання доходів, визначивши таким джерелом себе. Є й інші помилки.
(Та, на мою думку, суттєво зовсім не це.)
Важливіше визначитись з порушниками, які з певних обставин подали декларації не 30, а 31 жовтня чи у перших числах листопада (2016 р.).
Є випадки, коли вчасному поданню декларації завадили технічні недоліки роботи системи або легковаження процедурою е-декларування. Зокрема, декотрі зупинили подання декларацій після того, як у електронному кабінеті з’явився напис: «Ваша декларація успішно збережена».
Безперечно, значна кількість суб’єктів декларування неправильно зазначили свої доходи або забули про певне майно.
САНКЦІЇ
Що ж говорить законодавство про санкції до суб’єктів декларування.
Наприклад, ст. 1726 КУпАП: «несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 — 1700 гривень).
Подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17000 до 42500 гривень)».
Відповідальність за цією статтею (за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість) настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 мінімальних заробітних плат, а це від 145000 до 362500 гривень.
Багатьох має тішити передбачене з першого січня 2017 року зростання мінімальної заробітної плати, оскільки це автоматично підвищує розмір допустимої помилки у декларації.
Суворіше покарання за порушення вимог фінансового контролю встановлено ст. 3661 Кримінального кодексу України: «подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації караються штрафом від двох тисяч п’ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
Відповідальність за цією статтею настає у випадку, якщо різниця між засвідченими декларантом та достовірними відомостями перевищує розмір 250 мінімальних заробітних плат.
При цьому через незнання законів про запобігання корупції та про державну службу, Кодексу законів про працю України легко зробити помилковий висновок, що сплативши 850 гривень, можна уникнути інших стягнень.
Тому варто усвідомити, що притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, матиме низку наслідків, зокрема:
1. Особа, притягнена до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, автоматично вноситься до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.
2. Припинення державної служби (ст. 84 Закону про державну службу).
3. На державну службу не може вступити особа, яка піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення, — протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили (ст. 12 Закону про державну службу).
За таких умов для державного службовця і мінімальний штраф є неприйнятним (та навіть фатальним).
Тепер повернемось до ситуації декларування недостовірних відомостей.
ПОМИЛКА ПРИ ДЕКЛАРУВАННІ
Чим загрожує суб’єкту декларування його помилка ціною у одну мінімальну заробітну плату або 99 мінімальних заробітних плат (коли адміністративна відповідальність починається зі 100 мінімальних заробітних плат)?
У попередніх періодах, коли особу не вдавалось притягнути до адміністративної відповідальності за надання недостовірної інформації у декларації, органи прокуратури, зазвичай, робили подання про провадження службового розслідування та притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
За такою ж схемою, ймовірно, діятиме і Національне агентство з питань запобігання корупції.
Чинне антикорупційне законодавство не містить однозначних норм, прописаних санкцій, визначеного кола уповноважених на такі заходи та чіткого керівництва в частині застосування тих чи інших стягнень до порушників вимог фінансового контролю.
Статтями 45 — 521 Закону про запобігання корупції врегульовано порядок фінансового контролю, але не визначено механізму реагування та притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, що внесли в декларацію недостовірну інформацію.
Санкції дисциплінарної відповідальності для державних службовців регулює Закон про державну службу. Зокрема, ст. 65 визначено: «підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарними проступками є:
1) порушення Присяги державного службовця;
2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;
3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;
4) дії, що шкодять авторитету державної служби;
5) невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;
6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;
7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;
8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;
9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;
12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення».
Тобто Закон про державну службу не визнає порушення вимог фінансового контролю дисциплінарним проступком.
Водночас ст. 92 Конституції України установлено, що виключно законами України визначаються діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Отже, на мою думку, за порушення вимог фінансового контролю дисциплінарної відповідальності для державних службовців не передбачено.
Це дискусійний висновок, і саме Національне агентство з питань запобігання корупції має надати ґрунтовні роз’яснення щодо застосування заходів дисциплінарного впливу до осіб, що допустили порушення Закону про запобігання корупції.
