ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Закон — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700.
Кінець доби 30 жовтня 2016 року підвів риску проведення першого етапу електронного декларування, який стартував 1 вересня 2016 року відповідно до Прикінцевих положень Закону та рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року № 2 «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».
На ранок 31 жовтня 2016 року (близько 10 години) декларацію осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подало близько 103350 посадовців, які відповідно до Закону подають щорічну електронну декларацію за 2015 рік у цьому році.
Нагадаємо, що у першому етапі електронного декларування мали подати декларації за 2015 рік особи, які станом на 01 вересня 2016 року займали згідно зі статтею 50 Закону відповідальне та особливо відповідальне становище. До таких посадовців, зокрема, відносяться Президент України, члени Уряду, керівники та їх заступники центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, керівники колегіальних органів (Національні комісії), державні службовці, які обіймають керівні посади, посади Київського міського голови та його заступників, голів обласних рад та їх заступників, міських (міст — обласних центрів) голів та їх заступників, голів районних рад, а також Генеральний прокурор України та його заступники, судді, прокурори і слідчі, керівники та їх заступники державних органів та інші посадовці.
Проте, на цьому головний біль у суб’єктів декларування не закінчується, адже в епопеї «електронне декларування» є своє продовження, яке виражається у контролі та перевірці декларацій. Про наступні, після подання електронного декларації, кроки, передбачені Законом, хотів розповісти автор цієї статті.
ВИДИ КОНТРОЛЮ
Як зазначається у ст. 49 Закону, Національне агентство з питань запобігання корупції (далі — Агентство) проводить щодо декларацій, поданих суб’єктами декларування, такі види контролю: щодо своєчасності подання; щодо правильності та повноти заповнення; логічний та арифметичний контроль. Також Агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до Закону.
Порядок проведення вищезазначених видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Агентством.
Зупинимося на огляді процедури проведення окремих видів контролю.
| З метою встановлення своєчасності подання декларації (ст. 49 Закону) державні органи, органи місцевого самоврядування зобов’язані перевіряти факт подання суб’єктами декларування, які в них працюють (працювали), відповідно до Закону декларацій та повідомляти Агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій. Порядок встановлення своєчасності подання декларації та інформування Агентства визначається самим Агентством. |
При встановленні за результатом контролю факту неподання суб’єктом декларування декларації Агентство письмово повідомляє такого суб’єкта про такий факт, і суб’єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію у визначеному Законом порядку. При цьому Агентство одночасно письмово повідомляє про факт неподання декларації керівнику державного органу, органу місцевого самоврядування, їх апарату, в якому працює відповідний суб’єкт декларування, та спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції. Слід звернути увагу на те, що частиною четвертою ст. 45 Закону, зокрема, встановлено обов’язок подання суб’єктом декларування відповідної декларації з достовірними відомостями в разі виявлення у ній недостовірних відомостей.
Нагадуємо, що за несвоєчасне подання без поважних причин декларації в Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) передбачена відповідальність у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн. (ст. 1726). При цьому інформація про порушника заноситься до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення. Відповідно до ст. 255 КУпАП складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов’язане з порушенням вимог фінансового контролю, мають право посадові особи Національної поліції та Агентства.
У разі умисного неподання декларації законодавством встановлено кримінальну відповідальність. Так, згідно із ст. 3661 Кримінального кодексу України умисне неподання суб’єктом декларування декларації карається штрафом від 42,5 тис. грн. до 51 тис. грн. або громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або позбавленням волі на строк до 2 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Перейдемо до питання проведення повної перевірки декларацій, порядок проведення якої визначається і проводиться Агентством (ст. 50 Закону).
| Важливо! Така перевірка може здійснюватися як під час здійснення суб’єктом декларування діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, так і протягом трьох років після припинення такої діяльності. |
Суть перевірки полягає у з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення.
ПОВНА ПЕРЕВІРКА
Обов’язковій повній перевірці підлягають:
– декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб’єктів декларування, тобто на сьогодні це ті особи, які подали електронні декларації на першому етапі, цей перелік ще доповниться особами, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків. Перелік посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків затверджено рішенням Агентства від 17.06.2016 р. № 2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 липня 2016 р. за № 987/29117;
– декларації, подані іншими суб’єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.
Крім того, Агентство проводить повну перевірку декларацій, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню у декларації, щодо членів сім’ї суб’єкта декларування у випадках відмови члена сім’ї надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації.
Підставою для проведення повної перевірки також буде надходження до Агентства інформації від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації суб’єктом декларування недостовірних відомостей.
У цьому контексті не слід забувати про так званих викривачів — осіб, які за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляють про порушення вимог Закону іншою особою (ст. 53 Закону). Анонімне повідомлення про порушення вимог цього Закону підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені. Агентство, інші державні органи та органи місцевого самоврядування повинні забезпечити умови для повідомлень викривачами про порушення вимог Закону іншою особою, зокрема через спеціальні телефонні лінії, офіційні веб-сайти, засоби електронного зв’язку.
За результатами повної перевірки декларації у разі встановлення факту відображення у декларації недостовірних відомостей Агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб’єкт декларування, та спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Що стосується відповідальності за подання у декларації недостовірних відомостей, то за подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації законодавством передбачено кримінальну, адміністративну та дисциплінарну відповідальність. Зокрема, у статті 3661 Кримінального кодексу України зазначається, що подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації карається штрафом від 42,5 тис. грн. до 51 тис. грн. або громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або позбавленням волі на строк до 2 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
При цьому відповідальність за цією статтею за подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 мінімальних заробітних плат.
У разі, якщо суб’єкт декларування подав у декларації завідомо недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 мінімальних заробітних плат, настає адміністративна відповідальність відповідно до статті 1726 КУпАП у вигляді накладення штрафу від 17 тис. до 42,5 тис. грн.
Слід пам’ятати, що особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом. У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов’язаного з таким відстороненням.
Звертаємо увагу. Частиною другою ст. 65 Закону передбачено обов’язковість притягнення у встановленому законом порядку до дисциплінарної відповідальності особи, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності.
Принагідно державним службовцям слід нагадати, що відповідно до ст. 84 Закону України «Про державну службу» (далі — Закон № 889-VIII), який набрав чинність 1 травня 2016 року, підставами для припинення державної служби у зв’язку із втратою права на державну службу або його обмеженням, зокрема, є:
набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення (у випадку несвоєчасного подання декларації — правопорушення, пов’язане з корупцією) ;
набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави.
ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Більш детально зупинимося на питаннях дисциплінарної відповідальності державних службовців за порушення вимог фінансового контролю з урахуванням вимог Закону № 889-VIII. Так, до основних обов’язків державного службовця, зокрема, належить дотримання принципів державної служби та правил етичної поведінки, додержання вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції (стаття 8), стаття 62 Закону № 889-VIII (Обов’язки державного службовця щодо додержання службової дисципліни) зобов’язує держслужбовця виконувати обов’язки, визначені статтею 8 цього Закону. Відповідно до статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, а також порушення правил етичної поведінки та інші порушення службової дисципліни (а такі порушення відповідно до статті 65 є дисциплінарними проступками) держслужбовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленим цим Законом. Саме за один із вищезазначених видів дисциплінарного проступку суб’єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого держслужбовця про неповну службову відповідність (частина четверта статті 66 Закону № 889-VIII), при цьому таке дисциплінарне стягнення накладається виключно за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби або за поданням дисциплінарної комісії (частина 6 статті 66).
Таким чином, держслужбовець, за певних умов, може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності суб’єктом призначення або керівником державної служби за несвоєчасне подання декларації або за умисне неподання декларації навіть, якщо судом не прийнято відповідного рішення. При цьому необхідно враховувати вимоги статті 61 Конституції України, де зазначається, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
