Демобілізований працівник повернувся на роботу: права і гарантії за місцем працевлаштування

Трудові гарантії із зайнятості

Перевага в залишенні на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці надається працівникам із числа колишніх військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, протягом двох років із дня звільнення їх зі служби. Також мають переважне право на укладення трудового договору при поворотному прийнятті на роботу

П. 9 ч. 2 ст. 42 і ст. 42¹ КЗпП

Працездатній молоді — громадянам України віком від 15 до 28 років після звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, надається перше робоче місце на строк не менше двох років

Ч. 1 ст. 197 КЗпП

Гарантії при наданні щорічних відпусток

Особи, звільнені після проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців (не враховуючи часу переїзду до місця проживання), мають право (за їх бажанням) на використання щорічної відпустки повної тривалості до настання 6 місяців безперервної роботи у перший рік роботи в установі

П. 5 ч. 7 ст. 10 Закону № 504

Пояснення. Право працівника на щорічну відпустку повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи у цій установі (ч. 5 ст. 10 Закону № 504). До спливу цього 6-місячного строку працівник за погодженням із роботодавцем може скористатися щорічною відпусткою, але її тривалість визначають пропорційно відпрацьованому часу (ч. 6 ст. 10 Закону № 504). Проте ч. 7 ст. 10 Закону № 504 передбачено категорії працівників, яким щорічна відпустка повної тривалості в перший рік роботи надається за їх бажанням до настання 6-місячного строку безперервної роботи. До цієї категорії віднесено і новоприйнятих працівників-бійців (незалежно від того, чи присвоєно їм статус учасника бойових дій / інваліда війни) за умови дотримання інших вимог п. 5 ч. 7 ст. 10 Закону № 504.

Час військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, включають до стажу для надання щорічної основної відпустки

П. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 504

Пояснення. За період такої служби працівник «заробляє» собі право на щорічну основну відпустку. Тобто за робочий рік (або робочі роки), на який припав період військової служби за призовом під час мобілізації, працівнику має надаватися щорічна основна відпустка повної тривалості, якщо не виникли інші обставини, що можуть призвести до її зменшення.

При цьому мобперіод не зараховують до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону № 504) і за особливий характер праці (ст. 8 Закону № 504). Річ у тім, що для виникнення права на такі відпустки працівник має безпосередньо працювати у шкідливо-важких або особливих умовах праці. Під час періоду мобілізації працівник не контактує з такими специфічними умовами праці. Відповідно за робочі роки, на які припала військова служба за призовом під час мобілізації (на особливий період), тривалість щорічної додаткової відпустки за ст. 7 і 8 Закону № 504 розраховується пропорційно часу, відпрацьованому у шкідливо-важких чи особливих умовах праці, або і зовсім не надається, якщо мобперіод припав на весь робочий рік працівника.

Тоді як щорічна додаткова відпустка за стаж держслужби прив’язана до наявного стажу держслужби. Період військової служби за призовом під час мобілізації зараховують до стажу держслужби відповідно як до старої нормативної бази у сфері держслужби (п. 3 Порядку № 283), так і нової (п. 4 Порядку № 229). Проте, на думку Мінсоцполітики, за період військової служби за призовом під час мобілізації, держслужбовець не отримає право на додаткову відпустку за стаж держслужби. Те саме стосується і посадових осіб місцевого самоврядування. Про аргументи Мінсоцполітики для цього висновку дізнайтеся на сторінках одного із найближчих номерів нашого видання.

Право на відпустку «за свій рахунок»

Працівники-бійці мають право на відпустку без збереження зарплати за наявності обставин/статусу відповідно до ст. 25 Закону № 504 і за наявності сімейних обставин або інших причин відповідно до ст. 26 Закону № 504

Ст. 25 і 26 Закону № 504

Пояснення. Відпустка без збереження зарплати за підставами, визначеними ст. 25 Закону № 504, надається виключно за бажанням працівника, про що він зазначає у відповідній заяві. При цьому роботодавець зобов’язаний задовольнити вимогу працівника про надання йому відпустки «за свій рахунок» за підставами ст. 25 Закону № 504. Також працівники-бійці можуть ініціювати надання їм відпустки «за свій рахунок» згідно зі ст. 26 Закону № 504 (сімейні обставини або інші причини). Проте працівник і роботодавець мають дійти згоди щодо надання неоплачуваної відпустки (її тривалість, період) за підставою ст. 26 Закону № 504.

Виплата надбавки за вислугу років

Період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, зараховують до стажу роботи, що дає право на надбавку за вислугу років

Постанови, якими регламентовано виплату надбавки за вислугу років

Пояснення. Нормативно-правовими актами передбачено виплату надбавки за вислугу років окремим працівникам різних бюджетних сфер. Цими нормативними документами визначено періоди роботи, які зараховують до стажу для обчислення надбавки за вислугу років. Так от до цього стажу зараховують період військової служби за призовом під час мобілізації (на особливий період) як час військової служби або як час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та зарплата повністю або частково.

Крім того, період військової служби за призовом під час мобілізації як час військової служби увійде до стажу безперервної роботи медиків, що обчислюють для визначення відповідної надбавки (абз. 2 п.п. 2 п.п. 4.1.3 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519)

Права і гарантії для працівників, які отримали статус учасника бойових дій або інваліда війни

Трудові гарантії із зайнятості

Учасникам бойових дій, інвалідам війни надається перевага в залишенні на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації установи

П. 5 ч. 2 ст. 42 КЗпП, п. 13 ч. 1 ст. 12 і п. 14 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551

Пояснення. Така гарантія зберігається за працівниками — учасниками бойових дій та інвалідами війни безстроково (головне — наявність відповідного посвідчення). Крім того, ці працівники мають переважне право на укладення трудового договору при поворотному прийнятті на роботу згідно зі ст. 42¹ КЗпП.

Учасники бойових дій, зазначені у пп. 19 та 20 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551, віднесені до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню

П. 8 ч. 1 ст. 14 Закону № 5067

Пояснення. Вказаних працівників, які працюють на умовах повної зайнятості, роботодавець враховує для цілей виконання «трудової» 5-відсоткової квоти, норми про виконання якої застережені у ч. 2 і 3 ст. 14 Закону № 5067. Тож роботодавець зацікавлений в укладенні трудових договорів з працівниками із вказаними статусами. Крім того, за працевлаштування на нове робоче місце (не менше як на два роки) вказаних осіб госпрозрахункові підприємства можуть розраховувати на компенсацію ЄСВ, сплаченого за таку особу протягом року. Для таких цілей необхідно працевлаштувати за направленням центру зайнятості особу, яка має статус, визначений пп. 19 або 20 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551, і яка була зареєстрована як безробітна.

Право на використання щорічної відпустки у зручний час

Ветерани війни (у тому числі учасники бойових дій та інваліди війни), особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, мають право на використання щорічної відпустки у зручний для них час

П. 8 ч. 13 ст. 10 Закону № 504, п. 12 ч. 1 ст. 12 і п. 17 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551

Пояснення. Працівникам зі статусом учасника бойових дій або інваліда війни щорічні відпустки (за їх бажанням) мають надаватися у зручний для них час. Тож складаючи графік відпусток на наступний рік, першочергово поцікавтеся у таких працівників про періоди, коли вони бажають піти у щорічну відпустку.

Право на «бойову» додаткову оплачувану відпустку

Учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом № 3551, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік

Ст. 77² КЗпП, ст. 16² Закону № 504, п. 12 ч. 1 ст. 12 і п. 17 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551

Пояснення. Вказана «бойова» додаткова відпустка не віднесена до виду щорічних відпусток (ст. 4 Закону № 504), а тому на неї не поширюються правила з надання щорічних відпусток. Отже, вказаною додатковою відпусткою працівники-бійці можуть скористатися протягом календарного року (незалежно від тривалості відпрацьованого часу), невикористані дні цієї відпустки не переносять на наступний календарний рік.

Крім того, «бойову» додаткову відпустку: не подовжують на святкові і неробочі дні (ст. 73 КЗпП), якщо ці дні припали на її період, не переносять на інший період / не подовжують у разі хвороби працівника чи з інших обставин (вказані у ст. 11 Закону № 504), не компенсують при звільненні. Працівника не відкликають із цієї додаткової відпустки.

Також Мінсоцполітики (див. лист від 23.09.2016 р. № 531/13/116-16) вважає: додаткова відпустка, передбачена ст. 16² Закону № 504, не підлягає поділу на частини і має бути використана одразу тривалістю у 14 календарних днів (тобто повною тривалістю). Якщо працівник має право на «чорнобильську» і «бойову» додаткові відпустки, то зараз він може реалізувати право тільки на одну із вказаних відпусток (лист Мінсоцполітики від 18.08.2016 р. № 454/13/116-16).

Оплата лікарняного

Ветерани війни (учасники бойових дій та інваліди війни) мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100 % середньої зарплати (доходу) незалежно від наявного страхового стажу*

П. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1105, п. 11 ч. 1 ст. 12 і п. 15 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551

* Ця пільга стосується виключно загального страхового стажу. При цьому не забувайте про обмеження за максимальною та мінімальною сумами допомоги для працівників, які за 12 місяців заробили собі страховий стаж менше 6 місяців (ч. 4 ст. 19 Закону № 1105).