Щорічна основна відпустка тривалістю 30 к. дн. була надана держслужбовцю за нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723 (ч. 1 ст. 35), який діяв на той час. Надання щорічних основних відпусток держслужбовцям як за новим, так і за старим законодавством про держслужбу регулюється Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) у частині, що не суперечить нормам спеціального законодавства про держслужбу.
Отже, за умовами запитання працівниця цілком правомірно відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону про відпустки скористалася щорічною відпусткою повної тривалості перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами.
Надання щорічної основної відпустки прив’язано до робочого року. У випадку, наведеному у запитанні, держслужбовець скористалася 30 к. дн. щорічної основної відпустки, фактично маючи право лише на 25 к. дн. цієї відпустки. Тобто 5 к. дн. їй було надано «авансом», оскільки у третьому робочому році вона перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, а цей період відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки не входить до стажу роботи для надання щорічної основної відпустки.
Отже, оскільки держслужбовцю до відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за її бажанням надана щорічна основна відпустка повної тривалості, невідпрацьований залишок календарних днів робочого року, за який вже надана щорічна основна відпустка повної тривалості, може бути врахований при визначенні тривалості щорічної відпустки за наступні робочі роки.
