Спочатку розглянемо, чи включається період відпустки без збереження зарплати до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку і щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день.
Стаж для щорічної основної відпустки. Періоди роботи, що включаються до стажу для надання щорічної основної відпустки, зазначені в ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504/96). Серед таких періодів роботи зазначено: час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася зарплата згідно зі ст. 25 і 26 Закону № 504/96. Виняток становить період відпустки без збереження зарплати для догляду за дитиною до досягнення нею 6 років, за дитиною, хворою на цукровий діабет I типу (інсулінозалежною), — до досягнення нею 16 років, за дитиною з установленою категорією «дитина-інвалід підгрупи А» — до досягнення нею 18 років.
Важливо! Період відпустки без збереження зарплати (15 календарних днів), наданий за погодженням з адміністрацією установи, уключається до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Виходить, що в цьому випадку відпустка без збереження зарплати не вплине на тривалість щорічної основної відпустки.
У ситуації, викладеній у запитанні, працівниця звільняється до закінчення робочого року, за який їй надається щорічна основна відпустка. Отже, майте на увазі: кількість днів цієї відпустки, що підлягають грошовій компенсації при звільненні, визначаються розрахунковим шляхом — пропорційно відпрацьованому часу з дати початку третього робочого року по дату звільнення.
Стаж для щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день. Додаткова відпустка за особливий характер праці надається, зокрема, працівникам з ненормованим робочим днем тривалістю до 7 календарних днів (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 504/96). Список професій та посад, за якими встановлено ненормований робочий день, а також конкретну тривалість цієї щорічної додаткової відпустки залежно від зайнятості працівника в таких умовах праці (у межах максимально допустимої) прописують у колективному договорі (ч. 2 ст. 8 Закону № 504/96, п. 3 і 7 Рекомендацій про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7).
У цьому питанні зазначено, що згідно з колективним договором тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день за посадою, яку займає працівниця, становить 4 календарні дні. Така тривалість зазначеної відпустки належить працівнику за умови, що він відпрацює в умовах ненормованого робочого дня весь робочий рік.
При цьому в п. 8 вищезазначених Рекомендацій прописано: «Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, які дають право на цю відпустку». При цьому в ч. 2 ст. 9 Закону № 504/96 зазначені періоди роботи, що включаються до стажу для надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (у тому числі й за роботу в умовах ненормованого робочого дня). Цими періодами є:
— час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, установленої для працівників цього виробництва, цеху, професії чи посади;
— час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами праці та за особливий характер праці;
— час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не піддаються впливу несприятливих виробничих факторів.
Виходить, що у працівника виникає право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день, якщо він працював у таких умовах не менше половини тривалості робочого дня, установленої за його посадою. Перебуваючи у відпустці без збереження зарплати, працівник не задіяний у виконанні роботи в умовах ненормованого робочого дня. Норм, що виключають, для відпустки «за свій рахунок» не передбачено.
Увага! Відпустку без збереження зарплати не включають до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день.
Отже, тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день за робочий рік, на який припала відпустка без збереження зарплати, визначають розрахунковим шляхом — пропорційно дням, фактично відпрацьованим в умовах ненормованого робочого дня. Зауважимо, що зрештою перебування працівника у відпустці «за свій рахунок» призведе до зменшення тривалості зазначеної відпустки.
