У листі, що коментується, Мінсоцполітики надало обґрунтовані роз’яснення на запит нашої редакції, суть якого зводиться до наступного: «Працівник, перебуваючи у навчальній відпустці для здачі сесії у зв’язку із навчанням у виші заочно, звільняється на підставі ст. 38 КЗпП (за власним бажанням за наявності поважної причини). При цьому трудовий договір із ним розривається до закінчення навчальної відпустки, за усі дні якої він уже отримав відпускні. Чи необхідно при проведенні остаточного розрахунку із цим працівником утримати з нього оплату за дні навчальної відпустки, які припадають на період після звільнення?».
Спочатку згадаємо про норму ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504/96): зарплата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за 3 дні до її початку. У листі, що коментується, наголошено: у вказаній нормі не конкретизований вид відпустки, а тому цей припис стосується усіх оплачуваних відпусток, у тому числі і навчальної. Тож цілком закономірно, що на початок додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку із навчанням у виші у працівника «на руках» уся сума відпускних за період цієї відпустки.
Проте далі події розгортаються геть нестандартно. Працівник звільняється посеред навчальної відпустки, не скориставшись усіма днями цієї відпустки. При цьому відпускні йому виплачено за усі дні навчальної відпустки. Чи утримувати з нього оплату за дні навчальної відпустки, якими він так і не скористався через звільнення?
Питання утримання відпускних із зарплати працівника при звільненні урегульовано ст. 22 Закону № 504/96: «У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року».
Підкреслимо, що у наведеній нормі не йдеться про вид відпустки. Але у ст. 22 Закону № 504/96 вказано про відрахування відпускних за наперед надані дні відпусток, надання яких прив’язано до робочого року. Відомо, що у прив’язці до робочого року надається лише щорічна відпустка (крім щорічної додаткової відпустки за стаж держслужбовцям, посадовим особам місцевого самоврядування тощо).
Тоді як навчальну відпустку, зазначену у пп. 1 і 2 ч. 1 та ч. 4 ст. 15 Закону № 504/96 (у тому числі працівникам-заочникам для здачі сесії у виші), надають упродовж навчального року (ч. 6 ст. 15 Закону № 504/96). Отже, надання додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку із навчанням у виші жодним чином не пов’язано із тривалістю відпрацьованого часу працівником протягом робочого року. Саме тому норма ст. 22 Закону № 504/96 не поширюється на навчальну відпустку. Про це справедливо відзначено у листі, що коментується.
Увага! Якщо працівник звільняється під час навчальної відпустки, то здійснювати відрахування оплати за невикористані дні цієї відпустки не вбачається правових підстав.
Тобто у результаті «на руках» у працівника так і залишаться кошти за всі дні навчальної відпустки, надані і оплачені згідно з відповідним наказом роботодавця.
До речі, висновок, наведений у листі, що коментується, справедливий і для інших видів оплачуваних відпусток, надання яких не прив’язано до робочого року. Так, відрахування оплати за невикористані дні відпустки не здійснюють, якщо працівник звільняється під час, зокрема, додаткової відпустки учасникам бойових дій і інвалідам війни (ст. 162 Закону № 504/96), соціальної відпустки на дітей (ст. 19 Закону № 504/96).
Таким чином, по суті норма ст. 22 Закону № 504/96 стосується лише щорічних відпусток — основної і додаткових (крім щорічної додаткової відпустки за стаж держслужбовцям, посадовим особам місцевого самоврядування тощо).
