Строкове призначення: нюанси договірних відносин

В обраному У обране
Друк
Мацокін Андрій, головний редактор
Держслужбовець Серпень, 2017/№ 8
Чинним Законом «Про державну службу», на відміну від попереднього, передбачено, що призначення на посаду державного службовця здійснюється безстроково, крім випадків, визначених цим та іншими законами України. Про те, які підстави дозволяють керівнику укласти, продовжити та припинити строковий трудовий договір, поговоримо у цій статті.

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

КЗпП — Кодекс законів про працю України.

Закон № 889 — Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII.

Закон № 1700 — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.

Закон № 1682 — Закон України «Про очищення влади» від 16.09.2014 р. № 1682-VII.

Закон № 504 — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

Строковий трудовий договір (далі — СТД) може укладатися тільки в тих випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк. Це означає, що якщо немає підстав для укладення строкового трудового договору, з працівником має укладатися безстроковий договір.

ПІДСТАВИ УКЛАДАННЯ СТД ЗА ЗАКОНОМ № 889

Статтею 34 Закону № 889 визначено, що строкове призначення на посаду здійснюється у разі:

— призначення на посаду державної служби категорії «А» — на п’ять років, якщо інше не передбачено законом, з правом повторного призначення на ще один строк або наступного переведення за пропозицією Комісії на рівнозначну або нижчу посаду до іншого державного органу;

— заміщення посади державної служби на період відсутності державного службовця, за яким відповідно до цього Закону зберігається посада державної служби.

З першою умовою все зрозуміло, бо у нормі вже визначено конкретний строк — 5 років (у разі повторного призначення — ще 5 років).

Давайте визначимось із згаданими періодами, що передбачені Законом № 889, під час яких за держслужбовцем зберігається посада державної служби.

Стаття 42. Службове відрядження

Державний службовець може бути направлений у службове відрядження для виконання своїх посадових обов’язків поза межами постійного місця служби.

Строк відрядження державного службовця протягом одного календарного року не може перевищувати 60 календарних днів, крім випадків, визначених законодавством.

За державним службовцем на весь період відрядження зберігаються його посада та заробітна плата

Стаття 48. Підвищення рівня професійної компетентності державних службовців

Підвищення рівня професійної компетентності* державних службовців проводиться протягом проходження служби, а підвищення кваліфікації — не рідше одного разу на три роки.

Керівник державної служби забезпечує професійне навчання** державних службовців, вперше призначених на посаду державної служби, протягом року з дня їх призначення.

На строк професійного навчання за державним службовцем зберігаються його посада та заробітна плата

З метою підвищення рівня професійної компетентності державного службовця може проводитися його стажування з відривом від служби строком від одного до шести місяців на іншій посаді державної служби в іншому державному органі або за кордоном відповідно до законодавства.

На строк стажування за державним службовцем зберігаються його посада та заробітна плата

* Професійна компетентність — здатність особи в межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов’язків, навчання, професійного та особистісного розвитку (п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону № 889).

** Професійне навчання — набуття та вдосконалення професійних знань, умінь та навичок, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації державного службовця для його професійної діяльності (п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону № 889).

І все! Нормами Закону № 889 визначено лише три випадки відсутності держслужбовця на службі, коли за ним зберігається його посада.

Водночас трудові відносини передбачають настання різних робочих і життєвих ситуацій, а тому на підставі ч. 2 і 3 ст. 5 Закону № 889 ми звертаємось до законодавства про працю, яке поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

ПІДСТАВИ УКЛАДАННЯ СТД ЗА КЗпП

Підставами для укладення строкового трудового договору відповідно до статті 23 КЗпП є:

• характер виконуваної роботи;

• умови виконання роботи;

• інтереси працівника;

• інші випадки, передбачені законодавчими актами.

Характер виконуваної роботи. Трудовий договір укладається на визначений строк, коли це зумовлено характером роботи, тобто вона є такою, що не може виконуватися постійно.

Строк трудового договору в цьому випадку може визначатися одразу, а може бути зумовлений закінченням виконання роботи. Умова про строковість трудового договору має бути обов’язково вказана в заяві працівника та наказі про прийняття на роботу.

Умови виконання роботи. Строковий трудовий договір може укладатися також тоді, коли робота сама по собі не є строковою, але працівник не може бути прийнятий на неї безстроково з урахуванням певних обставин, наприклад, якщо працівник приймається для заміни тимчасово відсутнього працівника.

Як правило, в такому випадку неможливо одразу визначити строк трудового договору, адже він залежить від часу відсутності постійного працівника. Тому в наказі про прийняття на роботу зазначається, що працівник приймається за строковим трудовим договором, а сам строк прив’язується до певної події, наприклад, до виходу на роботу основного працівника.

Строковий трудовий договір, укладений в інтересах працівника. Якщо з певних причин особистого або сімейного характеру працівник не може працювати постійно, він може попросити роботодавця про укладення строкового трудового договору.

У такому випадку строк трудового договору обумовлюється за взаємною згодою роботодавця та працівника. У наказі обов’язково має бути зазначено, що трудовий договір укладається в інтересах працівника. Про це має бути також вказано і в заяві про прийняття на роботу. При цьому зазначати конкретні обставини, які зумовили працівника укласти строковий трудовий договір, в заяві та наказі про прийняття на роботу не потрібно

Якщо не буде зафіксовано, що строковий трудовий договір укладається в інтересах працівника, він може бути визнаний безстроковим.

ВИЗНАЧЕННЯ СТРОКУ ДІЇ СТД

Закон № 889 не містить норм щодо визначення строку дії СТД. Тому, якщо трудовий договір у випадках, передбачених Законом № 889 чи ст. 23 КЗпП, укладається на визначений строк, обчислений у роках, місяцях, тижнях або днях, то для з’ясування останнього дня строку слід керуватися статтею 2411 КЗпП.

Відповідно до неї строк,

обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку

обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця

обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня

Строки, які визначаються днями, обчислюються з дня, наступного після того дня, з якого починається строк

Важливо! Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

НЮАНСИ УКЛАДЕННЯ СТД

Прийняття особи на посаду державної служби. Прийняття особи на посаду державної служби на певний термін підпадає під загальні умови вступу на державну службу, визначені розд. IV Закону № 889.

Тобто:

право на державну службу мають повнолітні громадяни України, які вільно володіють державною мовою та яким присвоєно ступінь вищої освіти не нижче:

1) магістра — для посад категорій «А» і «Б»;

2) бакалавра, молодшого бакалавра — для посад категорії «В» (ст. 19 Закону № 889);

вимогами до осіб, які претендують на вступ на державну службу, є вимоги до їхньої професійної компетентності, які складаються із загальних та спеціальних вимог (ст. 20 Закону № 889);

— вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу (ст. 21 Закону № 889);

— особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, — з дня призначення на посаду (ст. 21 Закону № 889);

— з метою перевірки відповідності державного службовця займаній посаді суб’єкт призначення може встановити випробування.

Порядок призначення на посаду державної служби визначений ст. 31, а пов’язані з цією процедурою питання — ст. 32, 33, 35 Закону № 889.

Так, на посаду державної служби призначається переможець конкурсу.

Рішення про призначення приймається:

1) на посаду державної служби категорії «А» — суб’єктом призначення, визначеним Конституцією та законами України, у порядку, передбаченому Конституцією України, цим та іншими законами України;

2) на посади державної служби категорій «Б» і «В» — керівником державної служби.

Рішення про призначення на посаду державної служби приймається після закінчення строку оскарження результатів конкурсу, а в разі оскарження результатів конкурсу — після прийняття рішення за скаргою суб’єктом розгляду скарги (органом, уповноваженим на розгляд скарги), але не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу, якщо інше не передбачено законом. Таке рішення приймається на підставі протоколу засідання конкурсної комісії.

Рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону № 1700 та за результатами перевірки відповідно до Закону № 1682***.

*** Пунктом 45 ПКМУ «Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади» від 16.10.2014 р. № 563 передбачено, що у разі невиявлення відповідальним структурним підрозділом підстав для застосування щодо особи заборон, передбачених ч. 1, п. 1-8 ч. 2 та п. 1 і 2 ч. 4 ст. 3 Закону № 1682, керівник органу може прийняти рішення про призначення такої особи на відповідну посаду.

При призначенні особи на посаду державної служби вперше встановлення випробування є обов’язковим.

Не допускається призначення на посаду державної служби особи, яка буде прямо підпорядкована близькій особі або якій будуть прямо підпорядковані близькі особи.

В акті про призначення на посаду**** зазначаються:

**** Копія акта про призначення на посаду видається державному службовцю, ще одна копія зберігається в його особовій справі. Акт про призначення на посаду приймається у вигляді указу, постанови, наказу (розпорядження), рішення, залежно від категорії посади, відповідно до законодавства (ст. 33 Закону № 889).

1) прізвище, ім’я, по батькові особи, яка призначається на посаду державної служби;

2) займана посада державної служби із зазначенням структурного підрозділу державного органу;

3) дата початку виконання посадових обов’язків;

4) умови оплати праці.

Акт про призначення на посаду може містити також такі умови та зобов’язання:

1) строк призначення (у разі строкового призначення);

2) строк випробування (у разі призначення з випробувальним строком);

3) обов’язок державного органу забезпечити державному службовцю можливість проходження професійного навчання, необхідного державному службовцю для виконання своїх посадових обов’язків.

Прийняття особи на посаду за нормами КЗпП. Строковий трудовий договір, як і безстроковий, оформлюється згідно з вимогами ст. 24 КЗпП.

Під час працевлаштування працівник подає паспорт, трудову книжку та у випадках, передбачених законодавством, документ про освіту, стан здоров’я та інші документи.

Працівник допускається до роботи за укладеним строковим трудовим договором після видання наказу роботодавця про прийняття працівника на роботу та повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби відповідно до постанови КМУ від 17 червня 2015 року № 413.

При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, — шести місяців. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Важливо! Відповідно до ст. 26 КЗпП випробування під час прийняття на роботу не може встановлюватися для осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців.

ПРАВА «СТРОКОВИХ» ПРАЦІВНИКІВ

Працівники, прийняті за строковим трудовим договором, мають ті ж самі права, що й працівники, які працюють безстроково.

Зокрема, на держслужбовців поширюються права, визначені у ст. 7, 11, 40, 46 48, 50, 52, 53, 54, 56, 60, 74, 76, 78, 86 Закону № 889 (ср. 025069200). На «строковиків» повністю поширюється право на щорічну відпустку, а також на всі інші види відпусток, включаючи щорічні додаткові, всі види соціальних відпусток, додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, відпустки без збереження заробітної плати тощо, передбачені Законом № 504.

Переведення, переміщення, зміна істотних умов праці, застосування заохочень і дисциплінарних стягнень щодо «строкових» працівників відбуваються відповідно до вимог законодавства, так само як і для працівників, які працюють за безстроковим трудовим договором.

Працівники, які працюють за строковим трудовим договором, користуються правом на допомогу по тимчасовій непрацездатності.

На «строкових» працівників в обов’язковому порядку ведуться трудові книжки. При цьому запис про прийняття на роботу не має містити вказівки про строковий характер трудового договору. У графі 3 «Відомості про роботу» трудової книжки записується тільки посада та структурний підрозділ, до якого приймається працівник.

ПРИПИНЕННЯ СТД

Закінчення СТД є підставою для його припинення. Так, ст. 85 Закону № 889 передбачає, що:

у разі призначення на посаду державної служби на певний строк державний службовець звільняється з посади в останній день цього строку;

державний службовець, призначений на посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігалася посада державної служби, звільняється з посади в останній робочий день перед днем виходу на службу тимчасово відсутнього державного службовця. У такому разі тимчасово відсутній державний службовець зобов’язаний письмово повідомити керівника державної служби не пізніш як за 14 календарних днів про свій вихід на службу

У Законі № 889 не передбачено, але, на думку редакції, підставами для припинення СТД також можуть бути норми, визначені ст. 41 цього Закону.

Що стосується трудового законодавства. СТД припиняється відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП, ст. 39, ст. 40, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна сторона не заявила вимог про їх припинення.

Зверніть увагу! Звільнення за цією підставою не є звільненням за ініціативою роботодавця, а тому воно може відбутися і в період тимчасової непрацездатності працівника, і під час його перебування у відпустці.

Водночас, ст. 184 та 1861 КЗпП встановлено гарантії в разі звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП для таких категорій працівників:

• вагітні жінки;

• жінки, які мають дітей віком до трьох років (або до шести років, у разі перебуванні жінки у відпустці, передбаченій частиною шостою ст. 179 КЗпП);

• одинокі матері за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда;

• батьки, які виховують дітей без матері (в т. ч. в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

• опікуни (піклувальники);

• один із прийомних батьків;

• один із батьків-вихователів.

Гарантії полягають в обов’язковому працевлаштуванні в разі звільнення зазначених категорій працівників у зв’язку із закінченням строку трудового договору та збереженні за ними середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Важливо! Процедуру звільнення держслужбовця за ст. 85 Закону № 889 не унормовано цим Законом, а тому, на думку редакції, у цьому випадку слід застосувати норму ч. 3 ст. 5 і звернутися до КЗпП.

Так, звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП оформлюється наказом роботодавця і не потребує заяви працівника. У день звільнення працівнику видається заповнена трудова книжка, а також на його вимогу — копія наказу про звільнення.

Якщо працівник не скористався своїм правом на щорічну або додаткову соціальну відпустку, під час звільнення йому виплачується компенсація за невикористані дні відпусток.

Іншою підставою припинення СТД є норми ст. 39 КЗпП, яка передбачає розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника.

Відповідно до цієї статті СТД підлягає достроковому розірванню на вимогу працівника в разі:

• хвороби або інвалідності працівника, які перешкоджають виконанню роботи за договором;

• порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору;

• у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП, а саме:

— переїзд на нове місце проживання;

— переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;

— вступ до навчального закладу;

— неможливість проживання в даній місцевості, підтверджена медичним висновком;

— вагiтнiсть;

— догляд за дитиною до досягнення нею 14-рiчного вiку або дитиною-iнвалiдом;

— догляд за хворим членом сiм’ї вiдповiдно до медичного висновку або iнвалiдом I групи;

— вихiд на пенсiю;

— прийняття на роботу за конкурсом;

— з iнших поважних причин.

Крім цього, працівник, прийнятий за строковим трудовим договором, може бути звільнений також за іншими підставами, передбаченими КЗпП:

— за угодою сторiн;

— у зв’язку з призовом або вступом працiвника або власника — фiзичної особи на вiйськову службу, направлення на альтернативну (невiйськову) службу (крiм випадкiв, передбачених ч. 3, 4 ст. 119 КЗпП);

— за ініціативою роботодавця ( ст. 40, 41 КЗпП) або на вимогу профспiлкового чи iншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу ( ст. 45 КЗпП);

— у зв’язку з переведенням за його згодою на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю або переходом на виборну посаду;

— у зв’язку з вiдмовою працiвника вiд переведення на роботу в iншу мiсцевiсть разом з пiдприємством, установою, органiзацiєю, а також вiдмовою вiд продовження роботи у зв’язку iз змiною iстотних умов працi;

— у зв’язку з набранням законної сили вироком суду, яким працiвника засуджено (крiм випадкiв звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням) до позбавлення волi або до iншого покарання, яке виключає можливiсть продовження даної роботи;

— у зв’язку з укладенням трудового договору (контракту) всупереч вимогам Закону № 1700, встановленим для осiб, якi звiльнилися або iншим чином припинили дiяльнiсть, пов’язану з виконанням функцiй держави або мiсцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;

— з пiдстав, передбачених Законом № 1682.

ПРОДОВЖЕННЯ СТД

За потреби до закінчення строку трудового договору він може бути продовжений.

Для того, щоб унормувати таке продовження та з огляду на те, що Закон № 889 відповідних норм не містить, на нашу думку, має бути виконано дві умови:

— працівник дає згоду на продовження строку трудового договору;

— для продовження строку трудового договору є підстави, передбачені ст. 23 КЗпП.

За таких обставин СТД не стане безстроковим!

По-перше, КЗпП не містить заборон щодо продовження строку трудового договору, по-друге, навіть у разі переукладення СТД, якщо він переукладається на підставі ч. 2 ст. 23 КЗпП, він не стане безстроковим.

Наприклад. Строковий трудовий договір, укладений на час перебування основної працівниці у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, може бути продовжений на час її перебування у відпустці для догляду за дитиною до 3-х років, а при необхідності — до 6 років. Для цього працівник, прийнятий за строковим трудовим договором, має написати заяву, на підставі якої видається відповідний наказ. У наказі зазначається підстава продовження строку трудового договору та зазначається його новий строк.

За потреби працівник, прийнятий за строковим трудовим договором, може бути переведений на іншу посаду або роботу. Але при цьому слід зазначити, що трудовий договір із працівником залишається строковим, якщо посада або робота, на яку він переводиться, також передбачає укладення строкового трудового договору. У іншому випадку трудовий договір з працівником стане безстроковим.

Зверніть увагу! СТД може стати безстроковим за певних умов, передбачених ст. 391 КЗпП:

— якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк;

— трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Отже, для того щоб не допустити перетворення строкового трудового договору на безстроковий, у день закінчення строку договору роботодавець має видати наказ про звільнення працівника з роботи. Якщо цього не станеться, а працівник не вимагатиме припинення договору й наступного дня вийде на роботу, він вважатиметься таким, що працює безстроково, і його вже не можна буде звільнити у зв’язку із закінченням строку трудового договору.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити