У листі, що коментується, Мінсоцполітики надало відповідь на наш запит з приводу надання щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день працівникам, які працюють на умовах неповного робочого дня. Через що сир-бор? Зараз пояснимо.
В ідеалі години, відпрацьовані працівником понад установлену тривалість робочого часу, кваліфікуються як надурочні і підлягають компенсації у вигляді оплати відповідно до ст. 106 КЗпП.
Проте у трудовому законодавстві також оперують поняттям ненормованого робочого дня. Його визначення наведено лише у Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7 (далі — Рекомендації № 7).
Так, ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці в цьому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).
Працівникам робота в умовах ненормованого робочого дня компенсується наданням щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, далі — Закон № 504/96).
Списки посад, робіт і професій, за якими встановлюється ненормований робочий день, а також конкретну тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день за такими посадами (роботами, професіями) у межах максимально допустимої (від 1 до 7 календарних днів), прописують у колективному (трудовому) договорі.
Здавалося, на цьому можна й поставити крапку, але і у питанні надання щорічної додаткової відпустки «за ненормованість» є білі плями. Дивіться, у п. 2 Рекомендацій № 7 вказано: «ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем».
На підставі цієї норми «трудове» Міністерство багато років дотримувалося позиції (див. листи Мінпраці від 07.05.2002 р. № 010-430, від 05.06.2008 р. № 5305/0/14-08/06): працівники, які працюють на умовах неповного робочого дня, не мають права на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день.
Але в останні роки Мінсоцполітики вже не настільки категоричне (лист Мінсоцполітики від 22.07.2015 р. № 431/13/133-15): чинне законодавство на сьогодні не містить заборони на застосування ненормованого робочого дня для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.
Увага! Зараз Мінсоцполітики допускає, що працівникам з неповним робочим днем може бути надана щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день на умовах, визначених у колективному договорі.
Аргументація Мінсоцполітики на користь такого висновку: Рекомендації № 7 не мають статусу нормативно-правового акту, оскільки не зареєстровані в Мін’юсті. Вторить про це і Мін’юст у листі від от 09.01.2013 р. № 44435/10.6 (ср. ). Тож Рекомендації № 7 носять суто рекомендаційний характер. Тому в установі самостійно вирішують, застосовувати або ні рекомендацію про заборону на застосування ненормованого робочого дня до працівників з неповним робочим днем. З огляду на таке рішення в колективному договорі фіксується пункт про надання або ненадання щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день працівникам, які працюють неповний робочий день в умовах ненормованості.
Як бачимо, така нова думка Мінсоцполітики повторена і у листі, що коментується. Проте наш запит стосувався вже більш глибшої ситуації. Якщо сторони колективного договору дійдуть згоди про надання щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день працівникам, які працюють неповний робочий день, виникає інше запитання. Саме воно й стало приводом звернутися до Мінсоцполітики: «У колективному договорі установи прописано, що працівники, яким установлено неповний робочий день, мають право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день.
Чи правомірно працівнику, який працює 4 години на день при п’ятиденному робочому тижні (рівно половину тривалості робочого дня при нормальній тривалості робочого дня для його посади 8 годин на день протягом п’ятиденного робочого тижня), надавати щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день?»
Запитання виникло через норму п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 504/96, де зазначено: до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (у тому числі щорічну додаткову відпустку «за ненормованість») включається, зокрема, час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади.
Тож чи допустимо працівникам з неповним робочим днем, в яких тривалість робочого дня становить половину від нормальної тривалості робочого дня за відповідною посадою, надавати щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день?
У листі, що коментується, яке власне й є відповіддю на вищезазначений запит, Мінсоцполітики не акцентує увагу на тривалості робочого дня для цілей надання щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день. «Трудове» Міністерство лише вказує: якщо у зв’язку зі специфікою роботи працівник з неповним робочим днем періодично виконує основну роботу поза межами робочого часу, йому може бути встановлено ненормований робочий день і, відповідно, щорічну додаткову відпустку на умовах, визначених у колективному договорі.
Важливо! Якщо в колективному договорі зафіксовано, що через специфіку роботи працівникам з неповним робочим днем може надаватися щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день, то працівник, який працює половину і більше від нормальної тривалості робочого дня за його посадою, має право на таку відпустку.
Це означає: якщо працівнику встановлений неповний робочий день і тривалість його робочого дня становить половину або більше від нормальної тривалості для відповідної посади, то щорічна додаткова відпустка «за ненормованість» може бути надана працівнику. А от якщо тривалість робочого дня становить менше половини від нормальної тривалості робочого дня, встановленої за його посадою, то такому працівнику не може надаватися щорічна додаткова відпустка «за ненормованість» через обмеження п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 504/96.
Що маємо в підсумку? Мінсоцполітики дійсно допускає, що працівникам з неповним робочим днем (за умови тривалості робочого дня половину і більше від нормальної тривалості робочого дня за його посадою), які через специфіку роботи працюють в умовах ненормованості, може надаватися щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день. Але тут установам слід бути обережними. Річ у тім, що незважаючи на статус Рекомендацій № 7, контролюючі органи враховуватимуть його положення. А п. 2 цих Рекомендацій уже 20 років пропонує не застосовувати ненормований робочий день до працівників з неповним робочим днем й відповідно не надавати їм щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день. Прийняти цю рекомендацію або ні — ваше право. Проте для надання щорічної додаткової відпустки «за ненормованість» працівникам з неповним робочим днем у вас мають бути вагомі аргументи, які ви зможете пред’явити контролюючим органам.
