Державні «антикорупційні органи»: завдання та повноваження

В обраному У обране
Друк
Мороз Оксана, юрист
Держслужбовець Листопад, 2017/№ 11
Погодьтеся, в Україні кількість національних «антикорупційних органів» є чималою, і не завжди встигаєш розібратися, якими конкретними питаннями вони опікуються. З огляду на те, що стосовно діяльності зазначених органів у наших читачів з’являється чимало запитань, у цій статті ми розглянемо завдання та повноваження органів, які спеціально створені для боротьби з корупцією. З метою донесення якомога більшого обсягу інформації про їх діяльність ми розділимо відповідний матеріали на дві статті. У цій ми поговоримо про антикорупційні органи в цілому, а також про Національне антикорупційне бюро та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру зокрема. У наступній же статті розглянемо такі органи у сфері протидії корупції, як Національне агентство з питань запобігання корупції та Державне бюро розслідувань.

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення.

КК — Кримінальний кодекс України.

КПК — Кримінальний процесуальний кодекс України.

Закон № 1699 — Закон України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні на 2014 — 2017 роки» від 14.10.14 р. № 1699-VII.

Закон № 1700 — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.14 р. № 1700-VII.

Закон № 580 — Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.15 р. № 580-VIII.

Закон № 2229 — Закон України «Про Службу безпеки України» від 25.03.92 р. № 2229-XII.

Закон № 1698 — Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.14 р. № 1698-VII.

Закон № 1697 — Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.14 р. № 1697-VII.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

САП — Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

НАЗК — Національне агентство з питань запобігання корупції.

НАБУ — Національне антикорупційне бюро України.

ДБР — Державне бюро розслідувань.

ГПУ — Генеральна прокуратура України.

ПРО АНТИКОРУПЦІЙНІ ОРГАНИ

Слід зауважити, що розв’язання проблеми корупції є одним із пріоритетів для українського суспільства на сьогоднішньому етапі розвитку держави, яке визначено Законом № 1699-VII. Мається на увазі Антикорупційна стратегія.

Отже, відповідно до вказаного законодавчого акта встановлено, що ефективність протидії корупції залежить від створення єдиної і комплексної системи уповноважених суб’єктів, покликаних забезпечити виявлення, досудове розслідування і запобігання корупційним правопорушенням. Слід зауважити, що саме спеціалізованими суб’єктами в боротьбі з корупцією в Україні, які на сьогодні діють, є три органи, це — НАБУ, САП та НАЗК. Крім цього, існує ще один «антикорупційний орган» — ДБР, який по суті вже створено, але він ще не функціонує, про нього, як і про НАЗК, ми детально поговоримо в наступній статті. Більш того, існують й інші поліфункціональні органи, такі як Національна поліція, Служба безпеки України (СБУ), органи прокуратури, які охоплюють велике коло правовідносин, не обмежуючись лише антикорупційними заходами.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1700 спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції — органи прокуратури, Національної поліції, НАБУ, НАЗК.

Слід наголосити, що законодавець розуміє поняття «антикорупційні органи» в широкому значенні та вважає, що такими є різні органи, які відіграють певну роль у боротьбі з корупцією. Так, наприклад, одним із цих органів є Служба безпеки України (СБУ), хоча безпосередньо Законом № 1700-VII він не віднесений до спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

З іншого ж боку, відповідно до ст. 2 Закону № 2229 СБУ здійснює, зокрема, попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління та економіки.

А от якщо говорити про спеціально уповноважений суб’єкт у сфері боротьби із корупцією, наприклад, про Національну поліцію, то ст. 2 Закону № 580 до її завдань віднесено надання поліцейських послуг, зокрема, у сферах охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності. Згідно зі ст. 23 Закону № 580 поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

— вживає заходів з метою виявлення кримінальних чи адміністративних правопорушень;

— припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Разом із тим необхідно зазначити, що відповідно до ст. 255 КУпАП посадовій особі Національної поліції надано право складати протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, пов’язаних із корупцією, за такими статтями КУпАП:

Таблиця 1

ст. 1724 КУпАП

Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності

ст. 1725 КУпАП

Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків

ст. 1726 КУпАП

Порушення вимог фінансового контролю

ст. 1727 КУпАП

Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів

ст. 1728 КУпАП

Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень

ст. 1729 КУпАП

Невжиття заходів щодо протидії корупції

Увага! Підставами для порушення адміністративної справи є (виходячи із системного аналізу законодавства):

1) заява або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості, громадян (свідків, потерпілих, інших зацікавлених осіб);

2) повідомлення, опубліковані в пресі;

3) безпосереднє виявлення правоохоронними органами ознак правопорушення.

Крім цього, справа може бути порушена, якщо об’єктивні дані свідчать про наявність ознак адміністративного правопорушення.

До завдань та повноважень Національної поліції жодним законодавчим актом не віднесено питання проведення перевірки в частині дотримання вимог антикорупційного законодавства чи будь-яких контрольних функцій у цій сфері.

Тільки у разі, якщо наявний конкретний факт виявлення ознак корупційного або пов’язаного із корупцією правопорушення, то Національна поліція вправі запитувати інформацію від посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, необхідну для виконання покладених на них завдань.

Зазначимо, що до органів держаної влади прийшло усвідомлення того, що подолання корупції як системного явища не може бути вирішене лише одним спеціалізованим антикорупційним органом. Це обумовило створення в Україні мультиорганізаційної моделі, коли обов’язки боротьби з корупцією розподілені між декількома органами.

Враховуйте, що незалежність спеціалізованих органів влади з боротьби проти корупції має бути достатньою для виконання своїх обов’язків належним чином, а у їх розпорядженні мають бути відповідні правові й матеріальні засоби. Незалежно від організаційної моделі вони мають створюватися на основі стабільної законодавчої бази та мати чітко визначені повноваження у сфері боротьби з корупцією.

З огляду на це, діяльність усіх спеціальних «антикорупційних органів» має відповідати міжнародним стандартам, передовій світовій практиці, а також враховувати особливості національної правової системи. Про що й будемо говорити далі.

НАБУ

Відповідно до ст. 1 Закону України від 14.10.14 р. № 1698-VII «Про Національне антикорупційне бюро України» НАБУ є основним державним правоохоронним органом, на який покладаються попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень відповідно до вимог підслідності, а також запобігання вчиненню нових корупційних правопорушень, а окремі його підрозділи відповідно до КК набувають статусу самостійного органу досудового розслідування.

Як відомо, основне завдання, яке було поставлено перед НАБУ, це — протидія кримінальним корупційним злочинам, що загрожують національній безпеці. Серед уже звичних для правоохоронних органів функцій з оперативно-розшукових заходів та досудових розслідувань можна відзначити й перевірку на доброчесність чиновників, представників державної влади й місцевого самоврядування. Контроль за діяльністю НАБУ здійснює парламентський Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Водночас за оперативно-розшуковими діями НАБУ наглядає САП.

Специфіка національної моделі спеціалізованої антикорупційної структури, а саме НАБУ, обумовлена обмеженою сферою його діяльності. Так, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 1698 основним завданням НАБУ є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Крім того, важливим питанням під час розгляду такої структури, як НАБУ, є його повноваження. Тому ми нижче в таблиці детально розберемо, які конкретно злочини КК розслідує цей «антикорупційний орган». Отже, детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених такими статтями КК (див. табл. 2) та умовами (див. табл. 3):

Таблиця 2

ст. 191 КК

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

ст. 2062 КК

Протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації

ст. 209 КК

Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

ст. 210 КК

Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням

ст. 211 КК

Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону

ст. 354 КК

Підкуп працівника підприємства, установи чи організації (стосовно працівників юридичних осіб публічного права)

ст. 364 КК

Зловживання владою або службовим становищем

ст. 368 КК

Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою

ст. 3682 КК

Незаконне збагачення

ст. 369 КК

Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі

ст. 3692 КК

Зловживання впливом

ст. 410 КК

Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

Таблиця 3

1

Вчинення злочину спеціальним суб’єктом, визначеним п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК

Для прикладу: депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя; посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до 1-ї та 2-ї категорій посад; керівником суб’єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків

2

Розмір предмета злочину або завданої ним шкоди

У 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення злочину, якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, органу місцевого самоврядування, суб’єктом господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків

3

Злочин, передбачений ст. 369 КК (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі) та ч. 1 ст. 3692 КК (зловживання впливом), вчинені щодо службової особи, визначеної у ч. 4 ст. 18 КК та п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК

Для прикладу: депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя; посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до 1-ї та 2-ї категорій посад; керівником суб’єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків

Зауважимо, що детективи НАБУ з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, які віднесені до його підслідності, за рішенням директора НАБУ та за погодженням із прокурором САП можуть також розслідувати злочини, які віднесені до підслідності слідчих інших органів.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 10 Закону № 1698 старші детективи і детективи НАБУ під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях уповноважені здійснювати й оперативно-розшукові дії. Наділивши їх такими повноваженнями, законодавець фактично створив орган досудового розслідування, який поєднує функції слідчих і оперативних підрозділів.

Увага! Виключність повноважень НАБУ полягає і в специфіці повідомлення про кримінальне правопорушення.

Зокрема, ст. 19 Закону № 1698 передбачає наявність в НАБУ спеціальної телефонної лінії, також забезпечується можливість подання заяви і повідомлення про кримінальне правопорушення, у тому числі анонімного, через офіційний веб-сайт НАБУ у мережі Інтернет та засобами електронного зв’язку.

Враховуйте, що анонімні заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення розглядаються НАБУ за умови, що відповідна інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані та може бути перевірена.

Створення такого спеціалізованого «антикорупційного органу» пов’язане із нагальною потребою вирішення проблеми координації у сфері запобігання та протидії корупції. Одночасно із цим він акумулює у своїй діяльності всі аспекти боротьби із корупцією в їх найбільш суспільно небезпечних проявах, що наразі є абсолютно необхідним і виправданим рішенням.

САП

Наголосимо, що створення САП відбулось завдяки досвіду існування подібних прокуратур у деяких державах світу. Наприклад, в Іспанії діє спеціальна прокурорська служба з припинення економічних злочинів, в Італії — Національна прокуратура антимафії, яка займається боротьбою з організованою злочинністю і відмиванням доходів, отриманих від злочинів, вчинених злочинним угрупуванням, тощо.

До спеціально уповноважених органів у сфері протидії корупції належить САП. Антикорупційна прокуратура працює в структурі Генеральної прокуратури України, проте становить самостійну ланку системи прокуратури України. Запровадження САП пов’язане із необхідністю забезпечення функціонування НАБУ та розглядається в контексті посилення зусиль держави у напрямку протидії корупції. За оперативно-розшуковими діями НАБУ наглядає САП. Вона має також підтримувати державне обвинувачення у провадженнях бюро, представляти інтереси громадян у випадках, пов’язаних із корупцією.

Якими функціями наділена САП та в чому її особливість, пропонуємо розглянути далі.

Отже, згідно зі ст. 8 Закону № 1697 на антикорупційну прокуратуру покладаються певні «загальні» функції (див. табл. 4) і «автономні» (див. табл. 5):

Таблиця 4

1

Нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування НАБУ. Ця функція САП реалізується в межах конституційної функції прокуратури України із здійснення нагляду за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. Отже, прокурори САП здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, яке проводиться слідчими НАБУ

2

Підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях. Ця функція САП реалізується в межах конституційної функції прокуратури України з підтримання державного обвинувачення в суді. Вона є логічним продовженням здійснення прокурорами САП процесуального керівництва, яке проводиться слідчими НАБУ

3

Представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених Законом № 1697 і пов’язаних із корупційними або пов’язаними з корупцією правопорушеннями. Функція реалізується в межах конституційної функції прокуратури України з представництва інтересів громадянина або держави в суді

4

Здійснює міжнародне співробітництво. Не є самостійною функцією, а лише спрямоване на забезпечення реалізації таких функцій та реалізується щодо питань провадження процесуальних дій при розслідуванні кримінальних правопорушень та інших питань, передбачених міжнародними договорами

Таблиця 5

Особлива процедура формування кадрового складу

Відкритий конкурсний відбір кандидатів на адміністративні посади відповідно до ч. 1, 2 ст. 81 Закону № 1697

Особливе місце розташування

(ч. 3 ст. 81 Закону № 1697)

САП розташовується в службових приміщеннях НАБУ або в службових приміщеннях ГПУ (регіональної чи місцевої прокуратури), які знаходяться окремо від інших службових приміщень Генеральної прокуратури України (регіональної чи місцевої прокуратури)

Власна специфічна структура

(ч. 4 ст. 81 Закону № 1697)

До неї входять центральний апарат і територіальні філії, які розташовуються в тих самих містах, в яких розташовані територіальні управління НАБУ

Законодавчі обмеження щодо впливу працівників САП з боку керівництва ГПУ

Генеральний прокурор України, його перший заступник та заступник не мають права давати вказівки прокурорам САП та здійснювати інші дії, які прямо стосуються реалізації прокурорами САП їхніх повноважень згідно із ч. 5 ст. 81 Закону № 1697

Як бачимо, законодавець намагається забезпечити тісну взаємодію САП та НАБУ. Одночасно спостерігається автономність САП від інших органів прокуратури шляхом встановлення особливих вимог до її розташування. САП може розташовуватись лише в службових приміщеннях НАБУ або в службових приміщеннях ГПУ (регіональної чи місцевої прокуратури), які розташовані окремо від інших службових приміщень ГПУ (регіональної чи місцевої прокуратури). Автономний характер діяльності САП полягає в тому, що її прокурори у функціональному відношенні є незалежними від керівництва ГПУ, оскільки Генеральний прокурор України, його перший заступник та заступники не мають права давати вказівки прокурорам САП, здійснювати інші дії, які прямо стосуються реалізації прокурорами САП їхніх повноважень.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити