Цифрове робоче місце: концепція впровадження (закінчення)

В обраному У обране
Друк
Гапєєв Леонід, юрист
Держслужбовець Серпень, 2018/№ 8

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

Концепція — Концепція розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018–2020 роки, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 р. № 67-р.

Закон № 577 — Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» щодо електронного звернення та електронної петиції» від 02.07.2015 р. № 577-VIII.

Положення про Реєстр — Положення про Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 р. № 326 (зі змінами).

Порядок взаємодії — Порядок організації електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 р. № 357.

Цифровізація державних установ та цифрове робоче місце

Які ж ініціативи стосуються модернізації діяльності держустанов у майбутньому?

Є наявні позитивні приклади використання цифрових технологій, наприклад, у сфері державних закупівель та реєстрації майнових прав з використанням технології блокчейн.

Концепцією передбачено впровадження ініціатив щодо цифровізації державних установ. Це повинно відбуватися з урахуванням певних технологічних концепцій.

Наприклад, цифрове робоче місце державного службовця — це концепція гнучкості в методах виконання посадових обов’язків державними службовцями, яка стимулює їх спільну роботу та взаємодію, підтримує децентралізовані та мобільні робочі середовища, передбачає вибір технологій для роботи. Перевагами цифрових робочих місць є зменшення витрат на апаратне забезпечення, офісні приміщення, відрядження.

Наступні ініціативи стосуються взаємодії органів державної влади (безпосередньо держслужбовців, які виконуватимуть ті чи інші практичні функції) та громадянського суспільства. А також відкритості державної влади в контексті доступу громадян до різної інформації.

Йдеться про багатоканальне інформування та залучення громадян. Завдяки цифровим технологіям макрорівень «громадяни» перетворюється на мікрорівень «конкретний громадянин», а діяльність «інформування» — у діяльність «залучення». Управління інформацією та зворотним зв’язком, що передбачає багатоканальне інформування та залучення, надзвичайно важливе саме під час проведення реформ для комунікації, роз’яснень, швидкої адаптації громадян до нових умов.

Інша ініціатива має назву «відкриті дані» — це концепція, згідно з якою певні дані повинні бути доступними для використання та розповсюдження будь-якою особою за умови дотримання правил атрибуції та/або подібної ліцензії (share-alike). Серед відкритих даних окрема увага приділяється відкритим державним даним як інструменту оцінки та контролю роботи органів державної влади. Відкриті дані публікуються як у вигляді неопрацьованих («похідних») даних, так і у вигляді структурованих даних з визначеними налаштуваннями. Відкриті дані доступні через відкриті програмні інтерфейси, однак до них не застосовуються обмеження, зумовлені торговими марками або авторськими правами.

Окремої уваги заслуговує ініціатива, яка стосується різних соціально корисних дій влади для громади.

Інтернет речей — це концепція впровадження державними установами залежно від сфери послуг таких понять: «розумний» збір сміття на міських вулицях, «розумне» паркування автомобілей, «розумний» транспорт, дистанційний моніторинг пацієнтів похилого віку, моніторинг екології тощо. Підключення відповідних датчиків та сенсорів потребує наявності енергоефективної, радіо- та телекомунікаційно-обчислювальної інфраструктури.

Своєрідний внутрішній моніторинг у системі планування і організації роботи держорганів має знайти своє практичне втілення у життя у наступній ініціативі.

В Україні з’являться цифрові державні платформи?

Цифрові державні платформи — це концепція утворення державних органів, орієнтованих на одночасне поліпшення якості послуг, оптимізацію кількості державних службовців та зменшення витрат. «Цифрові» платформи дозволяють вирішувати завдання, підвищувати ефективність, зменшуючи вартість діяльності та час виконання. Державні органи використовують «цифрові» платформи для спрощення та оптимізації внутрішніх процесів, поліпшення взаємодії з громадянами та зменшення витрат.

Певна технологічна модернізація державного управління та діяльності держорганів має знайти своє втілення у блокчейн. Це концепція, що може трансформувати державне управління в таких сферах, як реєстрація майнових прав, правосуддя, ідентифікація особи. Як технологія довіри, блокчейн у державному секторі використовується для електронних референдумів, петицій, голосування та інших сервісів електронного урядування. Блокчейн забезпечує високоефективні механізми захисту цілісності та доступності інформації та дозволяє створювати повністю децентралізовані системи.

Державне управління України в умовах зростання кількості завдань, ініціатив, проектів та одночасної оптимізації витрат повинне базуватися саме на технологічних та цифрових формах забезпечення його безперебійного функціонування. Підвищення прозорості та ефективності державних інститутів можливо досягти, зокрема, шляхом уніфікації та стандартизації державних управлінських та ділових процесів, а також використання аутсорсингу для непрофільних функцій.

Особисто як практичний приклад у контексті електронного урядування та забезпечення електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів можу назвати Урядовий контактний центр. Цей ресурс як технологічно, так і юридично діє в Україні фактично вже не один рік. Одна з його основних практичних переваг полягає у тому, що держоргани стають більш відкритими та прозорими у своїй діяльності для громадян. Це, у свою чергу, підвищує імідж та престиж держслужби в цілому. Хоча, з іншого боку, це додає певної роботи, покладає відповідальність на працівників органів державної виконавчої влади. У разі отримання звернення через УКЦ державному органу (адресату звернення і виконавцю документа-відповіді) доведеться не лише суворо дотриматися строків для надання відповіді, а ще й, окрім самого заявника, інформувати Урядовий контактний центр про результати розгляду звернення. Хоча на практиці нерідко трапляються випадки, коли термін розгляду звернень подовжують до 30 і навіть 45 днів. Перевага для громадян у тому, що завдяки електронній функції «особистий кабінет» можна в будь-який день і час (навіть і позаробочий) побачити одразу присвоєний реєстраційний номер надісланого звернення. Також періодично можна відслідкувати інформацію про стан розгляду звернення: надіслано, прийнято до розгляду, розглянуто, подовжено термін розгляду.

Особисто переконаний у тому, що одним із обмежень нині діючого електронного ресурсу «Урядовий контактний центр» є те, що звернення приймаються лише до органів державної виконавчої влади. Напевно, розвиток цифрової економіки та електронного урядування варто досліджувати ширше. За аналогією з УКЦ доцільно законодавчо передбачити можливість створення централізованої електронної системи, щоб потенційні заявники могли звертатися до тих же органів місцевого самоврядування та об’єднаних територіальних громад. Бо сьогодні практично це має певні складнощі. Пошук електронних адрес, недосконалість діючих сайтів. Іноді запропоновані електронні форми для звернень громадян теж створюють певні технічні складнощі і потребують витрачати зайвий час. Тому створення централізованого електронного єдиного контактного центру для органів місцевого самоврядування та об’єднаних територіальних громад може створити певний цікавий прецедент в контексті розвитку електронного урядування та модернізації діяльності цих інституцій. Це дозволить покращити взаємодію та електронний обмін даними між цими суб’єктами та спростить можливості для громадян, коли органи місцевого самоврядування та об’єднані територіальні громади стануть для кожного потенційного заявника більш інформаційно доступними і відкритими.

Реєстр електронних інформаційних ресурсів

Постановою КМУ від 17 березня 2004 р. № 326 затверджено Положення про реєстр.

Цей документ визначає порядок формування та користування Національним реєстром електронних інформаційних ресурсів. Національний реєстр ведеться з метою запровадження єдиної системи обліку електронних інформаційних ресурсів держави, формується з використанням новітніх досягнень у сфері інформаційно-телекомунікаційних технологій. Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів (далі — Національний реєстр) — це інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для реєстрації, обліку, накопичення, оброблення і зберігання відомостей про склад, зміст, розміщення, умови доступу до електронних інформаційних ресурсів та задоволення потреб юридичних і фізичних осіб в інформаційних послугах.

Яка практична мета діяльності Нацреєстру?

До нього включається інформація про державні електронні реєстри, кадастри, державні та інші обов’язкові класифікатори, а також інформаційні системи, які забезпечують їх функціонування та використовують інформацію з них (далі — е-ресурси). Національний реєстр складається з еталонного, робочого, страхового та інформаційного фондів.

Що являють собою ці фонди та які функції виконує кожен із них?

Еталонний фонд — це інформаційна система, призначена для накопичення, зберігання та обліку в контрольному стані відомостей про склад, зміст, розміщення та умови доступу до е-ресурсів.

Інформаційний фонд — це інформаційна система загального доступу користувачів до відомостей Національного реєстру, яка містить копії його еталонного фонду.

Робочий фонд — це інформаційна система, призначена для оброблення відомостей про склад, зміст, розміщення та умови доступу до е-ресурсів, інших робіт та внесення цих відомостей до Національного реєстру.

Страховий фонд — це архівні копії еталонного фонду Національного реєстру, призначені для його відновлення у разі повної або часткової втрати.

Практика ведення в Україні держорганами різних реєстрів дедалі більше розвивається. Наприклад, замовником і утримувачем Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів є Державне агентство з питань електронного урядування (далі — Агентство). Так, Агентство координує та контролює роботи, пов’язані із створенням, веденням і забезпеченням функціонування Національного реєстру, визначає організаційні та методичні засади його ведення та правила користування ним. Адміністратором Національного реєстру є державне підприємство, визначене Агентством, що належить до сфери його управління.

Е-ресурси суб’єктів владних повноважень. Принциповим суттєвим нововведенням з 10.05.2018 р. є те, що до Національного реєстру включаються е-ресурси суб’єктів владних повноважень (Це передбачено абз. 1 п. 7 постанови КМУ від 10.05.2018 р. № 357). Водночас включення до Національного реєстру е-ресурсів приватної форми власності здійснюється на добровільних засадах. Ще до Національного реєстру не включаються е-ресурси, які містять: відомості, що становлять державну таємницю; інформацію, поширення якої заборонене законодавством.

Коротко про суть. Порядок взаємодії має певні особливості. Отож, звернімо увагу на основні. Для організації електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів суб’єкти владних повноважень формують заяви про реєстрацію в Національному реєстрі електронних інформаційних ресурсів із використанням засобів програмного комплексу Національного реєстру.

Державне агентство з питань електронного урядування створює за допомогою засобів програмного комплексу Національного реєстру особисті кабінети суб’єктів владних повноважень із розміщеними в них формами заявок постачальника і отримувача. А постачальник заповнює заявку згідно з додатком 1 з використанням засобів програмного комплексу Національного реєстру.

Потім Агентство перевіряє та підтверджує відповідність заповнених постачальниками заявок вимогам законодавства про відповідні державні електронні інформаційні ресурси.

На остаточну редакцію заявки постачальника накладаються електронні цифрові підписи керівників постачальника та Агентства, після чого автоматично здійснюються такі процедури:

1) заявка постачальника вважається прийнятою Агентством;

2) Агентство здійснює державну реєстрацію відповідного державного електронного інформаційного ресурсу в Національному реєстрі із присвоєнням йому реєстраційного номера та публічним відображенням у Національному реєстрі видів даних, які формує відповідний державний електронний інформаційний ресурс;

3) заявка отримувача відповідного державного електронного інформаційного ресурсу активується у програмному комплексі Національного реєстру.

Отримувач заповнює заявку за формою згідно з додатком 2 з використанням засобів програмного комплексу Національного реєстру шляхом вибору з Національного реєстру тих видів даних, на отримання яких він має право згідно із законодавством, і накладає на неї електронний цифровий підпис керівника або уповноваженої особи, на яку покладено функції з організації електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів (далі — уповноважена особа), та надсилає заявку з використанням засобів програмного комплексу Національного реєстру до Агентства.

Відповідно до пп. 9 — 11 Порядку взаємодії для реєстрації е-ресурсу в Національному реєстрі держатель (розпорядник) подає заяву на реєстрацію е-ресурсу з використанням засобів програмного комплексу Національного реєстру, в якій зазначає загальні відомості про відповідний е-ресурс та види даних, що він формує. На цю заяву накладається електронний цифровий підпис керівника та електронна печатка держателя (розпорядника) е-ресурсу. Держатель (розпорядник) е-ресурсу несе відповідальність за достовірність поданих у заяві відомостей згідно із законодавством.

Агентство на підставі оформленої у належний спосіб держателем (розпорядником) заяви на реєстрацію е-ресурсу за умови дотримання вимог законодавства протягом 10 днів з дня її надходження здійснює державну реєстрацію е-ресурсу з використанням засобів програмного комплексу Нацреєстру або надає обґрунтовану відмову в реєстрації.

Договір про інформаційну взаємодію. Головна ідея взаємодії Агентства із потенційними партнерами (державними органами як суб’єктами владних повноважень) полягає у створенні цивілізованих договірних відносин.

Необхідні процедурні особливості описані в пп. 9 — 15 Порядку. На підставі поданої отримувачем заявки Агентство формує проект договору про інформаційну взаємодію згідно з визначеною Агентством формою та надсилає його з використанням засобів програмного комплексу Національного реєстру на погодження відповідному постачальникові. Далі постачальник протягом 5 робочих днів розглядає отриманий проект договору про інформаційну взаємодію та погоджує його шляхом накладення електронного цифрового підпису керівника або уповноваженої особи або надає обґрунтовану відмову в погодженні. Погоджений постачальником проект договору або відмова в його погодженні автоматично надсилається до Агентства та отримувача з використанням засобів програмного комплексу Національного реєстру.

У разі відмови постачальника укласти договір про інформаційну взаємодію отримувач повинен вжити заходів до усунення перешкод для запровадження відповідної взаємодії та подати нову заявку.

Розвиток відкритих державних даних в Україні забезпечить підвищення відкритості, прозорості та ефективності роботи державних органів та є шляхом до розвитку нової для України цифрової індустрії — індустрії відкритих даних.

Інтеграція державного веб-порталу відкритих даних України data.gov.ua до центрального європейського порталу відкритих даних europeandataportal.eu та data.europa.eu є головним завданням цього напряму.

Центральний європейський портал відкритих даних є точкою входу до відкритих даних установ та організацій Європейської Комісії, а також держав — членів ЄС. Він установлює єдині вимоги до політики розвитку відкритих даних та вимоги до їх стандартів.

Підсумовуючи, можемо зробити один із головних висновків.

Ця Концепція є першим кроком до стимулювання внутрішніх ринків споживання, впровадження та виробництва цифрових технологій. Документ містить бачення трансформації економіки від традиційної до ефективної цифрової, визначає першочергові кроки щодо імплементації відповідних стимулів та створення умов для цифровізації в реальному секторі економіки, суспільстві, освіті, медицині, екології тощо. Адже держава і громадяни мають зрозуміти важливість сучасної модернізації в діяльності роботи держорганів. Для цього також необхідне набуття громадянами цифрових компетенцій у контексті різних проектів цифровізації країни.

Які практичні дії профільних державних органів із підготовки відповідних законопроектів на шляху до цифровізації держави і суспільства зроблено або заплановано зробити у найближчій перспективі?

Які конкретні кроки робляться у цьому напрямку?

Про це та інше дізнаємося найближчим часом після отримання відповідей на звернення автора до відповідних суб’єктів владних повноважень.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити