Теми статей
Обрати теми

Сторінка антикорупціонера: погляд із середини на деякі питання

Яременко Сергій, магістр державного управління, Яременко Олена, незалежний експерт
Шановні читачі, ми розпочинаємо новий цикл статей під рубрикою «Сторінка антикорупціонера: погляд із середини на деякі питання», у якій буде приділятися увага певній актуальній на цей час проблемі.

Для січня найбільш актуальними, на нашу думку, можна визначити два процеси: декларування та розроблення органами влади власних антикорупційних програм.

Якщо декларування лише набирає обертів (декларанти збирають інформацію про свої доходи, очікують дані з органів фіскальної служби та пенсійного фонду — для звірки), то процес розроблення антикорупційних програм, так би мовити, набуває апогею. Саме цьому питанню, зокрема розробленню власних антикорупційних програм органами влади, буде приділена увага у цій статті.

Як зазначається у ст. 19 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII (далі — Закон), антикорупційні програми приймаються у державних органах шляхом затвердження їх керівниками та підлягають погодженню Національним агентством з питань запобігання корупції (далі — НАЗК).

Антикорупційні програми повинні передбачати:

визначення засад загальної відомчої політики щодо запобігання та протидії корупції у відповідній сфері, заходи з їх реалізації, а також з виконання антикорупційної стратегії та державної антикорупційної програми;

оцінку корупційних ризиків у діяльності органу, установи, організації, причини, що їх породжують, та умови, що їм сприяють;

заходи щодо усунення виявлених корупційних ризиків, осіб, відповідальних за їх виконання, строки та необхідні ресурси;

навчання та заходи з поширення інформації щодо програм антикорупційного спрямування;

процедури щодо моніторингу, оцінки виконання та періодичного перегляду програм;

інші спрямовані на запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням заходи.

НАЗК своїм рішенням від 19.01.2017 р. № 31 затвердило Методичні рекомендації щодо підготовки антикорупційних програм органів влади.

Як підказує практика, одним із проблемних етапів розроблення антикорупційної програми є етап проведення оцінки корупційних ризиків у діяльності органу влади, розроблення заходів щодо усунення виявлених корупційних ризиків. На допомогу органам влади НАЗК затвердило своїм рішенням Методологію оцінювання корупційних ризиків у діяльності органів влади та, як додаток до Методичних рекомендацій щодо підготовки антикорупційних програм органів влади, визначило типові корупційні ризики у діяльності органів влади та заходи щодо їх усунення (мінімізації) (розміщені на офіційному веб-сайті НАЗК).

У вказаних типових корупційних ризиках НАЗК виділяє низку функцій/процесів, які найбільш вразливі корупційним ризикам. Зокрема:

робота з вхідною кореспонденцією;

публічні закупівлі;

управління персоналом;

юридична робота;

організація роботи щодо запобігання та виявлення корупції;

надання адміністративних послуг;

управління фінансовими та матеріальними ресурсами.

Ідентифікація корупційних ризиків проводиться шляхом дослідження (аналізу) зовнішнього та внутрішнього середовища органу влади на предмет виявлення чинників корупційних ризиків у нормативно-правових актах і організаційно-управлінській діяльності органу влади.

Нормативно-правові акти, які регулюють діяльність органу влади, аналізуються на предмет виявлення норм щодо здійснення органом влади дискреційних повноважень і норм, що сприяють вчиненню корупційного правопорушення чи правопорушення, пов’язаного з корупцією (нечітко сформульовані дефініції та мовні конструкції, правові колізії тощо).

Ідентифікація корупційних ризиків в організаційно-управлінській діяльності органу влади передбачає вивчення та аналіз таких питань:

організаційна структура органу влади;

система внутрішнього контролю;

управління персоналом;

проведення процедур закупівель;

надання адміністративних послуг;

реалізація контрольно-наглядових функцій;

дотримання вимог, обмежень, заборон, встановлених Законом;

інші питання, що виникають в результаті діяльності органу влади.

Джерелами отримання інформації для ідентифікації корупційних ризиків є:

інтерв’ювання (соціологічне опитування), анкетування (в тому числі анонімне) працівників органу влади, а також представників громадськості, які взаємодіяли (взаємодіють) з органом влади, зокрема з використанням електронної пошти, мережі Інтернет, телефону тощо;

нормативно-правові та організаційно-розпорядчі акти, що регулюють діяльність органу влади;

аналіз вжитих заходів щодо усунення виявлених корупційних ризиків за попередні періоди;

результати перевірок, аудитів, проведених контролюючими органами, а також внутрішніх перевірок та службових розслідувань в органі влади;

публікації в засобах масової інформації та соціальних мережах;

інформація з відкритих реєстрів;

звернення, що надійшли до органу влади від фізичних та юридичних осіб.

Ідентифікація корупційних ризиків передбачає визначення та класифікацію корупційних ризиків за категоріями та видами.

За категоріями корупційні ризики можуть бути:

зовнішні (ймовірність виникнення корупційних ризиків не пов’язана з виконанням органом влади відповідних функцій та завдань);

внутрішні (ймовірність виникнення корупційних ризиків безпосередньо пов’язана з організаційно-управлінською діяльністю в органі влади відповідно до покладених на нього функцій і завдань).

За видами корупційні ризики можуть бути:

нормативно-правові (відсутність, суперечність або нечітка регламентація у законодавстві положень щодо виконання органом влади функцій та завдань);

організаційні (невизначення або нечітке визначення процедур виконання органом влади функцій та завдань);

кадрові;

фінансово-господарські;

адміністративні;

контрольно-наглядові тощо.

Важливо! Перелік видів корупційних ризиків не є вичерпним. Кожен орган влади може визначати перелік видів корупційних ризиків, враховуючи специфіку покладених на нього завдань і функцій.

За результатами ідентифікації корупційних ризиків здійснюється їх формальне визначення, яке включає проаналізовані функції, завдання органу влади або конкретні напрями діяльності структурних підрозділів, існуючі заходи контролю та опис корупційного ризику.

На сьогодні перед органами влади стоїть питання — на який строк розробляти антикорупційну програму, адже наразі немає нормативного документа, який би визначав, на який період органи влади мають розробляти власні програми (до відома: у Державній програмі, яка закінчила свою дію у 2017 році, Урядом чітко визначалося прийняття антикорупційних програм державними органами щорічно до 1 березня).

НАЗК з цього приводу також поки що не надає відповідних рекомендацій.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі