Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі — Закон № 889) Національне агентство України з питань державної служби надає роз’яснення з питань застосування норм цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби.
Частиною першою статті 83 Закону № 889 встановлено підстави для припинення державної служби, зокрема, втрата права на державну службу або його обмеження (стаття 84 Закону № 889).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 84 Закону № 889 підставою для припинення державної служби у зв’язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення.
Положенням частини другої статті 84 Закону № 889 визначено, що, зокрема, у випадку набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення суб’єкт призначення зобов’язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення зазначеного факту.
Як зазначається у статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі — Закон № 1700), корупційним правопорушенням є діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Корупцією у розумінні Закону № 1700 є використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.
До суб’єктів, зазначених у частині першій статті 3 Закону № 1700, на яких поширюється дія цього Закону, віднесено, зокрема, державних службовців.
У главі 13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) наведені адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. Відповідно до статті 221 КУпАП органами (посадовими особами), уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, є судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Згідно зі статтею 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Так, відповідно до статті 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить, зокрема, постанову про накладення адміністративного стягнення або про закриття справи. При цьому статтею 285 КУпАП встановлено, що постанова суду про накладення адміністративного стягнення за адміністративне корупційне правопорушення у триденний строк з дня набрання нею законної сили направляється відповідному органу державної влади, органу місцевого самоврядування, керівникові підприємства, установи чи організації, державному чи виборному органу, власнику юридичної особи або уповноваженому ним органу для вирішення питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, усунення її згідно із законодавством від виконання функцій держави, якщо інше не передбачено законом, а також усунення причин та умов, що сприяли вчиненню цього правопорушення.
Отже, вчинення державним службовцем адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, є підставою для припинення державної служби у зв’язку із втратою державним службовцем права на державну службу.
Одночасно слід звернути увагу, що пунктом 5 частини другої статті 19 Закону № 889 визначено обмеження щодо вступу осіб на державну службу, а саме на державну службу не може вступити особа, яка піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення, — протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили.
Відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Відповідно до частини другої статті 65 Закону № 1700 особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. Так, зокрема, судом може бути винесено рішення про закриття провадження у справі за відсутністю у діях державного службовця складу адміністративного правопорушення або ж у зв’язку із закінченням строку, протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення (у даному випадку — протягом трьох місяців з дня виявлення адміністративного правопорушення, але не пізніше двох років з дня його вчинення).
Враховуючи наведене, на думку НАДС, державний службовець, якого звільнено від адміністративної відповідальності та до нього не застосовано адміністративне стягнення за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому статтями 64 – 77 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу».
Голова К. Ващенко
