Податкова соціальна пільга — законна економія

Одразу варто пояснити, що податкова соціальна пільга практично означає право кожного працюючого на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати. На підставі ст. 169, п.п. 169.1.1 ПКУ платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу на суму цієї податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 % від прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. Це стосується будь-якого платника податку.

ПОДАТКОВА ПІЛЬГА: ЖИТТЄВА АРИФМЕТИКА

У наш час суцільної дорожнечі людям доводиться усе частіше міркувати й рахувати. Отож, спробуємо зрозуміти користь податкової пільги з точки зору простої життєвої арифметики.

Відповідно до п.п. 169.4.1 ПКУ податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

З урахуванням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. № 2246-VIII розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2018 року складає 1762 грн. (Для порівняння, минулого року ця сума складала 1600 грн.) Нині, у 2018-му, розмір заробітної плати, що дає право на податкову соціальну пільгу, становить 2470 грн. (тобто прожитковий мінімум на працездатну особу у розмірі 1762 грн. помножимо на 1,4 та округлимо до найближчих 10 гривень.) Порівняно із 2017‑м, цього року розмір податкової пільги теж дещо збільшився. Втім, рахувати охочим не буде складно. Скільки б разів не збільшувався розмір мінімальної зарплатні протягом цього року, податкова пільга залишиться у певному незмінному «соціальному вимірі». Тому її розмір протягом цього року не буде змінюватися, адже орієнтиром є розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб станом на 1 січня 2018-го, що дорівнює 1762 грн.

Для чіткого розуміння взаємин між людиною та державою одразу зауважу, що кожна працююча особа може скористатися своїм правом на отримання податкової соціальної пільги лише в одного роботодавця, тобто в одному місці доходу. Цей нюанс є актуальним для працівників-сумісників. Вони мають право самостійно обрати, за яким саме місцем роботи цим скористатися.

Чомусь на побутовому рівні у деяких представників роботодавців склалося неправильне розуміння ситуації, або «спрацьовує» певне стереотипне мислення? Коли йдеться про те, щоб оформити суміснику будь-які маленькі блага, то у відповідь нерідко можна почути стандартну відмову: «сумісникам не передбачено». А наскільки це відповідає нормам Закону?

Насправді ж доводиться пояснювати дуже прості речі. Податкова пільга — це не премія, не матеріальна допомога, тобто ніяк не зачіпає бюджету державного органу (роботодавця). Просто за умови певного розміру заробітної плати людина може скористатися своїм правом на економію. Тобто будь-який працівник, не віднесений до окремих соціальних категорій, який отримує місячну заробітну плату не більше 2470 грн. «до нарахування» (прожитковий мінімум на працездатну особу у розмірі 1762 грн. помножимо на 1,4 та округлимо до найближчих 10 гривень), може оформити таку пільгу.

Це може зробити не тільки працівник за основним місцем роботи, але й будь-який працюючий за сумісництвом. Ось про що йдеться у п. 169.2 (вибір місця отримання (застосування) податкової соціальної пільги) п.п. 169.2.1 та п.п.169.2.2 ПКУ. Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку з місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги.

ПРО ФОРМУ ЗАЯВИ

А далі буде ще цікавіше. Бухгалтери нараховують та виплачують приблизно в середині місяця аванс, а в кінці місяця — решту суми заробітної плати. Отож, варто подати заяву про податкову пільгу в першій половині місяця, щоб встигнути відчути економію вже в цьому місяці. На підставі п.п. 169.2.2 ПКУ податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви та документів, що підтверджують таке право.

Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України.

Так, постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1227 затверджено «Порядок подання документів для застосування податкової соціальної пільги». У п. 2 цього Порядку зазначено, що платник податку подає роботодавцю заяву про обрання місця застосування податкової соціальної пільги за встановленою Державною податковою службою формою.

Як письмово повідомила автору Державна фіскальна служба України, на даний час спеціальної форми заяви для оформлення податкової соціальної пільги не затверджено. А раніше діючу форму такої заяви скасовано. Тому для практичного втілення права на податкову соціальну пільгу працюючий платник податку може подати заяву у довільній формі. Далі можна дати короткі поради із власного досвіду. Незалежно від того, чи оформлюєте податкову пільгу вперше, чи користувалися нею в попередньому році, у новому звітному 2018-му варто з’ясувати ситуацію в бухгалтерії за місцем роботи. Нерідко бухгалтери радять працівнику-суміснику надати їм з другого місця роботи довідку про те, що в іншій організації людина не користується податковою пільгою. Насправді ж законодавством не передбачено подібне збирання документів. Практично саме в такий спосіб бухгалтери перестраховуються від перевірок податківців. Але, отримавши такий підтверджуючий документ, бухгалтерія за вашим обраним місцем роботи (можна й за сумісництвом) напевно вже без сумнівів оформить цю соціальну пільгу.

До яких доходів податкова пільга не застосовується?

На підставі п.п. 169.2.3 ПКУ податкова соціальна пільга не може бути застосована до доходів платника податку, інших ніж заробітна плата. Також не можна оформити цю пільгу, якщо заробітну плату працівник протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету. Не передбачено застосування податкової соціальної пільги до доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

ЯК ПРАВИЛЬНО ОФОРМИТИ ЗАЯВУ?

Як зразок тривалий час практично застосовувалась форма заяви, передбачена наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2003 р. № 461, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2003 р. за № 929/8250 «Щодо затвердження форм заяв і повідомлення з питань отримання (застосування) податкової соціальної пільги, а також порядку інформування платників податку». Оскільки станом на сьогодні цей відомчий наказ втратив чинність, а нового поки що немає, то зараз, за рекомендаціями ДФС України, можна застосовувати бланк заяви довільної форми.

Водночас, з практичної точки зору, у бланку заяви в довільній формі є нюанси, на які слід звернути увагу. Працівник власноруч чітким розбірливим почерком має заповнити певні графи і правильно вказати інформацію.

Спочатку зазначається назва юридичної особи роботодавця та П. І. Б. працівника повністю. Далі вказуються ідентифікаційний номер платника податку та посада. Після назви документа «Заява» будьте уважні! У пункті 1-му бланку заяви після тексту «Прошу застосовувати до нарахованого мені доходу у вигляді заробітної плати податкову соціальну пільгу в розмірі, визначеному в підпункті» слід написати «п.п. 169.1.1.».

У графі про надані документи зазначте копію ідентифікаційного коду у разі його надання до бухгалтерії.

Порівняно з окремими соціальними категоріями (скажімо, одинокими матерями, одним із батьків, що виховує 2-х і більше дітей до 18 років) податкову пільгу для «звичайних» працівників оформити нескладно. Максимум документів, окрім заповненої заяви, що можуть від вас попросити в бухгалтерії, це копія ідентифікаційного коду і паспорта. Тому покваптеся. Новий звітний податковий рік надає нові можливості для цілком законної економії.

Отож, варто завчасно подбати про можливу та цілком законну економію. Адже, вчасно оформивши податкову соціальну пільгу, разом із заробітною платою усім працівникам (і тим, хто працює за основним місцем роботи, і сумісникам) можна ще отримувати й відчувати певну економію власного чи сімейного бюджету.

КОРИСНІ НОРМИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА — СІМЕЙНИМ ПРАЦІВНИКАМ

Усім без винятку фахівцям держаних органів та органів місцевого самоврядування (і тим, які мають статус держслужбовців, і тим, які є «звичайними» працівниками, що виконують функції з обслуговування) варто мати на увазі, що податкова соціальна пільга залежить лише від «арифметики» доходу у вигляді зарплатні. Ця норма вітчизняного законодавства є відносно новою. До цього почали діяти норми міжнародного права, які стосуються працівників (чоловіків і жінок) із сімейними обов’язками. Україна як держава, безумовно, має їх виконувати. Працюючим батькам варто звернути увагу на «Конвенцію про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов’язками № 156». Серед 34 країн, які ратифікували цю Конвенцію Міжнародної організації праці у різні роки (Японія, Франція, Фінляндія, Словенія, Словакія, Російська Федерація, Австралія, Ісландія, Іспанія, Аргентина та інші), є й Україна. Наша держава визнала міжнародні зобов’язання частиною вітчизняного законодавства, тобто ратифікувала Конвенцію № 156 Законом від 22.10.1999 р. № 1196-XIV.

Які ж норми стосуються сімейних працівників? Ця Конвенція поширюється на трудящих чоловіків і жінок, які мають сімейні обов’язки щодо дітей, які перебувають на їхньому утриманні. Для встановлення дійсної рівності ставлення і можливостей для працюючих чоловіків і жінок державою мають вживатися всі заходи, для того щоб ці особи могли здійснювати своє право на вільний вибір роботи; а також щоб брались до уваги їхні потреби щодо умов зайнятості й соціального забезпечення.

Якщо сама Конвенція МОП № 156 діє не один рік, то певні соціально-економічні можливості для заощадження сімейного бюджету працюючих батьків 2-х та більше дітей почали діяти відносно недавно. Йдеться про податкову пільгу.

ПОДАТКОВА ПІЛЬГА — ОДНОМУ ІЗ БАТЬКІВ

Корисною правовою нормою та гарною практичною можливістю для одного з працюючих батьків, які виховують 2-х і більше дітей у віці до 18 років, є податкова соціальна пільга саме для цієї категорії платників податків.

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених підпунктом 169.1.2 та підпунктами «а» і «б» підпункту 169.1.3 пункту 169.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.

Перерахунок податку та податкові соціальні пільги, а також їх перелік докладно описані у п. 169.1 ПКУ та наступних підпунктах ст. 169 ПКУ. Ось основні.

Окрім будь-якого платника податку, який може оформити податкову пільгу (50 % від розміру прожиткового мінімуму), такі пільги у більшому відсотку (тобто 100 % суми пільги для «звичайних» платників) передбачені для одного з працюючих батьків, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, — у розрахунку на кожну таку дитину. Ще такі пільги стосуються платника податку, який є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником; утримує дитину-інваліда. На підставі п.п. 169.1.3 ПКУ податкова пільга надається цим категоріям працюючих осіб у розмірі, що дорівнює 150 % суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту — теж в аналогічному розрахунку на кожну дитину віком до 18 років.

ПОДАТКОВІ ПІЛЬГИ ДЛЯ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ

Різниця у розмірах податкової соціальної пільги залежить від статусу осіб, які мають право на її отримання. Першоджерелом та орієнтиром для усіх без винятку категорій працюючих є підпункт 169.1.1 ст. 169 ПКУ.

Якщо на підставі п.п. 169.1.2 ст. 169 ПКУ працюючі батьки, які утримують 2-х і більше дітей віком до 18 років, можуть отримати цю пільгу у більшому розмірі, що дорівнює 100 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, у розрахунку на кожну таку дитину, то інші норми ПКУ надають більші можливості законної економії.

Так, п.п.169.1.3 ст. 169 ПКУ передбачає можливість отримання податкової пільги у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, для такого платника податку, який:

а) є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину-інваліда — у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років;

в) є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

г) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом;

ґ) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена підпунктом «б» підпункту 169.1.4 цього пункту;

д) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

е) є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», крім осіб, визначених у підпункті «б» підпункту 169.1.4 цього пункту.

Найбільша за розміром законна економія стосується тих категорій осіб, які визначені у п.п.169.1.4 ст. 169 ПКУ. Адже податкова соціальна пільга у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, передбачена для такого працюючого платника податку, який є:

а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями «За відвагу»;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом I і II групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

в) колишнім в’язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

ґ) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, РФ) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Продовження статті — у наступному випуску «Держслужбовця»