Чи можна змінити підставу для звільнення за власним бажанням?

В обраному У обране
Друк
Кучерова Оксана, юрист
Держслужбовець Листопад, 2018/№ 11
Працівник хоче звільнитися за частиною третьою ст. 38 КЗпП на підставі того, що роботодавець порушив законодавство про працю. Якщо роботодавець нічого не порушував, то чи можна змінити підставу для звільнення на частину першу ст. 38 КЗпП (за власним бажанням)?

Кожен працівник знає, що він має право звільнитися з роботи за власним бажанням (ст. 38 КЗпП). За загальним правилом, для цього потрібно відпрацювати 2 тижні і, щасливо забравши трудову книжку, далі штурмувати безкрайні простори в пошуках гідної роботи. Скоротити строк відпрацювання можуть допомогти як поважні причини, зазначені в частині першій ст. 38 КЗпП, так і взаємна згода сторін на звільнення в певний день.

Але звільнитися за власним бажанням у день «Х»без таких поважних причин і без згоди на те роботодавця можна на підставі частини третьої ст. 38 КЗпП, у якій закріплена доволі цікава норма: «працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору».

Але як діяти, якщо роботодавець вважає, що він нічого не порушував? Чи можна підкоригувати причину звільнення?

Тут потрібно бути дуже обережним.

Нещодавно Верховний Суд розглядав подібну ситуацію (постанова від 13.06.2018 р. у справі № 741/1128/17).

Приводом для судового розгляду стала підстава для звільнення. Працівник вирішив звільнитися за частиною третьою ст. 38 КЗпП (через невиплату заробітної плати у строк, передбачений ст. 115 КЗпП). Ображений роботодавець вирішив, що законодавства він дотримується. Тому звільнив такого працівника за власним бажанням за частиною першою ст. 38 КЗпП.

Але працівник звернувся до суду з вимогами про визнання незаконним і скасування наказу про таке звільнення.

Суди першої й апеляційної інстанцій стали на сторону роботодавця на тій підставі, що не було встановлено факту затримки розрахунку з працівником. Тому не було підстав і для звільнення його за частиною третьою ст. 38 КЗпП.

А ось Верховний Суд вимоги працівника частково задовольнив: рішення судів нижчих інстанцій були скасовані, наказ про звільнення був визнаний незаконним і також скасований.

Верховний Суд дійшов висновку:

у разі якщо зазначені працівником причини звільнення не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, то роботодавець не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на частину першу ст. 38 КЗпП.

Зазначимо, що така позиція Суду ґрунтується на раніше прийнятих постановах ВСУ від 22.05.2013 р. № 6-34цс13 та від 31.10.2012 р. № 6-120цс12. Тому роботодавцеві залишається тільки погодитися на такі умови звільнення. Але не треба засмучуватися, вихід є — можете відстояти свою правоту в суді.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити