Юридична відповідальність за вчинення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень

За матеріалами навч. посібн. «Відповідальність за корупційні правопорушення» Є. О. Алісов, В. В. Мартиновський, В. Я. Настюк, О. М. Шевчук. — Х.: Юрайт, 2017. — 168 с.

Принципи державної служби

Відповідно до Закону № 889 державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів:

1) верховенства права — забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;

2) законності — обов’язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

3) професіоналізму — компетентне, об’єктивне і неупереджене виконання посадових обов’язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону;

4) патріотизму — відданість та вірне служіння Українському народові;

5) доброчесності — спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;

6) ефективності — раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики;

7) забезпечення рівного доступу до державної служби — заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження;

8) політичної неупередженості — недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов’язків;

9) прозорості — відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України;

10) стабільності — призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.

Корупція

Корупція — це комплексне поняття, яке охоплює сукупність взаємопов’язаних правопорушень: кримінальних, адміністративних, дисциплінарних. Таке твердження є правильним, корупцію справді необхідно розглядати на основі комплексного підходу, для цього простіше було б, на нашу думку, констатувати, що вона є явищем публічної сфери (така констатація допоможе об’єднати всі сфери прояву корупції).

Навіть стосовно походження самого терміна серед науковців відсутня єдність. Одні вчені вважають, що термін «корупція» походить від латинського corruptіo і означає «підкуп, продажність громадських та політичних діячів, посадових осіб». Інші — що цей термін є результатом поєднання латинських слів «соrrеі» — обов’язкова причетність декількох представників однієї із сторін до однієї справи, та «rumреrе» — порушувати, ламати, пошкоджувати, скасовувати. Разом вони утворили самостійний термін — соrrumреrе, що означає участь у діяльності кількох (не менше двох) осіб, мета яких полягає у «псуванні», «руйнуванні», «пошкодженні» нормального розвитку судового процесу чи процесу керування справами суспільства.

Отже, корупція — це використання особами, зазначеними у частині першій ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», наданих їм службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою:

— одержання неправомірної вигоди,

— прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки (пропозиції) такої вигоди для себе чи інших осіб.

Корупцією також визнається:

— обіцянка (пропозиція) чи надання неправомірної вигоди особам, зазначеним у частині першій статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»,

— здійснення на вимогу осіб, зазначених у частині першій статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», обіцянки (пропозиції) чи надання неправомірної вигоди іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити зазначених осіб до протиправного використання наданих їм службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

При цьому під неправомірною вигодою необхідно розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги матеріального або нематеріального характеру, що їх обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, без законних на те підстав.

Поняття «корупція» та «корупційне правопорушення» є ключовими категоріями антикорупційного законодавства. Поняття «корупційне правопорушення» передбачає посилання на ознаки корупції.

Відповідно до ст. 1 чинного Закону України «Про запобігання корупції» корупційним правопорушенням визнається діяння, що містить ознаки корупції, вчинене певним суб’єктом — особою, зазначеною у ст. 3 Закону; за його вчинення законом передбачена юридична відповідальність (кримінальна, дисциплінарна та/або цивільно-правова).

Існування корупції неможливе без предмету корупційних дій — «неправомірної вигоди», отримання якої може бути метою корупції, безпосередньо предметом отримання чи надання, обіцянки чи пропозиції тощо.

Отже, під неправомірною вигодою необхідно розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав (частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції»).

Під обіцянкою слід розуміти взяте особою на себе зобов’язання надати (передати) неправомірну вигоду.

Пропозиція — це повідомлення про наявність можливості і наміру (бажання) надати особі неправомірну вигоду; така пропозиція має бути зрозумілою, недвозначною і містити усі істотні умови. Згідно з приміткою до ст. 354 Кримінального кодексу України під пропозицією слід розуміти висловлення працівнику підприємства, установи чи організації, особі, яка надає публічні послуги, або службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди, а під обіцянкою — висловлення такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди.

Надання ж означає передавання неправомірної вигоди іншій певній особі у будь-який спосіб. Неправомірну вигоду може бути обіцяно, запропоновано, надано і прийнято як особисто, так і через посередників — останнє для визнання таких діянь корупцією значення не має.

Правопорушення — це винне протиправне діяння дієздатної особи, за яке настає юридична відповідальність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупційне правопорушення визначено як діяння, що містить ознаки корупції, вчинене суб’єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та або цивільно-правову відповідальність.

З викладеного випливає, що діяння визнається корупційним, якщо воно: 1) містить ознаки корупції; 2) вчинене певним суб’єктом — особою, зазначеною у ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції»; 3) за нього законом встановлена юридична відповідальність: кримінальна, адміністративна, дисциплінарна або цивільно-правова.

Ознаки корупційного правопорушення

Перша — це вчинення активних дій або бездіяльність із корисливими цілями, а саме отримання неправомірної вигоди як майнового так і немайнового характеру, тобто «обов’язкова наявність корисливої мети, що спрямована на досягнення матеріальної або іншої вигоди». Підкреслимо той факт, що така вигода (як матеріальна, так і нематеріальна) отримується суб’єктом незаконно за правопорушення, пов’язані з корупцією.

У той же час особиста зацікавленість, як мотив зловживання посадовими повноваженнями, може виражатись у прагненні отримати вигоду немайнового характеру або ж взаємну послугу, заручитися підтримкою у вирішенні будь-якого питання.

Другою ознакою є те, що дії або бездіяльність суб’єкта відповідальності за корупційні правопорушення здійснюються шляхом недотримання вимог нормативно-правових актів, у яких окреслено коло прав та обов’язків особи на тій чи іншій посаді. Факт корупції в діяльності суб’єкта відповідальності за такі порушення матиме місце, якщо відповідний посадовець свідомо не дотримується правил виконання своїх повноважень, беручи не себе ризики відповідальності у випадку виявлення цих правопорушень. При цьому характерною ознакою такого діяння (або бездіяльності) є те, що воно вчиняється суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення, який отримує за це не передбачені законом блага, всупереч інтересам служби й обсягу прав, своєї компетенції та повноважень.

Наступною ознакою є факт діяння, пов’язаного з використанням службових повноважень і відповідних можливостей, що не стосується виконання особою своїх посадових обов’язків, а безпосередньо пов’язано з фактом зловживання ними.

Ще одна ознака корупційного правопорушення полягає в його суб’єктивній стороні — у прямому умислі. Дія або бездіяльність посадової особи спрямована на отримання певних благ, учинена умисно. При цьому посадовець, який вчинив це правопорушення, усвідомлював протиправний характер своїх діянь. Дії такої особи вчиняються за домовленістю або згодою сторін.

Таким чином, правопорушення, пов’язане з корупцією, визначено як діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені Законом «Про запобігання корупції» вимоги, заборони та обмеження, вчинене суб’єктом відповідальності за корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну або цивільно-правову відповідальність.

Отже, пов’язаним з корупцією правопорушенням є діяння:

1) яке не містить ознак корупції;

2) яке порушує вимоги, заборони та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції»;

3) яке вчинене певним суб’єктом — особою, зазначеною у ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції»;

4) за яке законодавством встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну або цивільно-правову відповідальність.

При цьому правопорушення, пов’язані з корупцією, можуть бути охарактеризовані як:

1) дія (одержання подарунка, розголошення інформації),

2) бездіяльність (невжиття заходів щодо протидії корупції, неповідомлення про конфлікт інтересів, невчинення дій, вчинення яких вимагають посадові обов’язки);

3) порушення заборон (заборона неправомірного сприяння призначенню на посаду; заборона суміщення основної діяльності з іншими видами оплачуваної діяльності; заборона прямого підпорядкування при роботі близьких осіб).

Юридична відповідальність

Юридична відповідальність — це застосування заходів державного примусу до правопорушника за вчинення протиправного діяння; передбачений правовими нормами обов’язок суб’єкта нести відповідальність у вигляді несприятливих для нього наслідків вчиненого правопорушення.

Згідно зі ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень особи притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. При цьому різниця між відповідальністю за корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення полягає у тому, що за корупційні правопорушення не може наставати адміністративна відповідальність, на відміну від правопорушень, пов’язаних з корупцією.

Перелік корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних з корупцією, за які законом встановлено кримінальну/адміністративну відповідальність, визначення підслідності кримінальних правопорушень

Перелік корупційних правопорушень, за вчинення яких передбачено кримінальну відповідальність

Відповідно до примітки до cт 45 КК корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364¹, 365², 368-369² цього Кодексу.

Отже, відповідно до цього Кодексу передбачена відповідальність:

статтею 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем);

статтею 262 (викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем);

статтею 308 (викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем);

статтею 312 (викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем);

статтею 313 (викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням);

статтею 320 (порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів);

статтею 357 (викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження);

статтею 410 (викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем).

А також корупційними злочинами, відповідно до цього Кодексу, вважаються злочини, передбачені:

статтею 210 (нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням);

статтею 354 (підкуп працівника підприємства, установи чи організації);

статтею 364 (зловживання владою або службовим становищем);

статтею 364¹ (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми);

статтею 365² (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги);

статтею 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірно вигоди службовою особою);

статтею 368² (незаконне збагачення);

статтею 368³ (підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми);

статтею 368⁴ (підкуп особи, яка надає публічні послуги);

статтею 369 (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоді службовій особі);

статтею 369² (зловживання впливом).

Перелік правопорушень, пов’язаних з корупцією, за вчинення яких передбачено адміністративну відповідальність

Відповідно до глави 13-А «Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією» КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за:

порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 172⁴);

порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків (стаття 172⁵);

порушення вимог фінансового контролю (стаття 172⁶);

порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (стаття 172⁷);

незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень (стаття 172⁸);

невжиття заходів щодо протидії корупції (стаття 172⁹).

Перелік правопорушень, пов’язаних з корупцією, за вчинення яких може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності (не є виключним) відповідно до Закону України «Про запобігання корупції»

1. Неприйняття антикорупційної програми, неподання на погодження антикорупційної програми Національному агентству (стаття 19).

2. Обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища (стаття 22).

3. Обмеження щодо одержання подарунка (стаття 23).

4. Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 25).

5. Обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (стаття 26).

6. Обмеження спільної роботи близьких осіб (стаття 27).

7. Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (стаття 28).

8. Порушення правил етичної поведінки (статті 38–44).

9. Недотримання вимог статті 53:

— розголошення інформації про викривача;

— відсутність умов для повідомлень про порушення вимог Закону іншою особою, зокрема через спеціальні телефонні лінії, офіційні веб-сайти, засоби електронного зв’язку;

— невиконання вимог розгляду анонімного повідомлення;

— відсутність негайного реагування у вигляді письмового повідомлення про вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції.

10. Недотримання вимог щодо організації проведення спеціальної перевірки (статті 56–58).

11. Непроведення службового розслідування стосовно особи, яка вчинила корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення (стаття 65).

12. Недотримання вимог щодо незаконних актів та правочинів (стаття 67).

Корупційні злочини

Статтею 45 КК всі корупційні злочини розподілені на дві відносно самостійні групи:

а) безумовно корупційні;

б) такі, що вважаються корупційними лише за умови їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем.

Аналіз злочинів першої групи дозволяє дійти висновку, що вони або завжди пов’язані зі зловживанням владою чи службовим становищем, а також можливостями, які випливають із такого становища особи, або ж пов’язані з одержанням неправомірної вигоди від іншої особи (можливість одержання якої так само пов’язана з обійманням особою певної посади).

Натомість, для злочинів другої групи характерним є те, що діяння як ознака об’єктивної сторони в них передбачається альтернативно (викрадення, привласнення, вимагання, заволодіння в ст. 262 Кримінального кодексу України тощо), і тому законодавець прямо вказує, що не будь-яка форма об’єктивної сторони вказаних злочинів дозволяє віднести їх до корупційних, а лише така, яка має своїм способом використання службового становища винного.

З огляду на це першою ознакою корупційних злочинів є те, що їх вчинення завжди пов’язано з використанням особою влади, службового становища чи можливостей, які з такого службового становища випливають.

Друге, для корупційних злочинів характерним є не просто використання службового становища, а зловживання таким становищем. Під зловживанням слід розуміти таке діяння, що:

а) може вчинятися шляхом як дії, так і бездіяльності;

б) полягає у використанні особою влади чи своїх службових повноважень;

в) суперечить інтересам служби.

Таким чином, корупційним може визнаватися лише такий злочин, в якому вчинене діяння суперечить інтересам службової діяльності особи.

Третє, всім злочинам, зазначеним у примітці до ст. 45 КК, властиве виключно умисне ставлення до вчинюваного діяння. Це означає, що особа завжди усвідомлює, що використовує службові повноваження чи пов’язані з ними можливості всупереч інтересам служби, і бажає їх використати саме так. Необхідно також зазначити, що мотиви та мета можуть бути різними. Проте у переважній більшості корупційних злочинів обов’язковою є наявність корисливого мотиву.

Четверте, безумовно корупційні злочини, в своїй абсолютній більшості, пов’язані з одержанням чи даванням (у тому числі пропозицією і обіцянкою таких дій) неправомірної вигоди. У той самий час у злочинах, передбачених статтями 354, 368, 368², 368³, 368⁴, 369, 369² КК, неправомірна вигода є предметом цих злочинів, тоді як у ст. 364, 364¹, 365² КК неправомірна вигода характеризує суб’єктивну сторону цих злочинів, виступаючи як мета їх вчинення.

Наступне, характерною ознакою корупційних злочинів є суб’єкт їх вчинення: в переважній більшості це службові особи, які надають публічні послуги.

Шосте, встановлений в примітці до ст. 45 КК перелік корупційних злочинів є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає.

Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією

Суб’єкти вчинення.

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

— Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

— народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;

— державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

— військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби;

— судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);

— особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України;

— посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи;

— члени Національного агентства з питань запобігання корупції;

— члени Центральної виборчої комісії;

— поліцейські;

— посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим;

2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

— посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1;

— особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи, визначені законом);

3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією.

ПОРУШЕННЯ ОБМЕЖЕНЬ ЩОДО СУМІСНИЦТВА ТА СУМІЩЕННЯ З ІНШИМИ ВИДАМИ ДІЯЛЬНОСТІ (ст. 172⁴ КУпАП)

Статтею 172⁴ КУпАП встановлено відповідальність за:

— порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики зі спорту) або підприємницькою діяльністю;

— порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації).

Відповідно до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій від 28 червня 1993 року № 43 сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), —

тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від такої діяльності.

Дії, передбачені частиною першою або другою, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі порушення, —

тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу чи винагороди та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Суміщення професій (посад) — це виконання працівниками на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою).

Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємство — самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Для кваліфікації діяння за частиною 2 статті 172⁴ КУпАП важливим є встановлення того, що:

1) суб’єкт входить до складу саме органу управління або наглядової ради підприємства чи організації;

2) це підприємство чи організація створено з метою одержання прибутку (тобто здійснює підприємницьку діяльність);

3) суб’єкт не здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та не представляє інтереси держави в раді товариства (спостережній раді) або ревізійній комісії господарського товариства.

Участь у складі правління чи інших виконавчих органів підприємств і організацій, які не здійснюють підприємницьку діяльність, не дає підстав для визнання особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, винною у вчиненні даного правопорушення.

Наукова діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.

Викладацька діяльність — діяльність, яка спрямована на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар тощо), та яка провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою (крім осіб, яким така форма викладацької діяльності заборонена законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору.

Творча діяльність — індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність.

Медична практика — це вид господарської діяльності у сфері охорони здоров’я, який провадиться закладами охорони здоров’я та фізичними особами — підприємцями, які відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, з метою надання видів медичної допомоги, визначених законом, та медичного обслуговування.

Спортивне суддівство, відповідно до закону України «Про фізичну культуру та спорт», здійснюється спортивними суддями — фізичними особами, які пройшли спеціальну підготовку і отримали відповідну кваліфікаційну категорію та уповноважені забезпечувати дотримання правил спортивних змагань, положень (регламентів) про змагання, а також забезпечувати достовірність зафіксованих результатів.

Адміністративні стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 172⁴, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

ПОРУШЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ ЗАКОНОМ ОБМЕЖЕНЬ ЩОДО ОДЕРЖАННЯ ПОДАРУНКІВ (ст. 172⁵ КУпАП)

Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків —

тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією такого подарунка.

Та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачене частиною першою цієї статті, —

тягне за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією такого дарунка (пожертви) та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Подарунок — це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають (одержують) безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.

Ринкова ціна — це домінуюча на ринку у відповідному часовому відрізку ціна на товар (послуги, роботи). Вона встановлюється безпосередньо на вільному конкурентному ринку під впливом співвідношення попиту і пропозиції, а не нав’язується директивними документами органів державної влади.

Положення ЦК, зокрема в частині дарування і пожертви, не можуть застосовуватися до відносин, які регулюються Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до статті 717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Важливим є те, що згідно з частиною 2 статті 717 цього кодексу договір, який встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Теж саме стосується й здійснення пожертв. Адже, по-перше, до договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування; по-друге, пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву, чого він позбавлений в разі надання пожертви в розумінні антикорупційного законодавства, а по-третє, вигоду від пожертви отримують саме сторонні особи, а не пожертвувач, що, звісно, протирічить корупційній пожертві, — вона здійснюється саме з метою вчинення дій на користь пожертвувача.

Особи можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених вище, якщо вартість таких подарунків не перевищує одну мінімальну заробітну плату, встановлену на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки.

Передбачені обмеження щодо вартості подарунків не поширюються на подарунки, які:

даруються близькими особами;

одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги,

загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.

Наявність таких винятків у законодавстві пояснюється тим, що обмеження для осіб під час проходження державної служби або служби в органах місцевого самоврядування повинні бути пропорційними. Факт перебування на службі не повинен ставати причиною для перешкод в отриманні подарунків від своїх родичів (наприклад, під час привітання з днем народження, одруження, народження дитини тощо) або участі в розіграші призів тощо.

Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» близькі особи — особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також — незалежно від зазначених умов — чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб’єкта;

Близькість понять подарунку та неправомірної вигоди викликає потребу співвідношення:

Отримання знижки на товари і послуги, виграшу, призу, премії або бонусу може виступати одним із способів приховування корупційних практик (наприклад, виграш службовцем автомобіля чи квартири за наслідками фіктивного розіграшу).

Для уникнення подібних ситуацій законодавець передбачив, що такі акційні пропозиції повинні бути загальнодоступними, тобто:

— умови проведення акцій мають бути оголошені через засоби масової інформації чи іншим способом, який забезпечить повноцінне інформування громадськості;

— учасником акції може бути будь-яка особа.

Подарунки, одержані особами як подарунки державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або комунальним підприємствам, установам чи організаціям, є відповідно державною або комунальною власністю і передаються органу, підприємству, установі чи організації.

Рішення, прийняте однією особою на користь іншої особи, від якої вона чи її близькі особи отримали подарунок, вважаються такими, що прийняті в умовах конфлікту інтересів, і на ці рішення розповсюджуються положення статті 67 Закону України «Про запобігання корупції».

Тобто в цьому випадку нормативно-правові акти, рішення підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об’єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства з питань запобігання корупції, органу місцевого самоврядування, а правочин може бути визнаним недійсним.

ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ (ст. 172⁶ КУпАП)

Статтею 172⁶ КУпАП встановлено відповідальність за:

— несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

— неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезедента або про суттєві зміни в майновому стані;

— подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,

— тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані —

тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою або другою, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі порушення, —

тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією доходу чи винагороди та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, —

тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ТА ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ (ст. 172⁷ КУпАП)

Відповідальність за ст. 172⁷ КУпАП наступає за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Об’єктивна сторона правопорушення полягає у бездіяльності щодо неповідомлення про наявність неї реального конфлікту інтересів, а саме згідно зі ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» наступного робочого дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про наявність у неї конфлікту інтересів.

Об’єктивна сторона описуваного правопорушення може також полягати у активній діяльності у разі прийняття рішень чи вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів. При цьому такі дії чи прийняті рішення мають безпосередньо випливати з повноважень службової особи. Більше того, дії чи рішення особи, у якої наявний конфлікт інтересів, можуть мати цілком законний та обґрунтований характер виходячи з її службових (посадових) обов’язків. Проте незалежно від цього у разі вчинення цілком законних дій чи прийняття цілком законного рішення буде мати місце склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172⁷ КУпАП.

Неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів —

тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів —

тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою або другою, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі порушення, —

тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Потенційний конфлікт інтересів — наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів — суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес — будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку зі членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Заходами врегулювання конфлікту інтересів є:

1. Усунення від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті

Здійснюється за рішенням керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, у випадках, якщо конфлікт інтересів не має постійного характеру та за умови можливості залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших працівників відповідного органу, підприємства, установи, організації.

2. Обмеження доступу до інформації

Здійснюється за рішенням керівника органу або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа, у випадку, якщо конфлікт інтересів пов’язаний з таким доступом та має постійний характер

Обмеження доступу до інформації має місце, якщо є можливість продовження належного виконання особою повноважень на посаді за умови такого обмеження і можливість доручення роботи з відповідною інформацією іншому працівнику органу, підприємства, установи, організації.

3. Перегляд обсягу службових повноважень

Здійснюється за рішенням керівника органу або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа, у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер, пов’язаний з конкретним повноваженням особи.

Перегляд здійснюється за можливості продовження належного особою службових завдань у разі такого перегляду і можливості наділення відповідними повноваженнями іншого працівника.

4. Здійснення повноважень під зовнішнім контролем

У разі, якщо зазначені вище заходи здійснити неможливо та відсутні підстави для переведення на іншу посаду або звільнення особи, то в такому випадку можливе застосування заходів зовнішнього контролю.

Зовнішній контроль здійснюється в таких формах:

— перевірка працівником, визначеним керівником органу, стану та результатів виконання особою завдання, вчинення нею дій, змісту рішень чи проектів рішень, що приймаються або розробляються особою або відповідним колегіальним органом з питань, пов’язаних із предметом конфлікту інтересів;

— виконання особою завдання, вчинення нею дій, розгляд справ, підготовка та прийняття нею рішень у присутності визначеного керівником органу працівника;

— участь уповноваженої особи Національного агентства з питань запобігання корупції в роботі колегіального органу в статусі спостерігача без права голосу.

Переведення особи на іншу посаду у зв’язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів здійснюється за рішенням керівника органу у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований законними способами та за наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям особи.

Особа після призначення (обрання) на визначену Законом України «Про запобігання корупції» посаду зобов’язана протягом 30 днів передати в управління іншій особі належні їй підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом.

Передача корпоративних прав здійснюється в один із таких способів:

— укладення договору управління майном із суб’єктом підприємницької діяльності (крім договору управління цінними паперами та іншими фінансовими інструментами);

— укладення договору про управління цінними паперами, іншими фінансовими інструментами і грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, з торговцем цінними паперами, який має ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління цінними паперами;

— укладення договору про створення венчурного пайового інвестиційного фонду для управління переданими корпоративними правами з компанією з управління активами, яка має ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління активами.

Особи не можуть укладати договори із суб’єктами підприємницької діяльності, торговцями цінними паперами та компаніями з управління активами, в яких працюють члени сім’ї таких осіб.

НЕЗАКОННЕ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЇ, ЩО СТАЛА ВІДОМА ОСОБІ У ЗВ’ЯЗКУ З ВИКОНАННЯМ СЛУЖБОВИХ ПОВНОВАЖЕНЬ (ст. 172⁸ КУпАП)

Незаконне розголошення або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв’язку з виконанням службових повноважень, —

тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Правил етичної поведінки, встановлених Законом України «Про запобігання корупції», особи, уповноважені на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв’язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов’язків, крім випадків, встановлених законом.

Після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, цим особам заборонено розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, встановлених законом.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб’єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Конфіденційна інформація — інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Не може бути віднесена до конфіденційної інформація про:

— стан довкілля;

— якість харчових продуктів і предметів побуту;

— аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян;

— інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація).

Розпорядники конфіденційної інформації можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди — лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Розголошення такої інформації може завдати шкоди особі, суспільству і державі.

До службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «Для службового користування».

НЕВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ (ст. 172⁹ КУпАП)

Статтею 172⁹ КУпАП передбачено відповідальність за невжиття передбачених законом заходів у разі виявлення корупційного правопорушення.

1. Невжиття передбачених законом заходів посадовою чи службовою особою органу державної влади, посадовою особою місцевого самоврядування, юридичної особи, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення —

тягне за собою накладення штрафу від ста двадцяти п’яти до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Та сама дія, вчинена повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення, —

тягне за собою накладення штрафу від двохсот п’ятдесяти до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об’єктом даного правопорушення є суспільні відносини у сфері державного управління, а також у сфері запобігання і протидії корупції, пов’язані із здійсненням уповноваженими на те законом суб’єктами заходів щодо запобігання та протидії корупції.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини прямого чи непрямого умислу.

Відповідно до ч. 7 ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції» посадові і службові особи державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, посадові особи органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних державних органів зобов’язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення.

Спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції згідно з ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону є органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.

Варто наголосити, що в усіх статтях розділу 13-А КУпАП (крім статті, що розглядається) є примітка, де чітко вказано, хто саме є суб’єктом кожного конкретного правопорушення. Таким чином, суб’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172⁹, може бути:

— посадова чи службова особа органу державної влади, його структурного підрозділу;

— посадова особа місцевого самоврядування, структурного підрозділу органу місцевого самоврядування;

— посадова особа юридичної особи публічного права, її структурного підрозділу, яка не зазначена у пункті 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено поняття посадової особи місцевого самоврядування — це особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Визначення «службова особа» наведене у примітці до ст. 364 КК.

Відповідно до нього службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Дисциплінарна відповідальність за порушення Закону України «Про запобігання корупції»

Дисциплінарна відповідальність настає за дисциплінарний проступок, тобто за порушення трудової та службової дисципліни. Її особливістю є те, що особа, до якої застосовується подібний вид відповідальності, підпорядковується по службі особі, що накладає стягнення.

Закон України «Про запобігання корупції» встановлює необхідність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності у разі, якщо особа вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Стаття 84 Закону № 889 «Припинення державної служби у разі втрати державним службовцем права на державну службу або його обмеження» передбачає, що підставами для припинення державної служби у зв’язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є, зокрема:

Підстави для припинення трудового договору у разі вчинення особою адміністративного чи кримінального корупційного правопорушення сформульовані у п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП: «… набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи» або п. 7-1, а саме: «укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції», встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення».

При цьому стаття 7 КЗпП передбачає, що підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов встановлюються законодавством.

Зверніть увагу на те, що аналіз норм антикорупційного законодавства дає розуміння, що дисциплінарна відповідальність у разі порушення норм Закону України «Про запобігання корупції» настає:

1) у разі притягнення особи до кримінальної чи адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення.

Полягає у звільненні з роботи (служби) осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення;

2) непоглинання нормами кримінального та адміністративного законодавства обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції». Полягає у звільненні з роботи (служби) осіб, які не дотримуються обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції»;

3) у разі недотримання особою норм Закону України «Про запобігання корупції». Полягає у застосуванні будь-якого дисциплінарного стягнення, яке передбачено для конкретного суб’єкта відповідальності, закріпленого ст. 3 Закону «Про запобігання корупції», за порушення службової (трудової) дисципліни.

Цивільно-правова відповідальність у разі вчинення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень

Цивільно-правова відповідальність настає за вчинення цивільно-правового проступку і полягає у застосуванні мір впливу, що мають, як правило, майновий характер.

Так, відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про запобігання корупції» збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, підлягають відшкодуванню у встановленому законом порядку.

Статтею 67 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об’єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства з питань запобігання корупції, органу місцевого самоврядування, а правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним.

Статтею 68 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення і яким завдано моральної або майнової шкоди, збитків, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку.