Гуманний менеджмент запізнень

В обраному У обране
Друк
Зімовін Олексій, практикуючий психолог, канд. психол. наук, a.zimovin@id.factor.ua
Держслужбовець Квітень, 2019/№ 4
Поки КЗпП продовжує розглядати запізнення виключно як порушення трудової дисципліни і вручає начальнику цілих два інструменти — догану і звільнення, світ нестримно змінюється. Особливо світ управлінських технологій! Давайте розглянемо не дисциплінарні, а м’які способи вплинути на працівників, що запізнюються.

ЧОМУ ПОКАРАННЯ — НЕ ВИРІШЕННЯ

І догана, і звільнення із психологічного погляду — саме покарання, тобто дії проти того, хто вчинив деякий проступок. При цьому покарання має бути неприємним, інакше навіщо ж іще називати його покаранням?!

Що потрібно, щоб покарання було ефективним?

По-перше, щоб воно слідувало відразу ж за проступком. Уже цю рекомендацію дуже складно реалізувати.

По-друге, щоб суб’єкт чітко усвідомлював, за що саме його карають. І знову досягти другої вимоги на практиці дуже складно. Але не лише нездійсненність робить покарання не найкращою стратегією в боротьбі із запізненнями.

Найбільша проблема з покараннями — озлоблення.

Фахівець у сфері модифікації поведінки Б. Ф. Скіннер зазначав, що навіть у в’язниці завдання — не покарати людину, а сприяти її соціальній адаптації.

Щоб подивитися повну версію, підпишіться на журнал Ви вже підписалися? Увійти

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити