Досягнення, проблеми, перспективи інспекторів праці

ШТРАФИ

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (в редакції від 16.05.2017) затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Тож розглянемо деякі нюанси, які безпосередньо стосуються органів місцевого самоврядування, об’єднаних територіальних громад та територіальних органів Держпраці.

Цей Порядок визначає механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП та частинами другою — сьомою статті 53 Закону № 5067-VI (далі — штрафи).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі — уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації. Також штрафи накладаються на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади. Також штрафи накладаються на підставі акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у 15-денний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців про розгляд справи не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта складає постанову про накладення штрафу. Ця постанова складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики. Один з них залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, а другий надсилається протягом трьох днів суб’єкту господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову. Можлива видача примірника постанови його представнику (про це робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника). У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб’єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу. Інший варіант: постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку. На практиці є чимало випадків, коли роботодавці, окрім підтвердження про добровільну сплату штрафу, ще надають інспектору праці документальне підтвердження про виконання припису і таким чином усунення наслідків раніше виявленого порушення. Це важливо, бо тоді інспекторам праці не доведеться передавати матеріали до головного управління Держпраці області.

Відповідно до п. 11 Порядку не сплачені добровільно штрафи стягуються різними уповноваженими суб’єктами. Так, у судовому порядку стягується штрафи в тому числі і виконавчими органами міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (щодо штрафів, передбачених частинами другою, п’ятою і шостою статті 53 Закону «Про зайнятість населення». Ще стягуються штрафи у судовому порядку територіальними органами Держпраці, виконавчими органами міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (щодо штрафів, передбачених частинами третьою, четвертою і сьомою статті 53 цього Закону). Органи державної виконавчої служби здійснюють стягнення щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України.

Порядок взаємодії територіальних органів Держпраці та виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад з регіональними центрами зайнятості визначається Мінсоцполітики (п. 11 Порядку). Держпраці та її територіальні органи, виконавчі органи міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад ведуть облік справ, прийнятих за результатами їх розгляду рішень та відомостей про сплачені у добровільному порядку штрафи (п. 12 Порядку).

Перш ніж фінансово «карати» штрафами, варто поінформувати та навчити поважати норми трудового законодавства усі сторони соціального діалогу — роботодавців і працівників.