Громадянин ініціює розгляд відеозапису щодо порушення етики державного службовця

Дисциплінарна відповідальність регулюється законами України, підзаконними нормативно-правовими актами, дисциплінарними статутами, спеціальними положеннями про дисципліну та правилами внутрішнього трудового розпорядку або регламентом роботи того чи іншого державно- го органу, підприємства, установи чи організації.

Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIIІ (далі — Закон) містить окремий розділ VIIІ «Дисциплінарна та матеріальна відповідальність державних службовців».

Статтею 2 Закону поняття «службова дисципліна» визначено як «неухильне дотримання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов’язків та правил внутрішнього службового розпорядку».

Статтею 64 Закону встановлено, що дисциплінарна відповідальність настає для державного службовця за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначених Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни.

Крім того, статтею 65 Закону детально визначено підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

У Законі визначені суб’єкти, уповноважені ініціювати дисциплінарні провадження (ст. 68), унормована процедура проведення службового розслідування (ст. 71).

Статтею 65 Закону визначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є:

— вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності;

— прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарна відповідальність настає за проступок, що пов’язаний з «невиконанням чи неналежним виконанням покладених на нього службових обов’язків», тобто — за дисциплінарний проступок.

Водночас у статті 64 Закону визначено, що підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності державного службовця є також і порушення правил етичної поведінки.

У ст. 65 Закону наведено визначення дисциплінарного проступку як

У статті також передбачено види діянь, які є дисциплінарними проступками.

Діяння є дисциплінарним проступком за наявності трьох умов:

— воно є протиправним;

— є винним;

— не виконані або неналежно виконані посадові обов’язки або інші вимоги, встановлені нормативно-правовими актами у сфері державної служби.

Дисциплінарний проступок може виражатись як у формі дії, так і бездіяльності.

Водночас проявами дисциплінарного проступку можна вважати не лише невиконання або неналежне виконання державним службовцем службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов’язаних з проходженням державної служби, але й вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, у якому він працює.

Бездіяльність з боку державного службовця може проявлятися у невчиненні певних дій, які він зобов’язаний був вчинити, наприклад, ненадання відповіді на інформаційний запит згідно з вимогами законодавства про доступ до публічної інформації.

Факт вчинення дисциплінарного проступку має бути належним чином зафіксований на матеріальних носіях інформації у виді актів, довідок, доповідних записок тощо.

При цьому законодавством про державну службу або трудовим законодавством України не встановлено переліку документів, які складаються з метою встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку.

Дисциплінарне провадження — процедура, що ініціюється суб’єктом призначення з метою визначення наявності чи відсутності дисциплінарного проступку, ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, здійснюється стосовно державних службовців, які займають посади державної служби усіх категорій.

Зі змісту норм Закону можна визначити стадії дисциплінарного провадження:

— ініціювання дисциплінарного провадження;

— формування дисциплінарної справи;

— проведення службового розслідування (за наявності підстав);

— розгляд дисциплінарною комісією дисциплінарної справи державного службовця;

— подання дисциплінарної комісії суб’єкту призначення;

— прийняття рішення суб’єктом призначення;

— накладення дисциплінарного стягнення (закриття дисциплінарного провадження).

Суб’єктом, уповноваженим ініціювати дисциплінарне провадження та приймати рішення за його результатами, є суб’єкт призначення.

Крім того, статтею 69 Закону передбачено, що за результатами дисциплінарного провадження суб’єкт призначення приймає рішення на підставі подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ (далі — дисциплінарна комісія).

Дисциплінарна комісія визначає ступінь вини, характер і тяжкість вчиненого дисциплінарного проступку державного службовця. За результатами розгляду дисциплінарної справи державного служ- бовця дисциплінарна комісія (Комісія) має внести суб’єкту призначення подання (пропозиції), які мають рекомендаційний характер.

Суб’єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов’язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії чи надати вмотивовану відмову протягом цього строку. У разі ж незгоди з відповідними пропозиціями чи поданням, Закон зобов’язує суб’єкта призначення надати вмотивовану відмову.

Підставами ініціювання службового розслідування є наявність ознак протиправної поведінки (дії або бездіяльності державного службовця). Джерелами отримання відповідної інформації можуть бути:

— безпосереднє виявлення дисциплінарного проступку посадовою особою, уповноваженою застосовувати дисциплінарні стягнення;

— клопотання про проведення службового розслідування безпосереднього керівника, який виявив дисциплінарний проступок, перед посадовою особою, уповноваженою застосовувати дисциплінарні стягнення;

— інформація від інших державних службовців про вчинення особою порушень службової дисципліни;

— повідомлення фізичних і юридичних осіб про факти порушення їх прав та свобод невиконанням чи неналежним виконанням державним службовцем своїх посадових обов’язків;

— матеріали перевірок, ревізій;

— повідомлення засобів масової інформації про факти невиконання чи неналежного виконання державним службовцем своїх посадових обов’яз-ків.

У випадку, зазначеному у запитанні, потрібно ще застосувати норми Закону «Про звернення громадян», які визначають, що питання, порушені на особистому прийомі, як правило, мають вирішуватися безпосередньо.

Скарга — звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.

Заява (клопотання) — звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання — письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Якщо мають місце зазначені моменти, то керівнику потрібно буде вжити відповідних заходів.

Тож з урахуванням цих норм можна сказати, що пересічний громадянин на особистому прийомі у керівництва РДА може ініціювати розгляд відеозапису, який він зробив сам щодо, на його думку, порушення правил етичної поведінки державного службовця.

І наостанок. У Законі передбачені такі види дисциплінарних стягнень:

— зауваження;

— догана;

— попередження про неповну службову відповідність;

— звільнення з посади державної служби.

Вони мають різні правові наслідки.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 65 цього Закону (порушення правил етичної поведінки державних службовців), суб’єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.