Податкова соціальна пільга — економія та мотивація до праці

Одразу варто пояснити, що податкова соціальна пільга практично означає право кожного працюючого громадянина на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати.

На підставі ст. 169, п.п.169.1.1 ПКУ платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу на суму цієї податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 % від прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року. Це стосується будь-якого платника податку.

Відповідно до п. 10 Положення юридична служба органу виконавчої влади відповідно до покладених на неї завдань: організовує та бере участь у забезпеченні реалізації державної правової політики у відповідній сфері, правильного застосування законодавства в органі виконавчої влади; сприяє правильному застосуванню актів законодавства про працю, у разі невиконання або порушення їх вимог подає керівникові органу виконавчої влади письмовий висновок з пропозиціями щодо усунення таких порушень; здійснює заходи, спрямовані на підвищення рівня правових знань працівників органу виконавчої влади.

А фахівці служб персоналу можуть конкретно взаємодіяти із профспілкою, або самостійно цікавитися під час прийому на роботу або в процесі трудової діяльності про зміни, що відбулися в родині. Наприклад, коли працівник надає копію свідоцтва про народження наступної (після першої чи другої) дитини, то одразу можна поінформувати людину про можливість оформити податкову соціальну пільгу. Подібні речі фінансово ніяк не зачіпають і не обтяжують бюджет держоргану, адже йдеться про те, як зменшити податок, а не про здійснення виплат з боку роботодавця. Водночас саме така інформована взаємодія втілює у життя принципи соціального діалогу на рівні діяльності держоргану та неформально зміцнює його позитивний імідж, додатково мотивуючи людей до зацікавленої співпраці.

ПРО СОЦІАЛЬНУ «АРИФМЕТИКУ» — 2019

Відповідно до п.п. 169.4.1 ПКУ податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Порівняно із 2018-м, у цьому році збільшився розмір прожиткового мінімуму для різних груп. А це позитивною «арифметикою» відобразиться на можливості розрахувати податкову соціальну пільгу.

Перерахунок податку та податкові соціальні пільги передбачені у ст. 169 ПКУ, на підставі якої платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Відповідно до п.п. 169.4.1 ПКУ податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

На підставі ст. 7 Закону про Держбюджет розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу на місяць з 1 січня 2019 року складає 1 921 грн.

У 2019-му розмір заробітної плати «до нарахування», що дає право на податкову соціальну пільгу, становить 2 690 грн. (тобто прожитковий мінімум на працездатну особу у розмірі 1 921 грн. помножимо на 1,4). Суттєво, що розмір податкової соціальної пільги протягом року не буде змінюватися, адже орієнтиром є розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб станом на 1 січня, що складає 1 921 грн.

Перерахунок податку та податкові соціальні пільги, а також їх перелік докладно описані у п. 169.1 ПКУ та наступних підпунктах ст. 169 ПКУ.

«Звичайна» пільга дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (тобто 1 921 : 2 = 960,5 грн. — сума пільги). Це стосується будь-якого платника податку. Водночас податкові пільги у більшому відсотковому розмірі передбачені для більш соціально вразливих категорій. Наприклад, це стосується одного з працюючих батьків 2-х і більше дітей віком до 18 років. Це дорівнює 100 % суми пільги у розрахунку на кожну таку дитину. А для працівника, який є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником; утримує дитину-інваліда, ця пільга дорівнює 150 % у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років.

ПІЛЬГА НА КОЖНУ ДИТИНУ

Тепер ви є батьками 2-х чи більше дітей у віці до 18 років? Тоді варто одному з працюючих батьків оформити податкову пільгу у розрахунку на кожну таку дитину (п.п. 169.1.2 ПКУ). Для цього необхідно, окрім заповненої заяви, надати до бухгалтерії копії свідоцтв про народження кожної дитини. Це передбачено Порядком № 1227.

Нині у платника податку, який утримує двох дітей віком до 18 років (п.п. 169.1.2 ПКУ), граничний розмір доходу (до нарахування) становитиме 5 380 грн. (2 690 х 2). Якщо у родині троє чи більше дітей, то для обчислення граничного розміру заробітної плати треба 2 690 грн. помножити на кількість дітей.

Тут йдеться про розмір заробітної плати «до нарахування», а не остаточно «до виплати» (після здійснення бухгалтерією необхідних відрахувань). Оскільки скористатися підвищеним кратно кількості дітей доходом при реалізації права на податкову соціальну пільгу може тільки один із батьків, фахівці ДФС рекомендують у заяві про застосування цієї пільги зазначити, що чоловік (дружина) платника податку не отримує податкову соціальну пільгу кратно кількості дітей.

СУДОВІ РИЗИКИ

Варто навести приклад із судової практики, адже ця повчальна історія свідчить про те, що краще вчитися на чужих помилках, щоб не робити власних.

Мати 3-х дітей подала позов до Відділу освіти РДА Вінницької області про стягнення коштів, зазначивши, що перебуває з відповідачем у трудових відносинах і мала право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги в розмірі 150 відсотків суми пільги, визначеної за правилами діючого законодавства.

Однак відповідач порушив право позивачки на цю пільгу, безпідставно утримав з її заробітної плати кошти в сумі 9008 грн. 56 коп., які позивачка просила суд стягнути на її користь з відповідача. Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, суд встановив, що позивач дійсно є мамою 3-х дітей, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження та довідкою виконкому сільської ради Тростянецького району Вінницької області.

Відповідно до вимог діючого на той час законодавства платник податку мав право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі 150 %. Але із заробітної плати працівниці справляли податок значно більший, ніж було передбачено законодавством.

Так, 9007 грн. 56 коп. були утримані із заробітної плати позивачки у виді прибуткового податку за період з липня 2004-го по грудень 2009-го року включно.

В результаті районний суд Вінницької області вирішив позов задовольнити та стягнути з відділу освіти РДА на користь позивачки кошти в сумі 9007 грн. 56 коп. Пізніше Апеляційний суд Вінницької області повернув апеляційну скаргу роботодавця, отже рішення районного суду набрало законної сили (докладніше: reyestr.court.gov.ua/Review/16408836).

СУМІСНИК ТАКОЖ МАЄ ПРАВО

Кожна працююча особа може скористатися своїм правом на отримання податкової соціальної пільги лише в одного роботодавця, тобто в одному місці доходу. Цей нюанс є актуальним для працівників-сумісників. Вони мають право самостійно обрати, за яким саме місцем роботи цим скористатися.

Податкова пільга — це не премія, не матеріальна допомога, тобто ніяк не зачіпає бюджету державного органу (роботодавця). Просто за умови певного розміру заробітної плати людина може скористатися своїм правом на економію. Тобто будь-який працівник, не віднесений до окремих соціальних категорій, який отримує місячну заробітну плату не більше 2 690 грн. грн. «до нарахування», може оформити таку пільгу.

Це може зробити не тільки працівник за основним місцем роботи, але й будь-який працюючий за сумісництвом. Ось про що йдеться у п. 169.2 (вибір місця отримання (застосування) податкової соціальної пільги) пп. 169.2.1 та 169.2.2 ПКУ.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги.

Важливий нюанс. Податкову пільгу можна отримати лише в одного роботодавця, це питання вирішує працівник на власний розсуд. Наведу цікавий та повчальний приклад із судової практики. Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області розглянув таку справу. Роботодавець (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення збитків завданих внаслідок надання недостовірних даних по користуванню соціальною пільгою та накладення штрафу.

Відповідачку було прийнято на роботу на посаду двірника. Ставши до роботи, нещодавно оформлена працівниця подала заяву про застосування податкової соціальної пільги. Однак, як виявилося пізніше, відповідачка ще працювала в іншій організації прибиральницею, там також користувалася податковою соціальною пільгою. За нормами законодавства така пільга застосовується виключно за одним місцем роботи, але відповідачем було подано аналогічну заяву про застосування податкової пільги за двома місцями роботи.

В добровільному порядку ця особа відмовилася повернути збитки. За той місяць, що відповідачка перебувала у трудових відносинах із роботодавцем, суд стягнув з неї суму завданих збитків, штраф та судові витрати (докладніше: reyestr.court.gov.ua/Review/2523539).

ПІЛЬГА ДЛЯ КОЖНОЇ ІЗ СОЦІАЛЬНИХ ГРУП

Для різних соціальних груп, що перебувають на службі в державних органах, органах місцевого самоврядування, або виконують там функції з обслуговування та мають право на оформлення податкової пільги у більшому розмірі, аніж передбачено п. 169.1.1 ст. 169 ПКУ, слід бути готовими надати до бухгалтерії за місцем роботи необхідні підтверджуючі документи.

Так, п. 5 «Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги» визначено наступне. Для застосування пільги з підстав, передбачених у підпунктах 169.1.2, 169.1.3 і 169.1.4 пункту 169.1 статті 169 ПКУ, крім заяви про застосування пільги, подаються різні документи.

Усього визначено 13 соціальних груп, розглянемо кожну з них окремо.

1. Одинока матір, батько, вдова, вдівець або опікун, піклувальник, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, — надають такі документи: копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ із зазначенням відомостей про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживала (проживав) до прибуття в Україну; копію рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник). Якщо із заявою звертається вдова або вдівець, то слід надати копію свідоцтва про шлюб та копію свідоцтва про смерть; також усім вказаним категоріям слід надати копію паспорта. Для отримання податкової пільги одинокою матір’ю (батьком) або опікуном, піклувальником вважаються особи, які на момент застосування роботодавцем пільги, визначеної підпунктом «а» підпункту 169.1.3 пункту 169.1 статті 169 Кодексу, маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом.

2. Платник податку, який утримує дитину-інваліда віком до 18 років, подає:

копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживала (проживав) до прибуття в Україну. Якщо із заявою звертається опікун або піклувальник, то треба надати копію рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування. Для заявника, який утримує дитину-інваліда віком від 16 до 18 років, слід надати пенсійне посвідчення дитини або довідку медико-соціальної експертизи. Якщо із заявою звертається платник податку, який утримує дитину-інваліда віком до 16 років, то надається медичний висновок, виданий закладами МОЗ в установленому порядку.

3. Платник податку, який має двоє чи більше дітей віком до 18 років, надає такі документи: копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживала (проживав) до прибуття в Україну. Якщо із заявою звертається опікун або піклувальник, то слід надати копію рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування.

4. Досить значний перелік документів встановлено для чорнобильців. Особи, віднесені законом до 1-ї або 2-ї категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР за участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, надають копію посвідчення (дубліката посвідчення) встановленого зразка:

громадянина (громадянки), який (яка) постраждав (постраждала) внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії А з відбитком штампа «Перереєстровано» та записом про дату перереєстрації, а також вкладкою встановленого зразка; учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 серії А з відбитком штампа «Перереєстровано» та записом про дату перереєстрації; громадянина (громадянки), евакуйованого (евакуйованої) у 1986 році із зони відчуження, категорії 2 серії Б;

громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживав (проживала) у зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення Уряду України про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 року № 224), категорії 2 серії Б. Особи, нагороджені Грамотою Президії Верховної Ради УРСР за участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, подають її копію.

5. Інваліди I або II групи, у тому числі інваліди з дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена підпунктом «б» підпункту 169.1.4 пункту 169.1 статті 169 ПКУ, надають копію пенсійного посвідчення або довідку медико-соціальної експертизи.

6. Особи, яким присуджено довічну стипендію як громадянам, що зазнали переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів, надають копію акта Президента України про призначення зазначеної стипендії.

7. Учасники бойових дій у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», крім осіб, визначених у підпункті «б» підпункту 169.1.4 пункту 169.1 статті 169 ПКУ, мають надати копію посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях у період після Другої світової війни.

8. Герої України, герої Радянського Союзу, герої Соціалістичної праці або повні кавалери ордена Слави чи Трудової Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу», надають копію орденської книжки Героя України, Героя Радянського Союзу або Героя Соціалістичної праці або копії орденських книжок кавалерів орденів Слави чи Трудової Слави трьох ступенів, або довідки чи інші документи, що підтверджують присвоєння відповідного звання, нагородження цими орденами та медалями.

9. Учасники бойових дій під час Другої світової війни або особи, які у той час працювали в тилу, та інваліди I і II групи з числа учасників бойових дій у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надають: копію посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях під час Другої світової війни; пенсійне посвідчення або довідку медико-соціальної експертизи; документи, що підтверджують факт роботи в тилу під час Другої світової війни.

10. Колишні в’язні концтаборів або особи, визнані репресованими чи реабілітованими, мають надати довідки, видані компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт визнання особи репресованою чи реабілітованою.

11. Колишні в’язні місць примусового утримання під час Другої світової війни — надають копію посвідчення жертви нацистських переслідувань.

12. Особи, які були насильно вивезені з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками, — надають копію посвідчення жертви нацистських переслідувань або довідки, видані компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт насильного вивезення з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками.

13. Особи, які перебували на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, РФ) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року, — надають документи, які містять необхідні відомості про факт перебування на блокадній території колишнього Ленінграда у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

ФОРМА ЗАЯВИ Є ДОВІЛЬНОЮ

На підставі п.п. 169.2.2 ПКУ податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви та документів, що підтверджують таке право.

У п. 2 Порядку № 1227 зазначено, що платник податку подає роботодавцю заяву про обрання місця застосування податкової соціальної пільги за встановленою Державною податковою службою формою.

Як письмово повідомила автору Державна фіскальна служба України, на даний час спеціальної форми заяви для оформлення податкової соціальної пільги не затверджено. А раніше діючу форму такої заяви скасовано. Тому для практичного втілення права на податкову соціальну пільгу працюючий платник податку може подати заяву у довільній формі. Далі можна надати короткі поради із власного досвіду. Незалежно від того, чи оформлюєте податкову пільгу вперше, чи користувалися нею в попередньому році, у новому звітному 2019‑му варто з’ясувати ситуацію в бухгалтерії за місцем роботи.

Нерідко бухгалтери радять працівнику-суміснику надати їм з другого місця роботи довідку про те, що в іншій організації людина не користується податковою пільгою. Насправді ж законодавством не передбачено подібне збирання документів. Практично саме в такий спосіб бухгалтери перестраховуються від перевірок податківців. Але, отримавши такий підтверджуючий документ, бухгалтерія за вашим обраним місцем роботи (можна й за сумісництвом) напевно вже без сумнівів оформить цю соціальну пільгу.

На підставі п.п. 169.2.3 ПКУ податкова соціальна пільга не може бути застосована до доходів платника податку, інших ніж заробітна плата. Також не можна оформити цю пільгу, якщо заробітну плату працівник протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету. Не передбачено застосування податкової соціальної пільги до доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

ЯК ПРАВИЛЬНО ОФОРМИТИ ЗАЯВУ?

В якості зразку тривалий час практично застосовувалась форма заяви, передбачена наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2003 р. № 461 «Щодо затвердження форм заяв і повідомлення з питань отримання (застосування) податкової соціальної пільги, а також порядку інформування платників податку». Оскільки станом на сьогодні цей відомчий наказ втратив чинність, а нового поки що немає, то зараз, за рекомендаціями ДФС України, можна застосовувати бланк заяви довільної форми.

Водночас, з практичної точки зору, у бланку заяви в довільній формі є нюанси, на які слід звернути увагу. Працівник власноруч чітким розбірливим почерком має заповнити певні графи і правильно вказати інформацію.

Спочатку пишуться назва юридичної особи роботодавця та П. І. Б. працівника повністю. Далі вказуються ідентифікаційний номер платника податку та посада. Після назви документа «Заява» будьте уважні! У пункті 1-му бланку заяви після тексту «Прошу застосовувати до нарахованого мені доходу у вигляді заробітної плати податкову соціальну пільгу в розмірі, визначеному в підпункті» слід написати «п.п. 169.1.1.»

У графі про надані документи зазначте копію ідентифікаційного коду у разі його надання до бухгалтерії.

Порівняно з окремими соціальними категоріями (скажімо, одинокими матерями, одним із батьків, що виховує 2-х і більше дітей до 18 років) податкову пільгу для «звичайних» працівників оформити не складно. Максимум документів, окрім заповненої заяви, що можуть від вас зажадати в бухгалтерії, це копія ідентифікаційного коду і паспорта. Тому покваптеся. Новий звітний податковий рік надає нові можливості для цілком законної економії.

Отож, варто завчасно подбати про можливу та цілком законну економію. Адже вчасно оформивши податкову соціальну пільгу, разом із заробітною платою усім працівникам (і тим, хто працює за основним місцем роботи, і сумісникам) можна ще отримувати й відчувати певну економію власного чи сімейного бюджету.

ПОДАТКОВІ КОНСУЛЬТАЦІЇ: ВАРТО ЗНАТИ

Оскільки практичне застосування податкового законодавства нерідко може створювати питання в тих чи інших ситуаціях, зацікавленим працівникам можна порадити скористатися своїм правом на звернення та отримання консультації.

Закон про звернення дає практичну можливість письмово звернутися до Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС області. Це можна також зробити, направивши на відповідну електронну адресу своє електронне звернення, в документі має бути сканована копія або фотокопія особистого підпису та виконані усі вимоги до звернення, що описані у ст. 5 цього Закону.

Практичною можливістю отримати податкову консультацію можуть скористатися і державні органи (як юридичні особи), тобто органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. (Проект такого звернення із конкретними запитаннями до органів держаної фіскальної служби, серед інших посадових осіб, можуть підготувати юристи та працівники служби управління персоналом, тобто кадровики державного органу.) Це може стати в пригоді особливо тоді, коли виникла ситуація неоднозначного тлумачення окремих норм податкового законодавства. Чим можуть бути корисні отримані індивідуальні податкові консультації? Про це докладніше поговоримо згодом.

Як відповідь наведу приклад із судової практики.

2 квітня 2013 року сільська рада звернулася до районного суду Хмельницької області з позовом до працівника.

Відповідачка, працюючи головним бухгалтером сільської ради, порушила чинне законодавство щодо застосування податкової пільги, і внаслідок допущеного нею порушення з іншого працівника було недоутримано 1342,10 грн. податку з доходів фізичних осіб. З метою уникнення відповідальності за вчинене порушення головний бухгалтер для відшкодування збитків бюджету недоутриману суму включила до платіжного доручення про сплату податків з фізичних осіб, вказана сума була перерахована до бюджету.

Недоутримання 1342,10 грн. було вчинено з вини головного бухгалтера внаслідок порушення нею службового обов’язку, адже вона повинна була цю суму до бюджету відшкодувати із власних коштів. Будь-яких доказів про те, що інша працівниця (кухар) свідомо, умисно вчиняла дії по отриманню соціальної податкової пільги в сільській раді (у другого роботодавця), проведеною сільською радою перевіркою не встановлено.

Водночас суд дослідив ті обставини і факти, що головний бухгалтер несе повну матеріальну відповідальність перед роботодавцем (сільрадою) за нанесені збитки на підставі ст. 134 КЗпП, письмового договору про повну матеріальну відповідальність, посадової інструкції. Суд 22.05.2013 р. вирішив позов сільради до головного бухгалтера задовольнити повністю та стягнути з неї на користь сільської ради 1179 грн. 84 коп. матеріальної шкоди, 229 грн. 40 коп. компенсації витрат на оплату судового збору. Усього стягнуто 1409 грн. 24 коп. (докладніше: reyestr.court.gov.ua/Review/31423150)

Звернення платників податків щодо отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити: найменування для юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв’язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні; код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації; підпис платника податків; дату підписання звернення.

На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом про звернення. (Простіше кажучи, у разі неприйняття до розгляду звернення як для надання податкової консультації, заявнику буде надана письмова відповідь як на звернення. Хоча й у назві тексту документа-відповіді не буде назви «податкова консультація», заявники (фізичні чи юридичні особи) мають отримати відповіді на поставлені запитання.)

Відповідно до ст. 52, п. 52.2 ПКУ ця індивідуальна податкова консультація має суто індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до ст. 52, п. 52.3 ПКУ за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов’язково повинна містити назву — податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Це залежатиме від того, який саме податковий орган її надаватиме.

Відповідно до ст. 52, п. 52.4 ПКУ індивідуальні податкові консультації надаються: в усній формі — контролюючими органами та державними податковими інспекціями; у письмовій формі — контролюючими органами в місті Києві, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику (із захищеними персональними даними заявників фізичних та юридичних осіб), без зазначення найменування (прізвища, ім’я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.

Доступ до зазначених даних єдиної бази та офіційного веб-сайту є безоплатним та вільним. Порядок ведення та форма єдиної бази індивідуальних податкових консультацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Який державний орган в системі фіскальної служби надаватиме заявникам (фізичним або юридичним особам) письмову індивідуальну податкову консультацію?

Відповідно до ст. 52, п. 52.5 ПКУ контролюючий орган в місті Києві, областях, міжрегіональний територіальний орган зобов’язаний надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, індивідуальну податкову консультацію протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання звернення платника податків на отримання індивідуальної податкової консультації. Це робиться для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляється платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ (ср. ).

Суттєво. Статтею 42 ПКУ визначено механізми листування платників податків та контролюючих органів. Наприклад, відповідно до ст. 42 п. 42.2 ПКУ документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Водночас законодавство і практика не обмежуються надсиланням заявникам (організаціям та фізичним особам) письмових індивідуальних податкових консультацій з тих чи інших питань.

Узагальнюючі податкові консультації. Цікавим практичним аспектом для державних органів (юридичних осіб) та їх працівників (фізичних осіб) є узагальнюючі податкові консультації.

Відповідно до ст. 52, п. 52.6 ПКУ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення індивідуальних податкових консультацій, а також аналізує обставини, що свідчать про неоднозначність окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом надання узагальнюючих податкових консультацій, які затверджуються наказом цього органу.

Узагальнюючі податкові консультації підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, протягом п’яти календарних днів з дня їх надання.

Які є наслідки застосування податкових консультацій для організації (державного органу як юридичної особи, зокрема податкового агента та/або його посадової особи) та платника податків як фізичної особи?

Практичну відповідь знайдемо у статті 53-й. Так, відповідно до ст. 53, п. 53.1 ПКУ не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансову (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Положення абзацу першого цього пункту застосовуються до індивідуальної податкової консультації, за умови що вона зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій.

Тут ще варто звернути увагу на ситуацію виникнення колізій (правових суперечностей) між наявними податковими консультаціями фіскальної служби.

У разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

З іншого боку, у п. 53.1 ст. 53 ПКУ є досить неоднозначна норма, яка може спонукати юристів, кадровиків та інших посадових осіб держоргану або самих платників податку як фізичних осіб готуватися до оскарження індивідуальних чи узагальнюючих податкових консультацій. Процитую. «Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов’язку сплати податкового зобов’язання, визначеного цим Кодексом».

Ці алгоритми дій для оскаржень детально описані у п. 53.2 ст. 53 ПКУ. Так, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов’язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Куди звернутися у разі неоднозначного тлумачення певних правових норм чи у випадку відмови в оформленні податкової пільги?

Певною мірою, прості, на перший погляд, ситуації із наданням та оформленням бухгалтерією держоргану податкової соціальної пільги працівнику можуть бути неоднозначні. Окрім доцільності звернень для отримання письмових податкових консультацій, самі працівники теж можуть здійснити певні практичні дії. У разі відмови з боку бухгалтерії роботодавця оформити податку соціальну пільгу працівник може законно оскаржити такі дії (бездіяльність). Куди тоді звернутися?

В першу чергу, за принципом субординації варто усно чи письмово звернутися до керівника державного органу або органу місцевого самоврядування, де людина безпосередньо працює чи перебуває на службі. Ще є можливість звернутися до профспілки.

Статтею 19 Закону № 1045 визначено право профспілок, їх об’єднань представляти і захищати права та інтереси членів профспілок. Так, профспілки, їх об’єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об’єднаннями громадян. У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об’єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках. У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.

Незалежно від того, чи є працівник членом профспілкової організації у конкретному державному органі чи органі місцевого самоврядування, проблема ненадання податкової пільги, скажімо через вимогу надати зайві документи, не передбачені законодавством, може мати як індивідуальний, так і колективний характер. Скажімо, якщо на запит профспілки від роботодавця буде отримано інформацію про певну кількість працівників, які мають право на оформлення різних видів податкових пільг, то питання вже матиме колективний характер.

Можлива й інша ситуація: коли через відмову в оформленні податкової пільги працівник отримуватиме менший розмір оплати праці (буде меншою зарплатня через логічно більший розмір податків). Заявник може звернутися до комісії з трудових спорів. Тоді на підставі ст. 26 Закону профспілки, їх об’єднання мають право представляти інтереси працівників в органах, що розглядають індивідуальні трудові спори. Також відповідно до ст. 28 Закону профспілки, їх об’єднання мають право одержувати безоплатно інформацію від роботодавців або їх об’єднань, державних органів та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ або організацій. Зазначена інформація має бути надана не пізніше п’ятиденного терміну.

Оскільки питання податкової соціальної пільги віднесено одразу до 2 галузей права (податкового та трудового або соціального захисту), варто розмежувати деякі речі. Так, Державна фіскальна служба може перевірити законність надання пільги в одного роботодавця, щоб працівник не отримав таку пільгу у двох місцях роботи. Адже оформлення пільги одразу у двох роботодавців є порушенням. Але у разі відмови з боку бухгалтерії держоргану надати цю пільгу за наявності законних підстав та відповідних підтверджуючих документів слід звертатися до Держпраці чи головного управління Держпраці в області.

Дійсно, цілком можливе вирішення спірних ситуацій на основі соціального діалогу, як передбачено Законом № 2862.

Відповідно до ст. 1 цього Закону соціальний діалог — це процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

Відповідно до ст. 3 Закону соціальний діалог здійснюється на принципах: законності та верховенства права; незалежності та рівноправності сторін; конструктивності та взаємодії; добровільності та прийняття реальних зобов’язань; взаємної поваги та пошуку компромісних рішень; обов’язковості розгляду пропозицій сторін; відкритості та гласності; обов’язковості дотримання досягнутих домовленостей; відповідальності за виконання прийнятих зобов’язань тощо.

На підставі ст. 4 Закону соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі. До сторін соціального діалогу на локальному рівні належать: сторона працівників, суб’єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності — вільно обрані для ведення колективних переговорів представники (представник) працівників; сторона роботодавця, суб’єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця.

СУДОВІ РИЗИКИ МОЖЛИВІ…

Питання надання податкової пільги різним категоріям працівників у держорганах на практиці вирішувалися по-різному. Траплялися випадки порушень законодавства як з боку працівників, так і з боку роботодавців.

В єдиному державному реєстрі судових рішень автору вдалося знайти конкретні судові справи, які стосуються надання податкової пільги, а також приклади необґрунтованої та незаконної відмови в її наданні працівникам.

Отож, сподіватимемося, що у разі виникнення подібних ситуацій питання оформлення податкової пільги вирішуватиметься виважено, за участю уповноважених посадових осіб держорганів та профспілок, з дотриманням принципів соціального діалогу, передбачених Законом. А в разі необхідності варто не вагатися і вчасно письмово звернутися до відповідних органів ДФС за отриманням податкової консультації, щоби зменшити фактор судових ризиків у майбутньому.