Сторінка антикорупціонера. Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів: досвід Латвії

21 серпня 1991 року, внаслідок розвалу СРСР, відновила власну незалежність. Населення — понад 2,1 млн чол. (оцінка 2018 року). За даними Transparency International, у 2018 році Індекс сприйняття корупції Латвії склав 58 балів, і в рейтингу вона посідає 41 місце разом з Грузією, Іспанією та Сент-Вінсент і Гренадини.

Для порівняння. Індекс сприйняття корупції України за 2018 рік склав 32 бали, і в рейтингу вона посідає 120 місце разом з Ліберією, Малі та Малаві.

Дещо з історії розвитку сучасного латвійського антикорупційного законодавства. У Латвії 25 жовтня 1995 року прийнято Закон «Про запобігання корупції», у якому вперше в історії Латвії надавалося визначення корупції. До цього окремі норми із запобігання та протидії корупції містилися в 13 різних законодавчих актах, ухвалених Сеймом і Вищою Радою. Закон загалом передбачав правила декларування доходів для посадових осіб влади та обмеження займати ними інші посади чи виконувати роботу.

Через 7 років, у квітні 2002 року, Латвійський парламент — Сейм прийняв Закон «Про Бюро із запобігання та боротьби з корупцією» (далі — Закон про КNАВ), який визначив правовий статус КNАВ як багатоцільовий антикорупційний орган, штат якого складає 150 посад.

Як зазначено у статті 1 Закону про КNАВ, КNАВ є органом державної влади та перебуває під наглядом Кабінету міністрів, виконує установлені законом функції із запобігання та протидії корупції, а також контроль за виконанням правил фінансування політичних організацій (партій) та їх об’єднань, є суб’єктом оперативної діяльності.

КNАВ має функції щодо запобігання корупції, протидії корупції, а також контролю виконання правил фінансування політичних організацій (партій) та їх об’єднань і контролю за проведенням передвиборчих кампаній.

Отже, у порівнянні з антикорупційними органами України КNАВ, так би мовити, об’єднує повноваження НАБУ та НАЗК.

У сфері із запобігання корупції до основних завдань КNАВ належить, зокрема, запобігання конфлікту інтересів. Так, відповідно до статті 7 Закону про КNАВ на КNАВ покладено функції контролю Закону «Про запобігання конфлікту інтересів на публічній службі» (далі — Закон про конфлікт інтересів).

З травня 2002 року в Латвії набрав чинності Закон про конфлікт інтересів, який передбачає:

1) заборони та обмеження для публічних службовців;

2) запобігання конфлікту інтересів у діяльності публічних службовців;

3) декларування майнового стану публічних службовців і механізм перевірки їх декларацій. Він є основним антикорупційним законом у Латвії.

На відміну від Закону України, у Законі про конфлікт інтересів використовується одне поняття конфлікту інтересів у такому розумінні: ситуація, у якій публічна особа під час виконання своїх посадових обов’язків повинна приймати рішення або брати участь у прийнятті рішення, або вчиняти інші пов’язані з посадою публічної служби дії, які впливають або можуть впливати на приватні чи майнові інтереси цієї публічної особи, її родичів чи ділових партнерів.

Також слід звернути увагу, що в антикорупційному законодавстві Латвії поняття «родич» не дуже широке — батько, мати, баба, дід, дитина, брат, сестра, зведені брат і сестра, подружжя.

Для порівняння нагадаємо, як визначає український Закон «Про запобігання корупції» близьких осіб. Це — особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також — незалежно від зазначених умов — чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб’єкта.

Також у Законі про конфлікт інтересів надається поняття «діловий партнер» — фізична чи юридична особа чи утворене на підставі договору об’єднання фізичних та юридичних осіб, які відповідно до вимог цього Закону повинні декларувати ділові операції з публічною особою. Чого немає у Законі України 2014.

Ще одна відмінність, на яку слід звернути увагу читачів, — Закон про конфлікт інтересів визначає поняття «творча діяльність» — публіцистична, літературна чи художня діяльність, за яку отримають авторську винагороду чи гонорар.

Незважаючи на те, що Закон України 2014 дозволяє публічним службовцям займатися на платній основі творчою діяльністю, він не містить визначення поняття «творча діяльність».

Зазначене поняття наведено в іншому Законі України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», у якому цей термін вживається в такому значенні: індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність. А поняття «культурна цінність», у свою чергу, вживається в іншому законодавчому акті — Законі України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» у такому значенні: об’єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення, підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України, а саме: оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, художні композиції та монтажі з будь-яких матеріалів, твори декоративно-прикладного і традиційного народного мистецтва; предмети, пов’язані з історичними подіями, розвитком суспільства та держави, історією науки і культури, а також такі, що стосуються життя та діяльності видатних діячів держави, політичних партій, громадських і релігійних організацій, науки, культури та мистецтва; предмети музейного значення, знайдені під час археологічних розкопок; складові частини та фрагменти архітектурних, історичних, художніх пам’яток і пам’яток монументального мистецтва; старовинні книги та інші видання, що становлять історичну, художню, наукову та літературну цінність, окремо чи в колекції; манускрипти та інкунабули, стародруки, архівні документи, включаючи кіно-, фото- і фонодокументи, окремо чи в колекції; унікальні та рідкісні музичні інструменти; різноманітні види зброї, що має художню, історичну, етнографічну та наукову цінність; рідкісні поштові марки, інші філателістичні матеріали, окремо чи в колекції; рідкісні монети, ордени, медалі, печатки та інші предмети колекціонування; зоологічні колекції, що становлять наукову, культурно-освітню, навчально-виховну або естетичну цінність; рідкісні колекції та зразки флори і фауни, мінералогії, анатомії та палеонтології.

Закон про конфлікт інтересів містить ряд обмежень і заборон для публічних службовців, більшість яких збігаються з обмеженнями та заборонами, встановленими Законом України 2014. Але, на що слід звернути увагу, ці обмеження та заборони публічним особам встановлені в контексті конфлікту інтересів. Деякі прокоментуємо.

Так, публічним службовцям:

— обмежено суміщення посад. Дозволяється суміщати з педагогічною, науковою, медичною, професійною, спортивною та творчою діяльністю, а також посадою у професійних спілках, іншою посадою, або виконанням угоди підряду, за умови якщо таке суміщення не спричинить конфлікт інтересів і отримано письмовий дозвіл керівника органу/установи, де працює публічна особа, або уповноваженої керівником особи. Крім того, дозволяється суміщати з господарською діяльністю у статусі підприємця, за умови якщо воно не спричинить конфлікт інтересів і отримано письмовий дозвіл керівника органу/установи, де працює публічна особа, або уповноваженої керівником особи, та з господарською діяльністю у статусі підприємця, за умови якщо доходи отримано лише від сільськогосподарського виробництва, лісорозробки, рибальства, сільського туризму чи професійної діяльності практикуючого лікаря;

— обмежено отримання інших доходів. Публічна особа може отримувати лише ті доходи, які їй не заборонені законом;

— обмежено займатися комерційною діяльністю. Публічній особі протягом 2 років після прийняття рішення або участі у прийнятті рішення про публічні закупівлі чи надання фінансових коштів установі, чи здійснення нагляду, контролю, притягнення до відповідальності забороняється придбавати майно в такого підприємця (комерційного товариства), а також ставати його учасником, акціонером, членом цього товариства, щодо якого публічна особа приймала відповідне рішення. Слід зазначити, що аналогічна норма міститься і в Законі України 2014. Проте строк таких обмежень — 1 рік;

— обмежено видавати адміністративні акти, здійснювати функції нагляду, контролю, дізнання чи покарання та укладання договорів. Ця норма стосується тих випадків, коли публічна особа здійснює відповідні дії стосовно своїх родичів чи ділових партнерів і при цьому вони мають приватний чи майновий інтерес;

— заборонено впливати на видання адміністративних актів, здійснення функцій нагляду, контролю, дізнання чи покарання та укладання договорів;

— обмежено отримання подарунків. Під подарунком розуміють будь-яке майнове чи інше благо (у тому числі послуги, надання, передача права, інші дії, за результатами яких виникає будь-яке благо), прямим чи опосередкованим отримувачем якого є публічна особа. Закон про конфлікт інтересів містить перелік, що не є подарунком у розумінні цього Закону. Так, це можуть бути: квіти; сувеніри, книги чи предмети репрезентації, якщо вартість отриманих від однієї особи у грошовому еквіваленті не перевищує однієї мінімальної заробітної плати (приблизно 400 євро); нагороди, призи, премії, якщо це передбачено законодавством; будь-які блага, гарантії, які надаються від установи, де працює публічна особа; загальнодоступні виграші, призи, акції, що пропонуються комерційними організаціями, а також фермерські та рибацькі господарства;

— обмежено отримання пожертвувань. Публічна особа може прийняти пожертвування чи іншу допомогу для потреб установи, якщо вона надається якоюсь третьою незаінтересованою особою і при цьому в публічної особи не виникає конфлікт інтересів. Дозвіл на таку допомогу/пожертвування має надати вищестоящий керівник або колегіальний орган;

— заборонено бути представником;

— заборонено отримувати додаткову плату;

— обмежено рекламування;

— обмежено розпоряджатися державним чи комунальним майном;

— заборонено використовувати інформацію.

У разі якщо публічна особа виявляє у себе приватний інтерес, вона має негайно письмово про це повідомити керівника вищого рівня.

Після отримання відповідної інформації керівник вищого рівня доручає виконання завдання іншій публічній особі.

Як і в Україні, в Латвії функціонує реєстр корупціонерів, який розміщений на офіційному веб-сайті КNАВ і до якого забезпечується відкритий доступ.

Якщо ж говорити про внутрішню антикорупційну систему заходів, спрямованих на зменшення ризику корупції, то в Латвії для кожного державного органу чи установи вона є специфічною, має свої особливості, але скрізь мають місце основні елементи, які поділяються на 3 групи:

1) зрозуміло прописані процеси з метою обмежити свободу дії публічних осіб (чітко встановлені правила, інструкції та обов’язки посадових осіб), так би мовити мінімізація дискреційних повноважень;

2) контроль (принцип «чотирьох очей», тобто нагляд за підготовкою та прийняттям рішення, вибіркові перевірки, ротація посадовців, можливість оскаржити рішення) та гласність;

3) етика та просвіта.

Отже, як бачимо, між українським і латвійським антикорупційним законодавством є багато спільних позицій, оскільки і Україна, і Латвія є учасниками низки міжнародних антикорупційних актів (Конвенція ООН проти корупції, Цивільна та Кримінальні конвенції проти корупції Ради Європи тощо). Але відмінність у тому, що за останні майже 20 років Латвія досягла значних успіхів у боротьбі з корупцією, а Україна лише наміряється.