Переведення працівника за його згодою є однією з підстав припинення трудового договору за п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Згідно зі ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.
У разі переведення на роботу до іншого органу за бажанням працівника компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток повинна бути перерахована на рахунок того органу, до якого перейшов працівник (ч. 3 ст. 24 Закону про відпустки).
Тому у цьому випадку можливі дві ситуації:
— отримання грошової компенсації за невикористані відпустки безпосередньо працівником;
— перерахування компенсації на рахунок того органу, до якого переводиться працівник.
У питанні, що розглядається, працівник, який звільняється у зв’язку з переведенням до іншого органу місцевого самоврядування, є посадовою особою. Правовідносини, пов’язані з відпустками посадових осіб, регулюються Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-III (далі — Закон про службу).
Так, право державного службовця на одержання щорічної відпустки (30 календарних днів) та додаткової оплачуваної відпустки встановлено ст. 21 Закону про службу. Порядок і умови надання додаткової відпустки визначає постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток» від 27.04.94 р. № 250. Відповідно до цієї постанови посадовим особам, які мають стаж служби понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарних дні за кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.
Спільним листом Мінпраці та Головного управління державної служби при КМУ від 27.01.99 р. № 13-294 визначено, що додаткова оплачувана відпустка, яка надається посадовим особам, належить до щорічних відпусток, передбачених ст. 4 Закону про відпустки.
Виникнення права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість залежать від наявності у особи відповідного стажу служби. Тому компенсація за невикористані дні такої відпустки при звільненні залежить тільки від наявності у нього стажу, а не від відпрацьованого таким працівником часу у відповідному робочому році.
Необхідно також відзначити, що в разі використання на попередньому місці роботи передбаченої додаткової оплачуваної відпустки за стаж чи отримання за неї компенсації на новому місці роботи відпустка, право на яку було отримано на попередньому місці роботи, не надається.
У разі перерахування на нове місце роботи компенсації за невикористану щорічну відпустку до стажу, який дає право працівникові на щорічну основну і додаткову відпустки, включається час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи (ст. 9 Закону про відпустки). Також додамо, що на підставі ст. 10 Закону про відпустки на новому місці роботи працівник має право на отримання відпустки повної тривалості до закінчення шестимісячного терміну роботи у цьому держоргані.
Разом з тим, якщо працівник на попередньому місці роботи скористався правом на щорічну відпустку або отримав при звільненні компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, то стаж роботи на новому місці обчислюється з дня укладення трудового договору, про що зазначено у листі Мінпраці від 15.08.2005 р. № 09-293.
Що стосується компенсації за невикористані дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, то вона не може бути перерахована на рахунок органу, до якого перейшов працівник. Сума такої компенсації повинна бути виплачена безпосередньо працівникові. На це вказувало Мінпраці у своєму листі від 21.07.2010 р. № 215/13/116-10.
Підсумовуючи вищесказане, зазначимо: посадова особа, звільняючись у зв’язку з переведенням на інше місце роботи, має право на отримання компенсації за невикористані дні таких відпусток:
— щорічної основної відпустки і додаткової оплачуваної відпустки за стаж (ст. 21 Закону про службу);
— додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону про відпустки).
Крім того, за його бажанням на нове місце роботи може бути перерахована компенсація лише за невикористані щорічні відпустки і додаткові оплачувані відпустки за стаж.
