На працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, не розповсюджуються норми і обмеження державної служби, а тому для відповіді на запитання треба чітко розмежувати договори за Цивільним кодексом України (далі — ЦКУ) та Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП).
Так, договір про надання послуг укладають саме за ЦКУ. У разі укладання такого договору виконавець повинен надати послугу, за що він отримає винагороду від замовника (ст. 901 ЦКУ). Підкреслимо, що сторони є вільними в укладанні такого договору (ст. 627 ЦКУ). При цьому на виконавця не поширюється трудове законодавство, зокрема, норми КЗпП. Так, виконавець, з яким уклали договір про надання послуг, не зобов’язаний дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, колективного договору організації-замовника. Також такий виконавець не може скористатися гарантіями, передбаченими КЗпП, зокрема відпустками.
Справа у тому, що право на відпустку набувають тільки ті громадяни, з якими укладений трудовий договір, передбачений КЗпП. Тут уже роботодавець обов’язково повинен слідкувати за реалізацією працівником права на відпочинок, тобто відпустку.
Пояснюється це тим, що роботодавцю загрожує адміністративна відповідальність за ненадання щорічної відпустки протягом двох років поспіль (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР).
Зверніть увагу! Договір про надання послуг та трудовий договір врегульовані різними кодексами. Права, які мають громадяни у разі укладання таких договорів, — різні та не пов’язані між собою. Виходить, що одна і та ж особа може одночасно укласти і трудовий договір, і договір про надання послуг. При цьому вітчизняне законодавство не висуває обмежень щодо періоду їх укладання.
Важливо! Працівник може працювати за цивільно-правовим договором (договором про надання послуг) під час щорічної відпустки. При цьому не має значення, укладе особа такий договір зі сторонньою організацією чи організацією-роботодавцем.
Майте на увазі! У такому разі послуги, які він надаватиме за цивільно-правовим договором, не повинні бути пов’язані з обов’язками, передбаченими трудовим договором.
Такої думки дотримується і Мінсоцполітики, яку воно і представило у листах від 06.08.2004 р. № 18-429 та від 06.09.2012 р. № 2602/1/18/12-зв.
Цитуємо:
«Трудовим законодавством поняття «договір підряду» не визначено. Ця форма належить до цивільно-правових договорів, що регулюються нормами цивільного права, і законодавство про працю на них не поширюється.
Відповідно до ст. 332 Цивільного кодексу України за трудовою угодою (договором підряду) підрядник зобов’язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу. Оплата виконаних робіт (послуг) проводиться, як правило, після оформлення акта приймання-здачі робіт, послуг.
При укладанні трудової угоди (договору підряду) громадянин не подає заяву про прийняття його на роботу, роботодавець не видає наказ про зарахування його на певну посаду і не вноситься запис до трудової книжки.
Відповідно до викладеного зазначаємо, що підприємство-роботодавець може укласти зі своїм працівником, який перебуває у черговій відпустці, договір підряду на час відпустки для виконання останнім певних робіт.»
У той же час слід мати на увазі, що щорічні відпустки надаються працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів.
