Антикорупційний калейдоскоп: діяльність антикорупційних підрозділів в умовах неконституційності окремих антикорупційних норм

Нагадаємо нашим читачам норми Закону № 1700, які Рішенням визнано неконституційними:

— пункти 6, 8 частини першої статті 11 (окремі повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції (далі — Національне агентство), зокрема щодо проведення контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки та врегулювання конфлікту інтересів, щодо контролю та перевірки декларацій);

— пункти 1, 2, 6 – 10¹, 12, 12¹ частини першої, частину другу — п’яту статті 12 (окремі права Національного агентства, зокрема проведення перевірок з організації роботи із запобігання корупції, складання протоколів про адміністративні правопорушення);

— частину другу статті 13 (повноваження Уповноважених осіб Національного агентства);

— частину другу статті 13¹ (основні завдання уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання корупції);

— статтю 35 (особливості врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування);

— абзаци другий, третій частини першої статті 47 (облік та оприлюднення декларацій, забезпечення цілодобового доступу до Реєстру декларацій);

— статті 48 — 51 (стаття 48. Контроль та перевірка декларацій; стаття 49. Встановлення своєчасності подання декларацій; стаття 50. Повна перевірка декларацій; стаття 51. Моніторинг способу життя суб’єктів декларування);

— частину другу, третю статті 52 (повідомлення про суттєві зміни в майновому стані декларанта);

— статтю 65 (відповідальність за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення) Закону № 1700;

— статтю 366¹ Кримінального кодексу України (умисне неподання декларації, подання завідомо недостовірної інформації на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб). Зазначені норми законодавства втратили чинність з 27.10.2020 р.

Зазначене Рішення призвело до нормативно-правового розбалансування, у тому числі і діяльності уповноважених підрозділів (осіб) з питань запобігання та виявлення корупції, діяльності яких в умовах, що склалися, ми приділимо увагу в нашій останній у цьому році статті.

Нагадаємо, що наразі державні органи, зокрема, антикорупційні уповноважені — уповноважені підрозділи з питань запобігання та виявлення корупції, функціонують відповідно до частини першої статті 13¹ Закону № 1700.

Законність утворення та діяльності інституту уповноважених підрозділів (осіб) не викликає жодного сумніву попри рішення Конституційного Суду, що визнав неконституційною частину їхніх основних завдань, передбачених частиною другою ст. 13¹ Закону № 1700, — йдеться у повідомленні Національного агентства, розміщеному на власному офіційному вебсайті 23 листопада 2020 року.

З метою запобігання правовій невизначеності, забезпечення безперервної та ефективної організації антикорупційної роботи у державних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, що належать до сфери управління державних органів, державних цільових фондах у повідомленні НАЗК роз’яснюється подальший порядок роботи уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції.

НАЗК наголошує, що законність утворення та діяльності інституту уповноважених підрозділів (осіб) не викликає жодного сумніву попри Рішення, що визнав неконституційною частину їхніх основних завдань, передбачених частиною другою ст. 13¹ Закону № 1700. При цьому інші наведені нижче частини цієї статті є чинними:

— частина перша, у якій передбачено утворення (визначення) уповноважених підрозділів (осіб) та визначено мету їхньої діяльності;

— частини третя та четверта, у яких визначено місце керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) в організаційній структурі державного органу або органу місцевого самоврядування та гарантії незалежності його діяльності;

— частина п’ята, у якій визначено повноваження НАЗК приймати нормативно-правові акти з питань організації діяльності уповноваженого підрозділу (особи). Зокрема: НАЗК затверджує порядок надання згоди на звільнення керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи), встановлює обов’язкові вимоги до мінімальної штатної чисельності уповноваженого підрозділу в державних органах.

У повідомленні НАЗК, про яке ми згадували, наводиться перелік чинних положень Закону № 1700, реалізація яких належить до повноважень антикорупційних підрозділів. Зокрема:

— прийняття антикорупційної програми органу влади, змін до неї (ст. 19);

— запобігання корупційним та пов’язаним із корупцією правопорушенням (розділ IV Закону);

— запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст. 28 — 34, 36);

— дотримання правил етичної поведінки (розділ VI);

— фінансовий контроль (ст. 45, 52¹);

— організація роботи внутрішніх та регулярних каналів повідомлень про можливі факти корупційних або пов’язаних із корупцією правопорушень, інших порушень Закону (ст. 53, 53¹, 53⁹);

— отримання та розгляд повідомлень про корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення (ст. 53 — 53², 53⁹);

— співпраця з викривачами, забезпечення дотримання їх прав та гарантій захисту, передбачених Законом (ст. 53³ — 53⁹);

— надання працівникам відповідного органу чи юридичної особи або особам, які проходять у них службу або навчання, чи виконують певну роботу, методичної допомоги та консультацій із питань щодо здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних із корупцією правопорушень, інших порушень Закону, захисту викривачів (ст. 53⁹);

— дотримання заборони на одержання пільг, послуг і майна (ст. 54);

— своєчасне надання Національному агентству відомостей про притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності за вчинення корупційних або пов’язаних із корупцією правопорушень для внесення до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення (ст. 59);

— забезпечення прозорості та доступу до інформації (ст. 60);

— своєчасне виявлення та скасування актів та правочинів, які видані, прийняті та укладені з порушенням вимог Закону (ст. 67).

В межах тематики, пов’язаної з діяльністю антикорупційних підрозділів, більш детально автори статті хотіли приділити такій важливій превентивний антикорупційній складовій, як антикорупційні навчанні.

Отже. Основні вимоги антикорупційного законодавства:

1) частина друга статті 19 Закону № 1700 — антикорупційні програми міністерств, інших державних органів повинні, зокрема, передбачати навчання та заходи з поширення інформації щодо програм антикорупційного спрямування;

2) частина перша статті 53⁹ цього ж закону — до повноважень уповноважених підрозділів (осіб) з питань запобігання та виявлення корупції у сфері захисту викривачів, зокрема, належать надання працівникам відповідного органу методичної допомоги та консультацій щодо повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону та захисту викривачів, проведення внутрішніх навчань з цих питань;

3) підпункт 3 пункту 1 розділу ІІ Типового положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції (наказ НАЗК від 17.03.2020 р. № 102/20) — серед основних завдань уповноважених підрозділів (осіб) є, зокрема, надання методичної та консультаційної допомоги з питань додержання законодавства щодо запобігання корупції. Водночас пунктом 3 цього ж розділу за уповноваженим підрозділом закріплено, зокрема, право брати участь та проводити для працівників державного органу внутрішні навчання, а також ініціювати проведення нарад з питань запобігання і виявлення корупції.

На нашу думку, має бути системний підхід до організації та проведення в державному органі антикорупційного навчання, а це, зокрема:

— планування/періодичність;

— організація та форми проведення;

— тематика/змістове наповнення;

— облік охоплених навчанням працівників;

— зворотний зв’язок;

— моніторинг застосування працівниками цих знань у повсякденній роботі.

У зв’язку з цим вважаємо за доцільне зробити ряд рекомендацій зі свого практичного досвіду з цього приводу.

Щодо планування. Рекомендується планування антикорупційного навчання відображати у відповідному розділі антикорупційних програм державного органу. Оптимальна періодичність проведення навчань — не рідше один раз на півріччя. У разі внесення змін до антикорупційного законодавства — проведення додаткового навчання.

Щодо організації та форм проведення. При проведенні антикорупційних навчальних заходів можуть бути використані різноманітні форми: очні, дистанційні у вигляді відеоконференцій з використанням різних платформ (типу Zоом, Teams), семінари, лекції, круглі столи, вступні інструктажі для новопризначених працівників, самостійне опрацювання працівниками збірки матеріалу за окремою тематикою, поширення інформаційно-роздаткових матеріалів (відеолекції, буклети, пам’ятки, тематичні стенди, плакати тощо).

Щодо тематики та змістового наповнення. При плануванні тематики навчань доцільно враховувати прив’язку до окремих строків виконання, передбачених антикорупційним законодавством. Наприклад — до 1 квітня подання декларацій. Тому, щоб тематика навчання була актуальною, для І кварталу доцільно включити тему, пов’язану з декларуванням, а для ІV кварталу — методологічні підходи до оцінки корупційних ризиків. У частині змістового наповнення має бути відповідний конспект лекцій, презентаційний матеріал, набір ситуаційних завдань тощо.

Щодо частоти охоплення, то доцільно, щоб кожен працівник був залучений до навчання за конкретною тематикою (чи то декларування, чи то конфлікт інтересів, чи подарунки тощо) принаймні не рідше ніж один раз на рік.

Що стосується обліку роз’яснювальної роботи, то рекомендується вести облік наданих роз’яснень, у якому можуть зазначатися такі дані: дата, П. І. Б. особи, яка звернулася за роз’ясненням; підрозділ, у якому працює ця особа; тематика порушеного питання; спосіб звернення (особисто, телефоном, ел. поштою, інший спосіб).

Щодо зворотного зв’язку. При проведенні антикорупційних навчань, як і будь-яких інших навчань, важливою складовою залишається рівень засвоєння знань його учасниками. З метою підтвердження отриманих знань після тематичних занять з працівниками державного органу з окремих положень антикорупційного законодавства може бути запроваджено проведення тестування учасників навчання. Для отримання зворотного зв’язку/визначення рівня засвоєння навчального матеріалу можуть бути застосовані й інші форми, зокрема підготовка рефератів, співбесіди, залік, розв’язання ситуаційних завдань тощо.

Щодо моніторингу застосування працівниками цих знань у повсякденній роботі. Для проведення такого моніторингу можуть бути використані аналіз звернень громадян, факти, що мали місце в органі, порушень антикорупційного законодавства, інформація викривачів тощо. Результати такого моніторингу серед інших факторів враховуються при формуванні тематики навчань на наступний період.