ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Закон № 1700 — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.
Закон № 1402 — Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII.
Закон № 889 — Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII.
Закон № 2493 — Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-III.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
Декларація — декларація осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
НАЗК — Національне агентство з питань запобігання корупції.
Реєстр — Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Мабуть, всі вже звикли до того, що у період з 00 годин 00 хвилин 1 січня до 00 годин 00 хвилин 1 квітня кожного року суб’єкти декларування відповідно до Закону № 1700 мають подати щорічну декларацію осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі — Декларація). Така декларація охоплює звітний рік (період з 1 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація.
Але кожен рік нормативне забезпечення реалізації цієї вимоги видозмінюється, залишаючи після кожних нових змін все більше й більше запитань.
Не минулося і цього разу. Закон № 140 вніс низку змін, зокрема до ст. 1, 3, 45, 46 та 52 Закону № 1700-VII. Більшість розпочали дію з 01.01.2020 р. і знову вплинули на зміст і правила подання Е-декларації. Сьогодні ми з вами «пройдемо інтенсивний курс» декларування, згадаємо «старі» вимоги та зосередимося на нових.
ДЕКЛАРАНТИ
Cуб’єкти декларування, які подають «щорічну» декларацію, — особи відповідно до ст. 3 Закону № 1700, зазначені у:
| п. 1 | Президент України та інше «вище керівництво»; депутати всіх рівнів, сільські, селищні, міські голови; державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування; військові посадові особи ЗЗСУ, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки; судді, судді КСУ, Голова, заступник Голови, члени, інспектори ВРП, посадові особи секретаріату ВРП, Голова, заступник Голови, члени, інспектори ВККСУ, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи ДСА України, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді); особи рядового і начальницького складу ДКВС, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, ДБР, НАБУ; посадові та службові особи органів прокуратури, СБУ, ДБР, НАБУ, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи; Голова, заступник Голови НАЗК; члени ЦВК; поліцейські; посадові та службові особи інших державних органів, органів влади АРК; члени державних колегіальних органів; Керівник Офісу Президента України, його Перший заступник та заступник, а також особи, які займають посади патронатної служби, визначені Законом України «Про державну службу», крім осіб, які виконують свої обов’язки на громадських засадах, помічники суддів |
| пп. «а» і «в» п. 2 | особи, які для цілей Закону № 1700 прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3, особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі; в) представники громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до Закону № 889, Закону № 2493, інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і при цьому не є особами, зазначеними у п. 1, пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 |
PRE-ДЕКЛАРУВАННЯ
Декларація заповнюється та подається особисто суб’єктом декларування на веб-сайті НАЗК через власний персональний електронний кабінет суб’єкта декларування у системі Реєстру, шляхом заповнення електронної форми.
Перед початком роботи в Реєстрі необхідно завчасно перевірити актуальність адреси своєї електронної поштової скриньки та чинність кваліфікованого електронного підпису (КЕП). Для входу до системи Реєстру (за адресою https://portal.nazk.gov.ua) з використанням особистих ключів та відповідних їм посилених сертифікатів відкритого ключа, виданих акредитованими центрами сертифікації ключів, рекомендується завчасно отримати послуги електронного цифрового підпису. Контактну інформацію зазначених АЦСК розміщено у електронному реєстрі суб’єктів, які надають послуги, пов’язані з ЕЦП, за адресою http://czo.gov.ua/ca-registry.
Форма Декларації складається з правил заповнення форми декларації та шістнадцяти розділів, у яких суб’єкт декларування зазначає інформацію про себе, членів своєї сім’ї та об’єкти декларування згідно із Законом № 1700. Перед початком роботи з Реєстром переконайтеся у наявності усієї інформації, необхідної для заповнення декларації.
Зверніть увагу! На початку декларації розміщуються «Правила заповнення», які слід прочитати дуже уважно!
Ключові, на наш погляд, моменти правил:
| Інформація у «щорічній» декларації зазначається станом на 31 грудня звітного року |
| Дані про об’єкт декларування, що перебував у володінні або користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї, зазначаються в декларації, якщо такий об’єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду |
| Інформація у декларації подається незалежно від того, знаходиться об’єкт декларування на території України чи за її межами |
| У разі відмови члена сім’ї суб’єкта декларування надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації, суб’єкт декларування зобов’язаний зазначити про це в декларації, відобразивши всю відому йому інформацію про об’єкти декларування стосовно такого члена сім’ї |
| НАЗК проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім’ї суб’єкта декларування у випадку, якщо член сім’ї суб’єкта декларування відмовився надати будь-які відомості для заповнення декларації |
ДЕКЛАРУВАННЯ
Інформація про суб’єкта декларування та членів сім’ї. Ця інформація є стандартною, окрім унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі. Присвоєння такого номера відбувається при оформленні ID-картки або закордонного біометричного паспорта.
У разі відсутності у суб’єкта декларування або членів його сім’ї цього цього номера передбачається можливість «блокування» відповідного поля.
Далі вказують зареєстроване місце проживання, а також місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку суб’єкту декларування НАЗК може бути надіслано кореспонденцію, і місце роботи*, а також, у разі необхідності, відомості про назву конкурсної комісії, до складу якої входять відповідні особи. Належність до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб’єктів, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, а також до національних публічних діячів відповідно до Закону № 1702, суб’єкт декларування може з’ясувати з норм примітки до ст. 50 Закону № 1700, рішення НАЗК від 17.06.2016 р. № 2 і п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону № 1702.
* Військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу не зазначають відомості про місце роботи (проходження служби), займану посаду.
Члени сім’ї. Для цілей Закону № 1700 до членів сім’ї суб’єкта декларування належать**:
** Якщо член сім’ї не є громадянином України, замість податкового номера зазначається ідентифікаційний номер особи.
а) особа, яка перебуває у шлюбі із суб’єктом, та діти зазначеного суб’єкта до досягнення ними повноліття — незалежно від спільного проживання із суб’єктом;
б) будь-які особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Відомості про неповнолітню дитину члена сім’ї суб’єкта декларування від попереднього шлюбу, яка проживає окремо від такого члена сім’ї суб’єкта декларування, не підлягають відображенню у декларації.
Увага! Примітка до ст. 46 Закону № 1700 містить таку норму:
«В цілях розд. VII цього Закону членами сім’ї суб’єкта декларування, які не є його подружжям або дітьми, вважаються особи, що спільно проживали із суб’єктом декларування станом на останній день звітного періоду або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації.
Об’єкти нерухомості. Цей розділ включає відомості про такі об’єкти нерухомості: земельна ділянка, житловий будинок, квартира, офіс, садовий (дачний) будинок, гараж, інше.
Суб’єкт декларування повинен задекларувати всі об’єкти нерухомості, що належать йому або членам його сім’ї на праві власності, знаходяться у них в оренді чи іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого було набуте таке право.
У разі неможливості зазначення потрібної інформації слід вибрати необхідне поле визначення.
Відомості щодо нерухомості включають:
а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування;
б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у п. 1 ч. 1 цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.
Якщо суб’єктові точна дата набуття прав на майно невідома і при цьому правовстановлюючі документи відсутні, а встановити цю дату з інших офіційних джерел неможливо, суб’єкт декларування може зазначити в якості такої дати перше число відповідного місяця або 1 січня відповідного року.
Об’єкти незавершеного будівництва. Це — власне об’єкти незавершеного будівництва, об’єкти, не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку, які:
а) належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві власності відповідно до Цивільного кодексу України;
б) розташовані на земельних ділянках, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або передані їм в оренду чи на іншому праві користування, незалежно від правових підстав набуття такого права;
в) повністю або частково побудовані з матеріалів чи за кошти суб’єкта декларування або членів його сім’ї.
При заповненні поля «країна» маємо заповнити відповідну інформацію щодо місцезнаходження об’єкта.
Зверніть увагу на поле «інформація про особу, якої стосується»! Це поле застосовується фактично у всіх розділах декларації. Тут зазначаються ті особи, яких стосується інформація, яку зазначає декларант заповнюючи відповідний розділ. Це можуть бути: сам декларант, члени сім’ї, яких він зазначив, або третя особа, яка не є членом його сім’ї.
Якщо об’єкт декларування стосується третьої особи, то слід визначити тип цієї особи.
Після визначення типу особи форма декларації пропонує заповнити відповідні інформаційні поля.
Якщо в декларації зазначається інформація про фізичну особу і така особа не є громадянином України, зазначається така інформація:
— громадянство, повне ім’я (українською та англійською мовами);
— ідентифікаційний номер (або податковий номер чи номер соціального страхування, якщо ідентифікаційний номер не застосовується);
— місце проживання (повна адреса українською та англійською мовами);
— дата народження.
Якщо в декларації зазначається інформація про юридичну особу і така особа не зареєстрована в Україні, зазначається така інформація:
— найменування (українською та англійською мовами);
— місцезнаходження головного офісу (повна адреса українською та англійською мовами);
— реєстраційний номер (ідентифікаційний код) з торгового, банківського, судового реєстру чи будь-якого іншого офіційного документа, який підтверджує реєстрацію в країні, де розташований головний офіс юридичної особи.
Під «іншими правами користування» у декларації розуміються сервітути, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій), утримання, застава, користування на підставі довіреності, інші права, передбачені законодавством.
Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів). У цьому розділі зазначається цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право.
Декларування цінного рухомого майна (крім транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів), права на яке набуті до подання суб’єктом декларування першої декларації відповідно до вимог Закону № 1700, здійснюється з обов’язковим зазначенням інформації про набуття такого майна до початку періоду здійснення діяльності із виконання функцій держави або місцевого самоврядування або у такий період. При цьому зазначення даних щодо його вартості та дати набуття у власність, володіння або користування не є обов’язковим.
Як бачимо з форми декларації, під рухомим майном у цьому розділі розуміються будь-які матеріальні об’єкти (речі), які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди (наприклад, ювелірні вироби, персональні або домашні електронні пристрої, одяг, антикваріат, твори мистецтва, меблі тощо).
При цьому не зазначається таке майно: цінні папери, корпоративні права, готівкові кошти, кошти на рахунках в банку чи інших фінансових установах, дорогоцінні (банківські) метали, подарунки у вигляді грошових коштів. Ці об’єкти відображаються в інших розділах декларації.
Водночас, якщо майно є одночасно подарунком, то воно декларується як у цьому розділі, так і в розділі «Доходи, у тому числі подарунки».
Вартість кожної цінної рухомої речі вказується в декларації окремо, крім випадків, коли цінні рухомі речі придбані як набір і були придбані одночасно.
Зверніть увагу, що поле «Частка власності» заповнюється, якщо об’єкт знаходиться у спільній власності. Якщо об’єкт знаходиться у спільній сумісній власності, то таке поле не застосовується.
Цінне рухоме майно — транспортні засоби. Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості. Вони включають дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Для цілей декларування під транспортними засобами розуміється широкий спектр засобів, які не обмежуються автотранспортними засобами, а включає інші самохідні машини і механізми, а саме: легкові та вантажні автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли усіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, сільськогосподарська техніка, водні та повітряні судна.
Важливо звернути увагу на момент, який стосується права користування одним і тим самим транспортним засобом, власником якого є декларант чи член його сім’ї! Якщо транспортний засіб перебуває на праві власності у суб’єкта декларування, то він зазначається як об’єкт такого суб’єкта декларування і не зазначається як об’єкт, що перебуває у члена сім’ї на праві користування. Аналогічно зазначається інформація, якщо транспортний засіб перебуває на праві власності у члена сім’ї суб’єкта декларування.
Цінні папери. У цьому розділі Закон № 1700 вимагає задекларувати:
«цінні папери, у тому числі акції, облігації, чеки, сертифікати, векселі, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї, із відображенням відомостей стосовно виду цінного паперу, його емітента, дати набуття цінних паперів у власність, кількості та номінальної вартості цінних паперів.»
У разі якщо цінні папери передані в управління іншій особі, щодо цієї особи також вказуються необхідні відомості або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.
Як бачимо, перелік виду цінних паперів не є вичерпним, у формі декларації можна обрати варіант «Інший вид» цінних паперів та зазначити, який саме. Акції як вид цінних паперів також зазначаються в цьому розділі і не зазначаються в розділах «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» та «Корпоративні права».
Господарський кодекс України зазначає, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного паперу (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов’язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
Корпоративні права. У розділі «Корпоративні права» зазначаються всі корпоративні права, що належать суб’єкту декларування або члену його сім’ї на праві власності, крім тих, що вже були зазначені в розділі «Цінні папери» (наприклад, акції). Такими правами можуть бути частки (паї) у статутному (складеному) капіталі чи в будь-якому іншому еквіваленті статутного капіталу товариства, підприємства, організації, що зареєстровані в Україні або за кордоном, у тому числі пайові внески в кредитній спілці.
Вартість корпоративних прав відображається у декларації у відсотковому та грошовому вираженні. У грошовому вираженні вартість зазначається станом на дату набуття прав або — якщо проводилася грошова оцінка таких прав і результати оцінки відомі суб’єкту декларування — відповідно до результатів такої оцінки.
Зверніть увагу на поле «Країна реєстрації головного офісу». У разі якщо країною реєстрації головного офісу є не Україна, то форма «відкриє додаткові поля для заповнення!
Господарський кодекс України корпоративні права визначає так: це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.
Податковий кодекс України визначає, що корпоративні права — права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI визначає корпоративні права як сукупність майнових і немайнових прав акціонера — власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї. Закон № 1700 визначає, що «термін «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)», «траст» вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
«…кінцевий бенефіціарний власник (контролер) — фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов’язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.
При цьому кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права…»
«траст — юридична особа-нерезидент, яка провадить свою діяльність на основі довірчої власності, де повірений діє за рахунок і в інтересах довірителя, а також зобов’язується за винагороду виконувати певні юридичні дії»
НАЗК у своїх роз’ясненнях*** визначає, що при встановленні того, чи є суб’єкт декларування або член його сім’ї кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи, слід зважати на наявність можливості здійснювати фактичний контроль (вирішальний вплив) за діяльністю юридичної особи, навіть якщо такий контроль не ґрунтується на формальній власності корпоративних прав у такій юридичній особі. При цьому для цілей декларування суб’єкт декларування або член його сім’ї не може вважатися кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи публічного права комунальної чи державної власності, керівником (іншою посадовою особою) якої він призначений уповноваженими на те державними органами чи органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.
*** За роз’ясненнями НАЗК. Режим доступу: https://nazk.gov.ua/wp-content/uploads/2019/04/9-1.pdf
У декларації зазначається інформація про юридичних осіб, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї, стосовно юридичних осіб, які зареєстровані як в Україні, так і за кордоном.
Також в обов’язковому порядку зазначається особа, якої ця інформація стосується. Зверніть увагу на те, що у разі якщо це буде юридична особа, то поле «Найменування юридичної особи (англійською мовою)» заповнюється, якщо країною реєстрації головного офісу юридичної особи є не Україна. Якщо країною реєстрації головного офісу є Україна, в полі «Ідентифікаційний номер» слід зазначити код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.
Нематеріальні активи. У цьому розділі зазначаються нематеріальні активи, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї, у тому числі об’єкти інтелектуальної власності, що можуть бути оцінені в грошовому еквіваленті криптовалюти. До відомостей щодо нематеріальних активів включаються дані про вид та характеристики таких активів, вартість активів на момент виникнення права власності, а також про дату виникнення права на них.
Під нематеріальними активами розуміються об’єкти права інтелектуальної власності, що можуть бути оцінені в грошовому еквіваленті (патент на винахід, корисну модель, ноу-хау, промисловий зразок, права на топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, торгову марку чи комерційне найменування, авторське право тощо), а також право на використання надр чи інших природних ресурсів тощо.
Під нематеріальним активом слід також розуміти ліцензії на право користування об’єктами інтелектуальної власності, що належать суб’єкту декларування або члену його сім’ї.
Якщо об’єкт права інтелектуальної власності може бути оцінений в грошовому еквіваленті, такий об’єкт слід відобразити в декларації, навіть якщо така грошова оцінка не проводилася. При цьому, якщо вартість права на об’єкт не відома суб’єкту декларування або члену його сім’ї, у формі декларації можна обрати відповідну помітку. Закон № 1700 не зобов’язує проводити оцінку об’єкта декларування в цілях внесення відповідної інформації до декларації. Тому якщо вартість активу на момент виникнення прав на нього не відома, про це слід зазначити в декларації.
Грошові активи, цінні папери, корпоративні права не вважаються нематеріальними активами і відображаються в інших розділах декларації.
Доходи, у тому числі подарунки. У цьому розділі суб’єкт декларування повинен зазначити отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї, а також подарунки.
Важливо! Доходи декларуються незалежно від їх розміру. Винятком є доходи у вигляді подарунків.
Як бачимо із форми, доходи включають: заробітну плату (грошове забезпечення), отриману як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовими правочинами, дохід від зайняття підприємницькою або незалежною професійною діяльністю, дохід від надання майна в оренду, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійну допомогу, пенсію, спадщину, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.
Відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Зверніть увагу! Соціальні виплати, субсидії тощо вважаються доходом і відображаються в декларації в разі їх монетизації, тобто у разі якщо зазначені виплати (нарахування) здійснювались у грошовій формі. Відповідно до Закону № 1700 подарунок — це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової, тож подарунки вважаються доходом незалежно від того, у якій формі вони отримуються: у формі грошових коштів або в іншій формі.
Подарунки у формі грошових коштів повинні зазначатися, якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує п’ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.
Подарунок у формі, іншій ніж грошові кошти (рухоме майно, нерухомість тощо), зазначається, якщо вартість такого подарунку перевищує п’ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.
Грошові активи. Суб’єкт декларування повинен задекларувати: готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, у тому числі до інститутів спільного інвестування, кошти, позичені суб’єктом декларування або членом його сім’ї третім особам, активи у дорогоцінних (банківських) металах, інше. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески.
Не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, сукупна вартість яких не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.
Інформація щодо банківських та інших фінансових установ, у яких у суб’єкта декларування або членів його сім’ї відкриті рахунки. Це ще один новий розділ у формі декларації, тому прочитайте всю інформацію щодо його заповнення уважно.
Так, у цьому розділі зазначаються банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб’єкта декларування або членів його сім’ї відкриті рахунки (незалежно від типу рахунку, а також рахунки, відкриті третіми особами на ім’я суб’єкта декларування або членів його сім’ї) або зберігаються кошти, інше майно.
Такі відомості включають дані про тип та номер рахунку, дані про банківську або іншу фінансову установу, осіб, які мають право розпоряджатися таким рахунком або мають доступ до індивідуального банківського сейфа, осіб, які відкрили рахунок на ім’я суб’єкта декларування або членів його сім’ї.
Зауважимо, у «сусідньому» розділі «Грошові активи» декларанти мають вказувати наявні грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.
Відмінною рисою між розділами є те, що при декларуванні грошових активів необхідно вказувати їх валюту та розмір (суму). Крім того, у сусідньому розділі є певне грошове обмеження у вигляді 50 прожиткових мінімумів.
Для цілей заповнення розділу щодо банківських рахунків такого обмеження немає! У цьому розділі потрібно вказувати усі відкриті у банках та інших фінустановах рахунки — без будь-яких обмежень за наявною на них сумою. Навіть якщо на них перебуває незначна сума або вони «пусті».
Форма пропонує три типи рахунків. Номер рахунку зазначається як у старому форматі, так і у форматі IBAN. У полі «інше» може зазначатися, наприклад, банківський сейф.
Зверніть увагу, що у полі «Найменування банку або іншої фінансової установи» форма не приймає назву у лапках.
За роз’ясненням Національного банку України**** банківські рахунки (bank accounts) — рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов’язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів і які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
**** За матеріалами НБУ. Режим доступу: https://old.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=123158&cat_id=122978
Зазначені рахунки відкриваються юридичним та фізичним особам на умовах, викладених в Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженій постанова Правління Національного банку України 12 листопада 2003 року № 492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 1 квітня 2019 року № 56).
Відповідно до зазначеної Інструкції:
Вкладний (депозитний) рахунок — рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, які передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.
До вкладних (депозитних) рахунків також належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» для накопичення заощаджень на виплату пенсії
Поточний рахунок — рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України
Рахунок умовного зберігання (ескроу) — рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зарахування на рахунок коштів та перерахування їх / видачі коштів готівкою у випадках, передбачених законодавством України, особі (особам), зазначеній (зазначеним) клієнтом (бенефіціару або бенефіціарам), або повернення таких коштів клієнту за настання підстав, передбачених договором
Банки мають право відкривати поточні, вкладні (депозитні) рахунки та рахунки умовного зберігання (ескроу):
1) резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам);
2) нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам). У наступних полях буде зазначатися:
інформація про фізичну або юридичну особу, яка має право розпоряджатися рахунком або має доступ до індивідуального банківського сейфу (комірки), та інформація про фізичну або юридичну особу, яка відкрила рахунок на ім’я суб’єкта декларування або членів його сім’ї за запропонованими варіантами відповідей ідентична між собою. Це — члени сім’ї або третя особа. У разі, якщо — третя особа, то необхідно буде зазначити усю інформацію, яку пропонує форма, залежно від того, хто виявиться цією особою.
| Громадянин України | Прізвище, ім’я, по батькові; дата народження; податковий номер; зареєстроване місце проживання; місце фактичного проживання (у разі якщо не збігається із зареєстрованим місцем проживання) |
| Юридична особа зареєстрована в Україні | Найменування; код ЄДРПОУ |
| Іноземний громадянин | Повне ім’я (українською та англійською мовами); дата народження. ідентифікаційний номер (або податковий номер чи номер соціального страхування, якщо ідентифікаційний номер не застосовується); місце проживання (повна адреса українською та англійською мовами) |
| Юридична особа зареєстрована за кордоном | Найменування (українською та англійською мовами); місцезнаходження (повна адреса українською та англійською мовами) |
Як бачимо, поле «установа, в якій відкрито такі рахунки або зберігаються кошти чи інше майно» містить 2 варіанта відповіді, залежно від якої потрібно буде зазначити відповідну інформацію:
Поле «Інформація про особу, якої стосується» заповнюється стандартно, як і в інших розділах декларації.
По всьому розділу у певних полях можна обрати режими «Член сім’ї не надав інформацію», «Не відомо» чи «Не застосовується».
Фінансові зобов’язання. Суб’єкт декларування у цьому розділі повинен задекларувати: отримані кредити, позики, зобов’язання за договорами лізингу, розмір сплачених коштів у рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредитом), залишок позики (кредиту) станом на кінець звітного періоду, зобов’язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення, інше.
Відомості щодо фінансових зобов’язань включають дані про вид зобов’язання, його розмір, валюту зобов’язання, інформацію про особу, стосовно якої виникли такі зобов’язання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 46, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду ЄДРПОУ, та дату виникнення зобов’язання. Такі відомості зазначаються лише у разі, якщо розмір зобов’язання перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.
Не забуваймо про поля, які стосуються майнового забезпечення і поручителів. У разі якщо предметом правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання є нерухоме або рухоме майно, в декларації зазначаються вид майна, його місцезнаходження, вартість та інформація про власника майна або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду ЄДРПОУ. У разі якщо засобом забезпечення отриманого зобов’язання є порука, в декларації має бути вказано інформацію про поручителя або найменування відповідної юридичної особи.
Видатки та правочини суб’єкта декларування. Тут зазначаються видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов’язання, які зазначені які зазначені у розділах 3 — 12 декларації. При зазначенні інформації про видатки також вказується правочин, який спричинив відповідний видаток.
Зверніть увагу! У цьому розділі вказуються лише видатки та правочини суб’єкта декларування, видатки та правочини членів його сім’ї не зазначаються.
Відомості зазначаються у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року; до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет.
Слід звернути увагу на те, що об’єкти декларування, які відображаються в інших розділах декларації (наприклад, нерухомість, транспортні засоби, інше рухоме майно тощо), повинні бути також відображені в цьому розділі декларації як предмет відповідного правочину, якщо їх набуття відбулось у звітному періоді.
Важливо! На письмовий запит Національного агентства суб’єкт декларування надає інформацію щодо найменування контрагента.
Робота за сумісництвом. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700 у декларації зазначаються відомості про посаду чи роботу, що виконується або виконувалася за сумісництвом. Посада чи робота за сумісництвом декларується незалежно від того, чи була вона оплачуваною.
У декларації зазначається лише робота, яку виконує або виконував за сумісництвом суб’єкт декларування.
У відповідних полях зазначається інформація про займану посаду чи роботу (оплачувану чи ні), що виконується за договором (контрактом), найменування юридичної чи фізичної особи, в якій (яких) особа працює або працювала за сумісництвом, із зазначенням коду ЄДРПОУ, або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи із зазначенням її реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Членство суб’єкта декларування в організаціях та їх органах. Зазначений розділ має містити інформацію про входження суб’єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів громадських об’єднань, благодійних організацій, саморегулівних чи самоврядних професійних об’єднань, членство в таких об’єднаннях (організаціях) із зазначенням назви відповідних об’єднань (організацій) та їх коду ЄДРПОУ.
Відповідно до роз’яснень НАЗК*****
***** За роз’ясненнями НАЗК. Режим доступу: https://nazk.gov.ua/wp-content/uploads/2019/04/16-1.pdf
«до об’єднань (організацій), членство у яких (членство в органах яких) слід відображати в декларації, належать:
1) об’єднання, на які поширюється дія Закону України «Про громадські об’єднання», а саме громадські організації та громадські спілки, які мають статус юридичної особи;
2) громадські організації роботодавців та їх об’єднання, на які поширюється дія Закону України «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності»;
3) благодійні організації, які утворюються та діють відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»;
4) саморегулівні об’єднання, а саме некомерційні об’єднання фізичних та юридичних осіб, які здійснюють професійну діяльність на певному ринку чи у певній сфері діяльності. Йдеться, зокрема, про саморегулівні об’єднання професійних учасників ринку цінних паперів та фондового ринку, адміністраторів недержавних пенсійних фондів, кредитних спілок, саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності, у сфері землеустрою, саморегулівну організацію учасників ринку електричної енергії України, саморегулівні організації оцінювачів, аудиторів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) тощо;
5) самоврядні професійні об’єднання, а саме об’єднання фізичних осіб, які здійснюють професійну діяльність, зокрема, самоврядні об’єднання адвокатів (Національна асоціація адвокатів України), нотаріусів (Нотаріальна палата України), лікарів.
У декларації не зазначається членство (членство в органах) в таких організаціях (об’єднаннях):
— політичні партії;
— релігійні організації;
— професійні спілки;
— об’єднання співвласників багатоквартирного будинку;
— асоціації органів місцевого самоврядування та їх добровільні об’єднання;
— об’єднання юридичних осіб приватного права, які не є громадськими об’єднаннями;
— органи суддівського, прокурорського самоврядування»;
— об’єднання співвласників багатоквартирного будинку;
— асоціації органів місцевого самоврядування та їх добровільні об’єднання;
— об’єднання юридичних осіб приватного права, які не є громадськими об’єднаннями;
— органи суддівського, прокурорського самоврядування.
POST-ДЕКЛАРУВАННЯ
Частиною 3 ст. 46 Закону № 1700 та Порядком передбачено, що у декларації зазначаються також відомості про об’єкти декларування, передбачені пунктами 2 — 8 частини першої цієї статті, що є об’єктами права власності третьої особи, якщо суб’єкт декларування або член його сім’ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об’єкта або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об’єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.
Відомості, передбачені цією частиною, не зазначаються в декларації, якщо відповідні об’єкти належать на праві власності юридичній особі, зазначеній у п. 5-1 ч. 1 цієї статті, та їх головним призначенням є використання у господарській діяльності такої юридичної особи (промислове обладнання, спеціальна техніка тощо).
Положення цієї частини застосовуються під час подання декларації службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб’єктами декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до ст. 50 цього Закону.
Підпис. Після заповнення усіх необхідних полів форми документа суб’єкт декларування підписує документ шляхом накладання на нього особистого кваліфікованого електронного підпису.
Перед підписанням документа суб’єкт декларування підтверджує ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей та про надання згоди на обробку персональних даних шляхом проставлення відповідної відмітки в документі. Інші повідомлення, які суб’єкт декларування направляє за допомогою персонального електронного кабінету, також підписуються шляхом накладання на них особистого кваліфікованого електронного підпису.
Кожному поданому документу Реєстр автоматично надає унікальний ідентифікатор документа та накладає на нього електронну печатку Реєстру, що унеможливлює внесення несанкціонованих змін до поданого документа (забезпечує цілісність документа).
Важливо! Подання документа до Реєстру підтверджується шляхом надсилання повідомлення суб’єкту декларування на адресу його електронної пошти, зазначену в персональному електронному кабінеті, та до персонального електронного кабінету суб’єкта декларування.
Виправлення. Після отримання зазначеного повідомлення суб’єкт декларування у разі виявлення неповних або недостовірних відомостей у документі подає виправлений документ.
Увага! Суб’єкт декларування має право за власною ініціативою подати виправлену декларацію, але не більше трьох разів протягом семи днів після дня подання первинної декларації, до якої подаються виправлені версії, шляхом створення та подання виправленого документа до Реєстру.
При поданні виправлених декларацій тип декларації та звітний період не змінюються.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 45 Закону № 1700 у разі притягнення суб’єкта декларування до відповідальності за неподання декларації або в разі виявлення у декларації недостовірних відомостей суб’єкт декларування зобов’язаний подати відповідну декларацію або виправлену декларацію з достовірними відомостями.
У разі виявлення у декларації недостовірних відомостей за результатами повної перевірки такої декларації уповноважена особа Національного агентства відкриває доступ у Реєстрі для подання виправленої декларації, про що повідомляє суб’єкта декларування, та встановлює строк для подання декларації.
Якщо суб’єкт декларування вважає, що поданий ним документ, який знаходиться в персональному електронному кабінеті суб’єкта декларування або розміщений в публічній частині Реєстру, містить інформацію, що не вносилася ним до документа, він повинен невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня виявлення такого факту повідомити про це Національне агентство через персональний електронний кабінет.
НАЗК на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук (https://www.facebook.com/NAZKgov/) виклало «життєві поради» для декларантів:
1. Виправити помилку при автентифікації користувача або з’єднатися з сервером допоможе комбінація клавіш Ctrl + F5 перед повторним входом у Реєстр.
2. Побачити відсутнє на сторінці поле «Перейти на сторінку накладання кваліфікованого електронного підпису» допоможе комбінація клавіш «Ctrl» «-» на клавіатурі, щоб зменшити масштаб сторінки браузера.
3. Для коректного зчитування особистого ключа необхідно встановити на ПК актуальну дату та час.
4. Знайти лист-підтвердження при зміні електронної поштової скриньки та при зміні кваліфікованого електронного підпису в Реєстрі допоможе перевірка папки «Спам».
5. Якщо виникає помилка при передачі запиту на сервер ЦСК за протоколом HTTP (5) — вимкніть розширення вашого браузера та змініть налаштування антивірусного програмного забезпечення.
6. Зверніть увагу, що у Реєстрі використовується адреса електронної пошти, яку ви вказуєте при реєстрації і яка не залежить від адреси, вказаної вами при отриманні КЕП.
7. Роздрукувати поданий документ допоможе комбінація клавіш Ctrl + Р на клавіатурі, а потім натисніть кнопку «Друк» у спливаючому вікні.
ІНШІ ВИДИ ДЕКЛАРУВАННЯ
Не забуваймо, що Законом № 1700 передбачено ще три види декларування:
— «декларація перед звільненням» — для осіб, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у пп. «а» і «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700, не пізніше двадцяти робочих днів з дня припинення такої діяльності. Така декларація охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб’єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день припинення діяльності. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону № 1700;
— «декларація після звільнення» — декларація, яка подається відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону № 1700 та Порядку до 00 годин 00 хвилин 1 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у пп. «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700 (ср. ). Така декларація охоплює звітний рік (період з 1 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Інформація про місце роботи (проходження служби) та займану посаду суб’єкта декларування у такій декларації зазначається відповідно до місця роботи (проходження служби) та займаної посади, перебування (проходження) на яких зумовили обов’язок подання такої декларації;
— «декларація кандидата на посаду» — декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 45 Закону № 1700 до призначення або обрання особи на посаду. Така декларація охоплює звітний рік (період з 1 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено законодавством, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Відомості, передбачені п. 10 ч. 1 статті 46, не зазначаються у деклараціях осіб, які претендують на зайняття посади, зазначеної у п. 1, пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700, а також у деклараціях, що подаються відповідними особами у разі їх «входження до складу конкурсної або дисциплінарної комісії, утвореної відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», цього та інших законів України, Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
