Антикорупційний калейдоскоп: актуальні теми антикорупційної політики

В обраному У обране
Друк
Яременко Олена, незалежний експерт, Яременко Сергій, магістр державного управління
Держслужбовець Березень, 2020/№ 3
Весна іде, красу несе, а тій красі радіє все… З першим весняним місяцем щиро вітаємо наших читачів, також хочеться привітати чарівних жінок з першим весняним святом — Міжнародним жіночим днем. Для публічних службовців березень асоціюється не лише з весною, а ще й із закінченням деклараційної кампанії (до кінця доби 31 березня). Напевно, шановні читачі, ви здогадалися, що мова у цій статті піде про деякі питання електронного декларування.

13 лютого 2020 року Національне агентство з питань запобігання корупції (далі — НАЗК) на своєму офіційному вебсайті розмістило Роз’яснення № 1 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю» (далі — Роз’яснення). Як зазначає НАЗК, ці Роз’яснення мають рекомендаційний характер і не містять нових правових норм. Зупинимося на деяких позиціях НАЗК, наведених у Роз’ясненнях.

Щодо декларування у разі тимчасового виконання обов’язків службової/посадової особи

У відповіді на запитання 16 Роз’яснень НАЗК, зокрема, зазначає, що наявність у посадовій інструкції працівника (спеціаліста, головного спеціаліста тощо) положення про те, що він може виконувати певні додаткові організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки на час відсутності керівника структурного підрозділу, не є достатнім для того, щоб вважати такого працівника посадовою чи службовою особою, яка є суб’єктом декларування відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» (далі — Закон). Цей висновок не змінюється навіть у разі призначення працівника тимчасово виконувачем обов’язків на посаді у зв’язку з відсутністю його колеги, який займає зазначену посаду і за яким зберігаються робоче місце та посада (відпустка для догляду за дитиною, відрядження, перебування на лікарняному тощо).

Водночас зовсім інші правові наслідки має призначення працівника виконувачем обов’язків на вакантній посаді (вакантною є посада, зазначена у штатному розписі відповідного органу, організації, установи, підприємства, на яку не укладено договір). В такому випадку вважається, що працівник призначений виконувачем обов’язків. При цьому, враховуючи, що визначення певного строку у трудовому договорі (контракті) під час призначення працівника виконувачем обов’язків на вакантній посаді не має юридичного значення для здійснення правового регулювання цих правовідносин, така особа вважатиметься суб’єктом декларування в розумінні статей 3 та 45 Закону.

Щодо зазначення інформації про місце роботи та посаду суб’єкта декларування

У відповіді на запитання 23 Роз’яснень, зокрема, повідомляється, що інформація у декларації зазначається станом на останній день звітного періоду (крім окремих об’єктів декларування). Це стосується, зокрема, відомостей про місце роботи та посаду суб’єкта декларування, тип і категорію посади. Водночас, враховуючи те, що обов’язок подавати декларацію, як такий, пов’язаний і виникає лише у зв’язку із зайняттям певної посади і здійсненням відповідних функцій, НАЗК звертає увагу на винятки з цього загального правила і наводить конкретні ситуації.

Ситуація 1. Якщо особа подає декларацію кандидата на посаду за попередній рік, вона повинна зазначати назву майбутнього місця роботи і майбутню посаду, у зв’язку з якою у неї виник обов’язок подати декларацію, тип і категорію посади, на яку вона претендує, а не місце роботи та посаду, на якій вона фактично перебувала станом на кінець звітного періоду. Тому всі інші перелічені у запитанні статуси зазначаються, зважаючи на статус посади, на яку особа претендує, а не на якій перебувала на кінець року, за який подається декларація.

Ситуація 2. Особа була призначена на посаду у період з 1 січня по 31 березня включно і повинна подати першу щорічну декларацію до 1 квітня за попередній рік. У цьому випадку особа повинна зазначати назву її місця роботи, посади та ті тип і категорію посади, яку вона обіймає на момент подання першої щорічної декларації. Тому всі інші перелічені у запитанні статуси вказуються нею, зважаючи на посаду, яку особа обіймає на момент подання такої декларації.

Ситуація 3. У випадку припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, і подання декларації у наступному після цього році (декларація після звільнення) особа повинна зазначити назву місця роботи, посаду, тип і категорію посади, у зв’язку з якою у неї виник обов’язок подати таку декларацію, а не місце роботи та посаду, на яких вона перебувала після звільнення станом на останній день звітного року чи на момент подання декларації. Тому всі інші перелічені у запитанні статуси вказуються, зважаючи на посаду, яку особа обіймала на момент звільнення.

Щодо того, чи зазначати в декларації колишнього чоловіка/колишню дружину у разі, якщо шлюб було припинено у звітному році

Перш за все слід нагадати нашим читачам, хто є членами сім’ї для цілей декларування.

Беручи до уваги визначення терміна «члени сім’ї», що міститься в статті 1 Закону, примітку до статті 46 Закону, членами сім’ї суб’єкта декларування вважаються:

особа, яка перебуває у шлюбі із суб’єктом декларування (чоловік/дружина) станом на останній день звітного періоду, — незалежно від спільного проживання із суб’єктом декларування протягом звітного періоду

діти суб’єкта декларування (у тому числі ті діти, яких суб’єкт декларування усиновив/удочерив) до досягнення ними повноліття, незалежно від їх спільного проживання із суб’єктом декларування протягом звітного періоду

будь-які особи, які станом на останній день звітного періоду або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації, спільно проживали, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки сімейного характеру із суб’єктом декларування, у тому числі особи, які спільно проживали із суб’єктом декларування, але не перебували у шлюбі. Усі інші особи, за відсутності хоча б однієї із вказаних вище ознак, для цілей декларування не вважаються членами сім’ї суб’єкта декларування (наприклад,особи, які за відсутності вказаних ознак спільно орендують (користуються) житло, проживають в одній квартирі, кімнаті у гуртожитку, готелі тощо)

У відповіді на запитання 28 Роз’яснень НАЗК наведено приклади різних ситуацій.

Приклад 1. Шлюб розірвано у звітному періоді, та подружжя після розлучення разом не проживало, не було пов’язане спільним побутом, не мало взаємних прав і обов’язків. У такому випадку колишній чоловік/дружина не є членом сім’ї суб’єкта декларування. Аналогічно у разі смерті одного з подружжя у звітному періоді.

Приклад 2. Шлюб розірвано у звітному періоді. Після розлучення колишнє подружжя проживало разом, було пов’язано спільним побутом, мало взаємні права та обов’язки станом на 31 грудня звітного періоду. У такому випадку колишній чоловік/дружина є членом сім’ї суб’єкта декларування як особа, яка спільно проживає, але не перебуває у шлюбі, оскільки має ознаки члена сім’ї на кінець звітного періоду.

Приклад 3. Шлюб розірвано у звітному періоді, після розлучення колишні чоловік та дружина проживали разом, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права і обов’язки станом сукупно не менше 183 днів протягом звітного року, але на 31 грудня звітного періоду припинили проживати разом, не були пов’язані спільним побутом, не мали взаємних прав і обов’язків. У такому випадку колишній чоловік/дружина є членом сім’ї суб’єкта декларування, оскільки мали ознаки членів сім’ї більше ніж 183 дні протягом звітного періоду.

Крім того, НАЗК звертає увагу, що абзацом третім частини другої статті 46 Закону передбачено, що дані про об’єкт декларування, що перебував у володінні або користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї, зазначаються в декларації, якщо такий об’єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду. Тому суб’єкт декларування повинен відобразити у відповідних розділах декларації відомості про всі об’єкти, що належать колишньому чоловіку/дружині та якими суб’єкт декларування володів, користувався не менше половини днів протягом звітного періоду, навіть якщо такий чоловік/дружина більше не є членом сім’ї суб’єкта декларування.

Щодо зазначення кредиту (позички) у доході

У відповіді на запитання 89 Роз’яснень щодо необхідності у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації зазначати відомості про кошти, отримані у звітному періоді як позика, кредит, інше фінансове зобов’язання, НАЗК повідомляє, що кошти, отримані у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникають фінансові зобов’язання, у розділі 11 декларації не зазначаються.

Водночас відомості про кошти, на підставі яких у суб’єкта декларування виникають фінансові зобов’язання, вартість яких перевищує 50 ПМ (для 2019 року — понад 96 050 грн), зазначаються у розділі 13 «Фінансові зобов’язання» декларації.

Крім того, якщо кредит чи позика одноразово отримана суб’єктом декларування у звітному періоді та її розмір перевищує 50 ПМ (для 2019 року — понад 96 050 грн), то додатково про це слід зазначити у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування», вказавши відомості про такий правочин.

Щодо відображення відомостей про фінансові зобов’язання

З відповідей 103 — 106 Роз’яснень: відповідно до пункту 9 частини першої статті 46 Закону у розділі 13 «Фінансові зобов’язання» декларації зазначаються фінансові зобов’язання суб’єкта декларування та членів його сім’ї. Відомості про фінансові зобов’язання зазначаються лише у разі, якщо розмір зобов’язання перевищує 50 ПМ (для 2019 року — понад 96 050 грн).

Для цілей декларування під фінансовими зобов’язаннями розуміються: отримані кредити; отримані позики; інші кошти, які були позичені суб’єкту декларування або члену його сім’ї іншими особами, зокрема, поворотна безвідсоткова фінансова допомога; зобов’язання за договором лізингу; зобов’язання за договором страхування; зобов’язання за договором недержавного пенсійного забезпечення; несплачені податкові зобов’язання; інші зобов’язання (у декларації необхідно зазначити, які саме).

Як роз’яснює НАЗК, стосовно фінансових зобов’язань у вигляді позики (кредиту) зазначаються такі відомості:

розмір основної суми позики (кредиту) (зазначається в полі «Розмір зобов’язання»);

розмір сплачених коштів у рахунок основної суми позики (кредиту);

розмір сплачених коштів у рахунок процентів за позикою (кредитом);

залишок позики (кредиту) станом на кінець звітного періоду.

При цьому у полі «Розмір зобов’язання» зазначається загальний розмір отриманої позики (кредиту) у звітному періоді. Якщо зобов’язання за позикою (кредитом) виникло у попередньому звітному періоді і станом на 1 січня звітного періоду залишок позики (кредиту) перевищує 50 ПМ (для 2019 — понад 96 050 грн), то у полі «Розмір зобов’язання» зазначається заборгованість по зобов’язанню станом на 1 січня звітного періоду.

Якщо залишок позики або кредиту, які були отримані у попередньому звітному періоді, станом на 1 січня звітного року не перевищує 50 ПМ (для 2019 — понад 96 050 грн), відомості про таке фінансове зобов’язання не зазначаються в декларації.

Наприклад. Кредитний договір укладено в 2015 році, та в тому ж році отримано всю суму кредиту — 500 000 грн. Протягом 2015 — 2018 років сплачено 300 000 грн. Протягом 2019 року (звітного періоду) сплачено коштів у рахунок: основної суми кредиту — 160 000 грн, процентів за кредитом — 20 000 грн. У розділі 13 «Фінансові зобов’язання» декларації за 2019 рік зазначаються наступні відомості: «Розмір зобов’язання» — 200 000 грн; «Розмір сплачених коштів у рахунок основної суми позики (кредиту)» — 160 000 грн; «Розмір сплачених коштів у рахунок процентів за позикою (кредитом)» — 20 000 грн; «Залишок позики (кредиту) станом на кінець звітного періоду» — 40 000 грн.

У декларації за 2020 рік відомості про таке фінансове зобов’язання не зазначатимуться у наступному році, оскільки розмір фінансового зобов’язання буде меншим, ніж 50 ПМ для 2020 року (105 100 грн).

НАЗК звертає увагу на те, що для всіх інших видів фінансових зобов’язань, тобто окрім позики чи кредиту (наприклад, зобов’язання за договорами лізингу, зобов’язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення тощо), у розділі 13 «Фінансові зобов’язання» зазначається лише розмір зобов’язання, який є дійсним станом на кінець звітного періоду (зазначається в полі «Розмір зобов’язання»).

Крім того, у своїх Роз’ясненнях НАЗК висловлює свою позицію щодо кредитних пропозицій від банків, фінансових установ у вигляді «кредитних ліній до зарплатних банківських карток» чи аналогічних за змістом пропозицій. Так, відомості щодо таких пропозицій зазначаються у розділі 13 «Фінансові зобов’язання» декларації у разі, якщо суб’єкт декларування або член його сім’ї одноразово скористалися кредитними коштами, розмір яких перевищує 50 ПМ (для 2019 — 96 050 грн). При цьому розмір коштів, якими суб’єкт декларування або член його сім’ї користувалися протягом звітного періоду, не сумуються.

Щодо округлення вартісних відомостей у декларації

Як повідомляється на офіційному вебсайті НАЗК, відомості щодо вартості об’єктів декларування, які відображаються у розділах 3 «Об’єкти нерухомості», 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» та 6 «Цінне рухоме майно — транспортні засоби», округлюються до одиниці (відповідно до математичних правил округлення).

Крім того, округлюються відомості грошових показників у розділах 11 «Доходи, у тому числі подарунки», 12 «Грошові активи», 13 «Фінансові зобов’язання» та 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» (відповідно до математичних правил округлення).

Разом з тим, не округлюються відомості щодо площі об’єктів нерухомості, які відображаються у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації (відображаються відповідно до правовстановлюючих документів); номінальної вартості цінних паперів у розділі 7 «Цінні папери»; вартості у грошовому вираженні і відсотка від загального капіталу в розділі 8 «Корпоративні права»; кількості криптовалюти у розділі 10 «Нематеріальні активи», проте округлюються до одиниці відомості щодо її вартості, а також вартості інших об’єктів, зазначених у цьому розділі.

Щодо декларування подарунків

Відповідно до статті 1 Закону подарунок — грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової. Як зазначається, зокрема, у відповіді на запитання 85 Роз’яснень, це стосується також подарунків, які суб’єкт декларування отримує від члена сім’ї чи навпаки.

Подарунки вважаються доходом незалежно від того, у якій формі вони отримуються у формі грошових коштів або в іншій формі.

У разі оплати третьою особою витрат на відпочинок (переліт, проживання тощо), лікування, освіту тощо суб’єкта декларування або члена його сім’ї, це вважається подарунком у негрошовій формі, який повинен бути відображений у декларації із зазначенням вартості подарунка.

Подарунки у формі грошових коштів зазначаються в розділі 11«Доходи, у тому числі подарунки» декларації, якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) сукупно протягом року, перевищує 5 ПМ (для 2019 року — понад 9 605 грн).

Подарунок у формі іншій, ніж грошові кошти (наприклад, рухоме майно, транспортні засоби, нерухомість тощо), зазначається у розділі 11«Доходи, у тому числі подарунки» декларації, якщо вартість одного подарунка перевищує 5 ПМ (для 2019 року — понад 9 605 грн).

Якщо отриманий у звітному періоді подарунок у вигляді цінного рухомого майна, транспортного засобу, нерухомого майна, цінних паперів, грошових активів чи інших об’єктів декларування перебуває у суб’єкта декларування або члена його сім’ї станом на останній день звітного періоду, такий подарунок повинен бути також відображений у відповідному розділі 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)», 6 «Цінне рухоме майно — транспортні засоби», «Об’єкти нерухомості», 7 «Цінні папери», 12 «Грошові активи» тощо.

У разі відчуження у звітному періоду майна, яке було подарунком, відомості про такий подарунок зазначаються двічі у розділі 11«Доходи, у тому числі подарунки»: інформація про отриманий дохід у вигляді подарунку та інформація про отриманий дохід внаслідок відчуження подарунку, а також у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» у разі, якщо це стосується суб’єкта декларування та перевищує встановлений Законом поріг — 5 ПМ (для 2019 року — понад 9 605 грн).

Наприкінці теми, пов’язаної з декларуванням подарунків, автори статті хотіли звернути увагу читачів на деякі норми Закону. З урахуванням норм статті 23 Закону, для публічних службовців є три категорії подарунків:

заборонені — якщо посадовець одержує подарунки для себе чи близьких йому осіб від юридичних або фізичних осіб у зв’язку зі здійсненням діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або від підпорядкованої йому особи

обмежені — подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім заборонених (наприклад, подарунки у вигляді сувенірної продукції, пригощення їжею та напоями, запрошення на розважальні заходи, відшкодування транспортних витрат та проживання в готелі), якщо вартість таких подарунків не перевищує один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка (до 1 липня 2020 року ця сума становить 2 102 грн), одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки (для 2019 року — 3 842 грн, для 2020 року — 4 204 грн)

дозволені — подарунки, які даруються близькими особами, або одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси

Довідково. З 18 жовтня 2019 року значно розширено коло близьких осіб. Наразі до близьких осіб належать: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб’єкта, а також будь-які особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

При заповненні розділу 11 декларації в частині занесення відомостей про подарунки рекомендуємо ураховувати норми статті 23 Закону.

Ми вам щиро бажаємо приємних весняних днів, гарного настрою та легкої цьогорічної деклараційної кампанії. Добра та злагоди нам усім!

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити