Антикорупційний калейдоскоп: деякі питання діяльності антикорупційних підрозділів

Зауважимо, що у декларантів у цьому році є ще певний час для подання декларацій — деклараційна кампанія саме для 2020 року закінчується 31 травня.

Відразу звернемо увагу декларантів. На початку травня 2020 року Національне агентство з питань запобігання корупції (далі — НАЗК) та Фонд державного майна України уклали Меморандум про співпрацю, що передбачає надання НАЗК доступу до Єдиної бази даних звітів про оцінку.

Інформація з цієї бази даних буде використана під час перевірки електронних декларацій. Єдина база даних звітів про оцінку містить інформацію щодо оціночної вартості таких об’єктів нерухомого майна:

— житлової нерухомості;

— адміністративної нерухомості;

— об’єктів промислової (складської) нерухомості;

— об’єктів торговельної нерухомості;

— земельної ділянки.

Відтепер під час повної перевірки декларацій НАЗК зможе звіряти вартість об’єкта нерухомості, вказану суб’єктом декларування, із оціночною вартістю, вказаною в Єдиній базі даних звітів про оцінку.

Це допоможе значно швидше виявляти випадки, коли суб’єкт декларування суттєво занижує вартість вказаного в декларації об’єкта нерухомості для приховування власних статків.

Наразі НАЗК та Фонд держмайна розглядають можливість використання даних Єдиної бази даних звітів про оцінку під час проведення автоматичного контролю декларації.

Але автори статті у цьому номері «Держслужбовця» вирішили більш детально зупинитися на іншій темі — темі, пов’язаній з діяльністю антикорупційних підрозділів у державних органах. Тим більш, що 5 травня 2020 року низка наказів НАЗК з цієї тематики набрали чинності.

УПОВНОВАЖЕНІ ПІДРОЗДІЛИ

Нагадаємо нашим читачам, що історія діяльності уповноважених підрозділів з питань запобігання та виявлення корупції бере свій початок з 1998 року.

Так, Програмою невідкладних заходів, які спрямовані на боротьбу з корупцією і підлягають здійсненню в 1998 році, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1220, доручалося центральним та місцевим органам виконавчої влади створити (визначити) в межах наявної штатної чисельності структурні підрозділи (працівників) з питань запобігання корупційним і злочинним проявам. Саме із цієї дати в України починають свою діяльність уповноважені підрозділи з питань запобігання та виявлення корупції. У період з 1998 по 2005 рік таким підрозділам особлива увага не приділялася, оскільки законодавством не було визначено інституції, яка б координувала їх діяльність. І функціонування таких підрозділів не було закріплено на законодавчому рівні.

У 2009 році Уряд приймає постанову від 8 грудня 2009 року № 1422, а згодом замість неї — від 4 вересня 2013 року № 706, якими затверджується Типове положення про уповноважений підрозділ.

18 жовтня 2019 року набрала чинності стаття 131 Закону України «Про запобігання корупції» (далі — Закон), згідно з якою на законодавчому рівні закріплено діяльність уповноважених підрозділів (осіб) з питань запобігання та виявлення корупції, зокрема, в державних органах. Частиною п’ятою цієї статті встановлено, що НАЗК затверджує Типове положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) та порядок надання згоди на звільнення керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи), а також встановлює обов’язкові вимоги до мінімальної штатної чисельності уповноваженого підрозділу в державних органах.

5 травня 2020 року набрали чинності наказ НАЗК від 17.03.2020 р. № 102/20 (зареєстрований в Мін’юсті 21 квітня 2020 року за № 361/34644), яким затверджено Типове положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції (далі — Типове положення), наказ НАЗК від 24.03.2020 р. № 112/20 (зареєстрований в Мін’юсті 21 квітня 2020 року за № 363/34646), яким встановлено обов’язкові вимоги до мінімальної штатної чисельності уповноваженого підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції в державних органах, та наказ НАЗК від 17.03.2020 р. № 100/20 (зареєстрований в Мін’юсті 22 квітня 2020 року за № 371/34654), яким затверджено Порядок надання згоди Національним агентством з питань запобігання корупції на звільнення керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України.

НЮАНСИ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ

Щодо Типового положення. Наразі в українському антикорупційному законодавстві чинними є два нормативно-правові акти, які затверджують Типове положення про уповноважений підрозділ, — постанова Уряду від 04.09.2013 р. № 706 (далі — постанова 706) та вищезазначений наказ НАЗК (від 17.03.2020 р. № 102/20).

Незважаючи на нижчу юридичну силу наказу НАЗК по відношенню до постанови Кабінету Міністрів України, все ж з 5 травня 2020 року державним органам слід керуватися цим наказом НАЗК, оскільки останній є підзаконним нормативним актом, що прийнятий з метою реалізації статті 131 Закону.

До речі, за інформацією, якою володіють автори статті, наразі в НАЗК розробляється проект постанови Уряду щодо скасування постанови № 706.

Тож на які новели Типового положення хотіли звернути увагу автори статті.

Оновлене Типове положення має три розділи:

І. Загальні положення;

ІІ. Основні завдання, функції та права уповноважених підрозділів (уповноваженої особи;

ІІІ. Керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа).

Відповідно до І розділу уповноважений підрозділ (уповноважена особа), наприклад, державного органу (для того, щоб не обтяжувати зайвою інформацією наших читачів), утворюється як самостійний та функціонально незалежний структурний підрозділ (уповноважена особа) відповідно до частини першої статті 131 Закону. І керівник державного органу забезпечує гарантії незалежності уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) від впливу чи втручання у його (її) роботу.

Як і у Типовому положенні, затвердженому постановою КМУ № 706, залишена норма, що втручання у діяльність уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) під час здійснення ним (нею) своїх повноважень, а також покладення на уповноважений підрозділ (уповноважену особу) обов’язків, що не належать або виходять за межі його (її) повноважень чи обмежують виконання покладених на нього (неї) завдань, забороняються.

Водночас для місцевих державних адміністрацій має місце певний виняток — так, на уповноважений підрозділ місцевої державної адміністрації може покладатися виконання інших функціональних обов’язків, які не перешкоджають діяльності із запобігання та виявлення корупції.

Також унормовано питання виконання обов’язків уповноваженої особи державного органу у разі її тимчасової відсутності. Так, Типове положення передбачає, що у разі відсутності уповноваженої особи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, перебуванням у відпустці та з інших причин, її обов’язки виконує інша особа (за її згодою), визначена керівником цього, зокрема, державного органу.

У ІІ розділі Типового положення визначено вісім основних завдань уповноваженого підрозділу:

— розроблення, організація та контроль за проведенням заходів щодо запобігання корупційним правопорушенням та правопорушенням, пов’язаним з корупцією;

— організація роботи з оцінки корупційних ризиків у діяльності відповідального суб’єкта, підготовки заходів щодо їх усунення, внесення керівнику такого відповідального суб’єкта відповідних пропозицій (у порівнянні з постановою № 706, доповнено);

— надання методичної та консультаційної допомоги з питань додержання законодавства щодо запобігання корупції;

— здійснення заходів з виявлення конфлікту інтересів, сприяння його врегулюванню, інформування керівника відповідального суб’єкта та Національного агентства про виявлення конфлікту інтересів та заходи, вжиті для його врегулювання;

— перевірка факту подання суб’єктами декларування декларацій та повідомлення Національного агентства про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному відповідно до Закону порядку (у порівнянні з постановою № 706, доповнено);

— здійснення контролю за дотриманням антикорупційного законодавства, у тому числі розгляд повідомлень про порушення вимог Закону, у тому числі на підвідомчих підприємствах, в установах та організаціях (далі — юридичні особи);

— забезпечення захисту працівників, які повідомили про порушення вимог Закону, від застосування негативних заходів впливу з боку керівника або роботодавця відповідно до законодавства щодо захисту викривачів (у порівнянні з постановою № 706, доповнено);

— інформування керівника відповідального суб’єкта, Національного агентства, інших спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції про факти порушення законодавства у сфері запобігання і протидії корупції (у порівнянні з постановою № 706, доповнено).

З метою реалізації покладених на уповноважений підрозділ завдань Типовим положенням передбачено 23 функції, які має він виконувати. Ми наведемо лише ті функції, які є новими у Типовому положенні, незважаючи на те, за усталеною практикою підрозділи їх виконували.

Зокрема, підрозділ:

— організовує роботу з оцінки корупційних ризиків у діяльності відповідального суб’єкта, підготовки заходів щодо їх усунення, вносить керівнику такого відповідального суб’єкта пропозиції щодо таких заходів;

— забезпечує підготовку антикорупційної програми відповідального суб’єкта, змін до неї, подання її на погодження та моніторинг її виконання;

— здійснює підготовку звітів за результатами періодичного перегляду та оцінки виконання антикорупційної програми, а також надає пропозиції щодо внесення змін до антикорупційної програми за результатами такого періодичного перегляду;

— проводить перевірку факту подання суб’єктами декларування, які працюють у відповідальному суб’єкті (працювали або входять чи входили до складу утвореної у відповідальному суб’єкті конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності), відповідно до частини другої статті 49 Закону декларацій та повідомляє Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному законодавством порядку;

— організовує роботу внутрішніх каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень вимог Закону, отримує та організовує розгляд повідомленої через такі канали інформації;

— співпрацює з викривачами, забезпечує дотримання їхніх прав та гарантій захисту, передбачених Законом;

— надає працівникам відповідального суб’єкта або особам, які проходять у них службу чи навчання або виконують певну роботу, методичну допомогу та консультацію щодо здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону та захисту викривачів, проводить внутрішні навчання з цих питань;

— здійснює перевірку повідомлень про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, отриманих через внутрішні та регулярні канали повідомлень, у терміни, передбачені Законом;

— інформує керівника відповідального суб’єкта, Національне агентство, інших спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції про факти, що можуть свідчити про вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень та інших порушень вимог Закону працівниками відповідального суб’єкта;

— у разі отримання офіційної інформації стосовно вчинення працівником відповідального суб’єкта корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, здійснює моніторинг офіційного вебпорталу «Судова влада України», Єдиного державного реєстру судових рішень з метою отримання інформації щодо результатів розгляду відповідної справи судом;

— інформує Національне агентство у разі ненаправлення кадровою службою відповідального суб’єкта засвідченої в установленому порядку паперової копії розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення та інформаційної картки до розпорядчого документа про накладення (скасування розпорядчого документа про накладення) дисциплінарного стягнення на особу за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень для внесення до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення;

— організовує роботу та бере участь у службовому розслідуванні, яке проводиться з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення або невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства;

— візує проєкти наказів (розпоряджень) з основної діяльності, адміністративно-господарських питань, а також проєкти наказів (розпоряджень) з кадрових питань (особового складу) залежно від їх видів;

— щопівроку надає Національному агентству інформацію щодо діяльності уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції та інформацію щодо уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції.

Уповноважений підрозділ (уповноважена особа) територіальних (міжрегіональних) органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, районних державних адміністрацій щопівроку надсилає інформацію щодо діяльності уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) та щодо уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) до відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, обласних державних адміністрацій.

Уповноважений підрозділ (уповноважена особа) міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, обласних державних адміністрацій надають до 10 лютого та до 10 серпня звітного року зведену інформацію щодо діяльності уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) та щодо уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) до Національного агентства в розрізі центрального апарату та його територіальних (міжрегіональних) органів, районних державних адміністрацій;

— щороку до 15 лютого року, наступного за звітним, здійснює заходи з організації подання до Національного агентства інформації, необхідної для підготовки національної доповіді щодо реалізації засад антикорупційної політики відповідно до статті 20 Закону.

Також значно розширено права уповноваженого підрозділу (від трьох — у постанові № 706 до дванадцяти — у Типовому положенні). Зупинимося та тих, які не були визначені у постанові № 706. Так, підрозділ з метою виконання покладених на нього завдань має право:

— викликати та опитувати осіб, дії або бездіяльність яких стосуються повідомлених викривачем фактів, у тому числі керівника, заступників керівника державного органу;

— звертатися до Національного агентства щодо порушених прав викривача, його близьких осіб;

— виконувати інші визначені Законом повноваження, спрямовані на всебічний розгляд повідомлень викривачів та захист їхніх прав і свобод;

— мати доступ до документів та інформації, розпорядником яких є державний орган, з урахуванням обмежень, встановлених законом;

— брати участь та проводити для працівників державного органу внутрішні навчання, а також ініціювати проведення нарад з питань запобігання і виявлення корупції;

— здійснювати контроль за дотриманням антикорупційного законодавства, у тому числі розгляд повідомлень про порушення вимог Закону, у тому числі в юридичних особах;

— надсилати за підписом керівника державного органу запити до територіальних (міжрегіональних) органів, юридичних осіб, що належать до сфери управління відповідального суб’єкта, з метою отримання від них інформації та матеріалів, необхідних для виконання покладених на уповноважений підрозділ (уповноважену особу) завдань;

— вносити подання керівнику державного органу про притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності на виконання повноважень у сфері захисту викривачів;

— ініціювати перед керівником державного органу питання проведення перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції в територіальних (міжрегіональних) органах та юридичних особах, що належать до сфери управління відповідального суб’єкта;

— проводити аналіз потенційних та наявних контрагентів державного органу та надавати інформацію про них керівнику державного органу.

Не можна не звернути увагу читачів на новели ІІІ розділу, який стосується керівника підрозділу (уповноваженої особи).

Новими є такі повноваження керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи):

— підписання та направлення повідомлення до спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції щодо порушень вимог Закону працівниками державного органу, в тому числі його керівником;

— визначення окремої особи, відповідальної за реалізацію повноважень із захисту викривачів;

— підзвітність і підконтрольність керівникові державного органу.

Слід зазначити, що керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) територіального (міжрегіонального) органу, юридичної особи, що належать до сфери управління відповідного відповідального суб’єкта, підзвітний і підконтрольний керівникові відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади або державного органу.

Керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, може бути звільнений за ініціативою керівника, за умови надання згоди НАЗК у встановленому законодавством порядку.

Щодо мінімальної штатної чисельності уповноваженого підрозділу. У наказі НАЗК від 24.03.2020 р. № 112/20 мінімальна штатна чисельність уповноваженого підрозділу в державному органі встановлюється в залежності від кількості штатних працівників цього органу:

Якщо ж державний орган має підприємства, установи та організації, що належать до сфери його управління, додатково призначається одна особа на кожні 15 таких організацій.

Доцільно звернути увагу на те, загальна кількість працівників уповноваженого підрозділу не може перевищувати п’ятнадцяти осіб.

Щодо окремих положень порядку надання згоди НАЗК на звільнення керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи). Порядок затверджено наказом НАЗК від 17.03.2020 р. № 100/20, і він стосується лише надання згоди НАЗК на звільнення особи, яка є керівником уповноваженого підрозділу (уповноваженою особою) з питань запобігання та виявлення корупції державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, і якщо таке звільнення відбувається за ініціативою керівника з підстав, передбачених законом.

З метою отримання згоди НАЗК на звільнення керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) суб’єкт призначення (роботодавець) вносить до НАЗК у письмовій формі подання про звільнення. Строк розгляду НАЗК подання про звільнення в залежності від підстав може становити до 10 календарних днів з дня його отримання НАЗК.

Сподіваємось, що згадані вище документи удосконалять діяльність уповноважених підрозділів в державних органах.