Документальне оформлення часу відсутності працівника, призваного на військову службу. Працівник інформує свого роботодавця, що його призвали на службу, за допомогою повістки, яку він має пред’явити за місцем роботи. Також повідомлення про призов громадян України на строкову військову службу, призов на військову службу під час мобілізації районними військовими комісаріатами роботодавцю надсилається у десятиденний строк (п. 253 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008, та лист Міністерства оборони України від 20.11.2015 р. № 116/2/2/21362).
Роботодавець на підставі повістки про призов працівника на військову службу видає наказ про увільнення такого працівника від роботи на період військової служби.
Важливо! В наказі про увільнення працівника від роботи у зв’язку з призовом на військову службу необхідно вказати, що гарантії за працівником зберігаються на час дії особливого періоду. Зауважимо, що зміст такого наказу не буде мати будь-яких відмінностей залежно від виду військової служби, яку буде проходити працівник.
У табелі обліку використання робочого часу весь період відсутності працівника у зв’язку з несенням військової служби позначається буквеним кодом «ІН» (інший невідпрацьований час, передбачений законодавством) або цифровим «22».
У трудову книжку працівника запис про проходження військової служби не вноситься. Внесення такого запису не передбачено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінсоцзахисту населення від 29.07.1993 р. № 58.
Гарантії, якими наділені працівники, що проходять військову службу. Відповідно до ч. 3 статті 119 Кодексу законів про працю за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності та у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Важливо! Хоча працівники, які направлені на альтернативну (невійськову) службу, не зазначені прямо в статті 119 КЗпП, проте на них також поширюються ці гарантії відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу».
Згідно з положеннями статті 42 Кодексу законів про працю при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: «працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення їх зі служби».
Розрахунок середнього заробітку відбувається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 р. № 100.
Також таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Чи поширюються гарантії щодо середнього заробітку та збереження робочого місця на осіб, що також працюють за сумісництвом?
Застереження про те, що гарантії надаються тільки за основним місцем роботи працівника, у ст. 119 КЗпП України немає.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 р. № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховується: «заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством)».
Тому середній заробіток необхідно розраховувати окремо за основним місцем роботи і за сумісництвом. Тобто до розрахунку середньої зарплати за основним місцем роботи необхідно включати виплати, нараховані в розрахунковому періоді тільки за основним місцем роботи, а за сумісництвом — виплати, нараховані в розрахунковому періоді тільки на роботі за сумісництвом.
Таким чином, під час того, як працівники проходять військову службу, роботодавець зобов’язаний зберігати місце роботи, посаду і середній заробіток як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.
Як діяти у разі звільнення працівника, що проходить військову службу?
Для поновлення працівника на роботі необхідним є звернення до суду. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску строку з поважних причин суд може поновити ці строки (статті 233, 234 КЗпП).
Також працівники можуть при поданні позову просити стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 КЗпП.
Враховуючи зазначені вищі гарантії та судову практику, суди стають на бік працівника та задовольняють позовні вимоги про поновлення працівника та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (наприклад, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.09.2017 р. у справі № 161/8802/16-ц; постанова Верховного Суду від 12.12.2018 р. у справі № 336/5687/16; постанова ВС від 03.07.2019 р. у справі № 683/319/17).
Чи можна розірвати строковий трудовий договір з працівником у період його військової служби у зв’язку із закінченням строку дії такого договору?
Важливо! Передбачені ст. 119 КЗпП України гарантії за своєю сферою дії поширюються на всіх без винятку працівників незалежно від того, працюють вони за строковим чи безстроковим трудовим договором.
Працівників, у яких закінчився строковий трудовий договір під час призову на військову службу або дії його контракту, звільняти за пунктом 2 статті 36 КЗпП України не варто.
Державна служба з питань праці вважає, що на час виконання своїх державних обов’язків за працівником повинні зберігатися місце роботи, посада і середній заробіток незалежно від того, укладений з ним безстроковий чи строковий трудовий договір.
Держпраці зазначає, що останнім днем дії строкового трудового договору є день закінчення проходження військової служби (роз’яснення «Гарантії для працівників, призваних на військову службу під час мобілізації» від 07.04.2015 р.).
Судова практика також підтримує позицію Держпраці та стає на бік працівників. Верховний Суд проти звільнення таких працівників у день закінчення дії строкового трудового договору (постанови ВС від 25.07.2018 р. у справі № 761/33202/16-ц та від 28.03.2018 р. у справі № 761/8873/16-ц).
Таким чином, працівнику, у якого закінчився строковий трудовий договір, зберігають місце роботи, посаду та середній заробіток на весь час призову на військову службу або дії його контракту.
Якою є відповідальність за порушення гарантій працівника у період його військової служби?
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також звертаємо увагу, що за порушення гарантій та пільг, встановлених вищенаведеними законами, визначена відповідальність згідно зі ст. 265 КЗпП.
