ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Закон № 504 — Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР.
Закон № 889 — Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII.
КЗпП — Кодекс законів про працю України.
Почнемо з того, що такого поняття, як відпустка «авансом», або «наперед», у трудовому законодавстві немає.
Але з аналізу норм чинного законодавства про відпустки та про державну службу можна визначити наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону № 504, працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Відповідно до ст. 57 Закону № 889 державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Відповідно до ст. 59 Закону № 889 щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
Тож відпустка державного службовця за відпрацьований робочий рік — це відпустка, яка надається за роботу протягом кожного робочого року. Така відпустка надається починаючи з дати, з якої повний робочий рік є відпрацьованим. Для державних службовців відпрацьований робочий рік обчислюється з дня вступу (призначення) на посаду.
Відпустка державного службовця «авансом», або «наперед» — це та частина відпустки, яка надається йому до закінчення повного робочого року.
Наприклад! Державний службовець прийнятий на службу 23.10.2018. Чергова щорічна відпустка надається йому за робочий рік 23.10.2019 — 22.10.2020. Повний робочий рік буде вважатись відпрацьованим з 23.10.2020. Відповідно, надана з 23.10.2020 або після цієї дати відпустка буде такою, що надана за відпрацьований повний робочий рік, надана до 23.10.2020 відпустка — буде вважатись наданою авансом, або наперед.
Зверніть увагу! Для певних категорій працівників, в тому числі державних службовців, за певних умов надання відпусток авансом передбачено чинним законодавством.
Так, відповідно до ст. 10 Закону № 504, право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених ч. 7 ст. 10 Закону № 504 (ср. ).
Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:
| 1 | жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю |
| 2 | особам з інвалідністю |
| 3 | особам віком до вісімнадцяти років |
| 4 | чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами |
| 5 | особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання |
| 6 | сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи |
| 7 | працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою |
| 8 | працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації |
| 9 | працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування |
| 10 | батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу |
| 11 | в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором |
Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.
Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
У нашому випадку державний службовець має намір звільнитись зі служби у 2021 році до закінчення робочого року, за який він отримає щорічну відпустку повної тривалості, тож установа має повне право провести відрахування з його заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки.
Так, відповідно до ст. 22 Закону № 504 у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
Пункт 2 ч. 1 ст. 127 КЗпП дозволяє проводити відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі та організації, де вони працюють, за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки.
Зверніть увагу! Законодавством встановлено підстави, за яких установа не може утримати із заробітної плати працівника відпускні за відпустку, надану авансом.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону № 504, п. 2 ч. 1 ст. 127 КЗпП, відрахування за невідпрацьовані дні відпустки не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв’язку із наступним:
| 1 | призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу |
| 2 | переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України |
| 3 | відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці |
| 4 | змінами в організації виробництва і праці, в тому числі у разі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників |
| 5 | виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню даної роботи |
| 6 | нез’явлення на роботу протягом більш ніж чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності та пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні |
| 7 | поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу |
| 8 | направленням на навчання |
| 9 | виходом на пенсію |
| 10 | у разі смерті працівника |
