Згідно з нормами статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення працівника за ініціативою роботодавця, а це, зокрема, і скорочення чисельності або штату працівників, не допускається в період його тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці! Крім випадку повної ліквідації підприємства, установи чи організації.
Але як бути з таким працівником, коли є реальна необхідність скорочення штату?
Відповідно до норм частини 1 статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця, у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею лише трирічного віку). Водночас зверніть увагу, що ці норми не є підставами для звільнення, як багато хто думає. Підставами для звільнення з ініціативи роботодавця так і залишаються норми ст. 40 КЗпП або відповідні норми інших профільних законів. Закон № 2136 лише дозволив роботодавцю під час воєнного стану та у разі необхідності, а це може бути скорочення чи інша законодавчо визначена підстава, звільнити працівника у період його тимчасової непрацездатності чи у період перебування працівника у відпустці.
Щє один важливий момент! Датою звільнення працівника буде його перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, або перший робочий день після закінчення відпустки. Тож не забувайте про це, складаючи наказ про звільнення. А ще не слід забувати про певні особливості звільнення окремих категорій працівників!
Отже, у разі скорочення штату підприємства, установи, організації у період дії воєнного стану звільнити працівника, який перебуває на лікарняному, можна за умови, що датою звільнення буде його перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності.
