Одразу скажемо, воєнний стан на вимоги щодо працевлаштування молодих людей не впливає, окрім деяких загальних правил.
За загальним правилом, вік, з якого допускається прийняття осіб на роботу, — 16 років.
Але при дотриманні певних умов трудовий договір може бути укладений з особами молодше 16 років (ст. 188 Кодексу законів про працю України, далі — КЗпП).
Осіб, які досягли 14 років, роботодавець має право приймати на роботу за одночасного дотримання трьох умов, а саме якщо такі особи:
1) надали згоду на працевлаштування одного з батьків або особи, що його замінює. При цьому важливо отримати письмову згоду, щоб виключити можливі спори щодо того, чи була вона. Форма згоди — довільна;
2) є здобувачами освіти закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти та здобувають початкову, базову середню чи профільну середню освіту;
3) приймаються для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час.
Осіб, які досягли 15 років, можна приймати на роботу за умови надання на це згоди одного з батьків або особи, що його замінює. Про згоду ми писали вище.
Перед тим як прийняти рішення про працевлаштування неповнолітнього, тобто особи до 18 років, слід оновити інформацію, зокрема, щодо Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженого наказом МОЗ від 31.03.94 № 46. А ще слід звернути увагу на граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми.., затверджені наказом МОЗ від 22.03.96 № 59.
Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному огляду.
Якщо на медогляді виявиться, що запропонована робота протипоказана за станом здоров’я, укладати трудовий договір з такою особою заборонено (ч. 7 ст. 24 КЗпП).
Перелік документів, які мають надати особи при оформленні на роботу, наведений у ч. 2 ст. 24 КЗпП.
Документ про трудову діяльність. При укладенні трудового договору особа надає трудову книжку (у разі її наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Держреєстру соцстрахування. Але трудової книги може і не бути.
Якщо учень або студент вперше приймається на роботу, він може виявити бажання оформити трудову книжку. Оформлюємо трудову не пізніше 5 днів після прийняття на роботу. Якщо особа просить внести відомості про прийняття — вносимо.
Військово-обліковий документ. Якщо приймаємо на роботу призовника, то перевіряємо наявність у нього посвідчення про приписку до призовної дільниці. Що стосується допризовників, то тут підприємству слід не забути у рік досягнення працівником 17 років скласти та подати до ТЦК та СП списки працівників, які підлягають приписці до призовних дільниць (додаток 6 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487).
Трудовий договір. Якщо учень/студент, який працевлаштовується на роботу, не досяг 18 років (неповнолітній), то п. 5 ч. 1 ст. 24 КЗпП вимагає укласти з ним трудовий договір у письмовій формі. Проте ч. 1 ст. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ, далі — Закон № 2136, дозволяє у період дії воєнного стану визначати форму трудового договору за згодою сторін.
З учнями та студентами можна укладати як безстроковий, так і строковий трудовий договір на визначений строк, установлений за погодженням сторін, або на час виконання певної роботи. Водночас ч. 3 ст. 23 КЗпП зобов’язує роботодавця інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору.
Ще декілька моментів!
Частина 3 ст. 26 КЗпП забороняє встановлювати випробування особам, які не досягли 18 років. Проте ч. 2 ст. 2 Закону № 2136 передбачає, що у період дії воєнного стану випробування може бути встановлено для будь-якої категорії працівників.
Для неповнолітніх працівників ст. 51 КЗпП встановлює скорочену тривалість робочого часу, а ще визначає, що для неповнолітніх безперервний щотижневий відпочинок не може становити менше ніж 42 години, навіть під час дії воєнного стану (ч. 8 ст. 6 Закону № 2136, ст. 70 КЗпП).
Щорічна основна відпустка для неповнолітніх працівників надається тривалістю 31 календарний день (ч. 2 ст. 75 КЗпП), і скористатися цією відпусткою вони можуть у зручний для них час.
До допуску до роботи має бути дотримана загальна норма повідомлення податкової про прийняття працівника на роботу (за формою, затвердженою постановою КМУ від 17.06.2015 № 413).
