Так, зазвичай відповідно до нормативних вимог працівник повинен подати роботодавцю письмову заяву про звільнення з власним підписом, датою складання та датою звільнення. Перебуваючи за кордоном, це зробити складно, тому є декілька варіантів, які узгоджуються з вимогами:
1. Оригінал заяви на звільнення можна надіслати на офіційну адресу роботодавця міжнародною поштою. Водночас у такому випадку слід подбати принаймні про певні моменти, які в межах України легко врегулювати, а за кордоном — ні:
— про опис вкладення конверту (бо це не буде рекомендований лист з повідомленням);
— про те, щоб дата звільнення корелювалася із строками доставки листа роботодавцю.
2. Можна надіслати скановану власноруч написану заяву на звільнення на офіційну електронну пошту роботодавця. Водночас є ризик, що лист може бути відфільтрований як «спам» і буде видалений. Те ж саме можна зробити, надіславши скановану копію на офіційні засоби комунікації роботодавця (месенджери, соціальні мережі тощо). Але роботодавець може відмовити у прийнятті такої заяви, оскільки не зможе пересвідчитись, чи дійсно це ви її направили і чи дійсно це ваше волевиявлення.
3. Щє один варіант — скановану заяву підписати електронним цифровим підписом (ЕЦП) і разом із протоколом ЕЦП надіслати на електронну пошту чи, якщо роботодавець використовує певну систему електронного документообігу, надіслати її за допомогою цієї системи. У такому випадку обов’язково слід запросити автоматичні відповіді щодо одержання адресатами вашої заяви на звільнення в порядку ст. 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Зверніть увагу! Усі ці дії мають бути спрямовані не тільки на направлення заяви, а й на збирання доказів її отримання! Є судові прецеденти, в яких суд, зокрема Верховний, ставав на бік роботодавця і відмовляв працівнику у позові, оскільки ним не було надано доказів одержання адресатами електронних повідомлень відправника, що є порушенням статті 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
