Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) та частини третьої статті 179 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно з частиною третьою статті 20 Закону № 504 та частиною першою статті 181 КЗпП відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою матері, батька дитини або осіб, зазначених у частині третій статті 18 Закону № 504, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Ураховуючи зазначене, після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами матері дитини один з батьків дитини має право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Законодавством не визначено переліку документів, які працівник/працівниця має подати до заяви про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Тому роботодавцю теоретично може бути надано будь-який документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується факт народження дитини.
Такої ж позиції дотримується Міністерство економіки України у своєму листі від 08.06.2023 № 4706-05/27237-09 (ср. ).
Водночас, зазначає Мінекономіки, саме будь-який акт (рішення, документ) не створює правових наслідків, а лише — документи, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Особливу увагу при цьому слід звернути на документи, що видаються особам на тимчасово окупованій території. Відповідно до частин 1 — 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Висновок
- Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
