Згідно зі статтею 50 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в статті 50 КЗпП.
Важливо! Статтею 61 КЗпП передбачено, що на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51 КЗпП).
В умовах воєнного стану діють й інші норми.
Так, Законом України «Про особливості трудових відносин під час воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX (далі — Закон № 2136) визначені правові засади організації праці під час дії воєнного стану.
Згідно зі статтею 6 «Особливості встановлення та обліку часу роботи та часу відпочинку» Закону № 2136 під час воєнного стану визначено:
| нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо) |
| для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень |
| п’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем |
| час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем |
| тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин |
| у разі встановлення нормальної тривалості робочого часу відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону № 2136 понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці |
| Норми законодавства про працю, які суперечать положенням Закону № 2136, на період дії воєнного стану не застосовуються. |
За порушення вимог ст. 62, 63 КЗпП посадові особи роботодавця можуть бути притягнуті до відповідальності, зокрема такі дії можуть бути кваліфіковані як грубе порушення законодавства про працю, що тягне за собою один із видів кримінальної відповідальності:
· штраф від 2000 до 3000 нмдг (3400 — 51000 грн);
· позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;
· виправні роботи на строк до двох років (стаття 172 ККУ).
Висновки
- Закон № 2136 не призупиняє дію ст. 62, 63 КЗпП. Тож роботодавець може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині третій статті 62 КЗпП.
- Водночас ні введення воєнного стану, ні встановлення підсумованого обліку робочого часу не надає право роботодавцю використовувати працю співробітників без обмеження тривалості робочого часу, що встановлена нормами КЗпП і Законом № 2136, а також на залучення працівників до надурочних годин роботи у випадках, не передбачених законодавством.
