Адміністративне затримання
Адміністративне затримання є одним з обмежувальних заходів адміністративного примусу, який застосовується всупереч волі та бажанню порушника і полягає у тимчасовому обмеженні свободи пересування і місцезнаходження.
Застосування такого заходу, як адміністративне затримання, підстави та порядок його застосування, мета, строки затримання та перелік посадових осіб, які уповноважені здійснювати затримання, визначено в Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП).
Адміністративне затримання застосовується з метою:
— припинення адміністративних правопорушень, усунення його негативних наслідків, у т. ч. попередження вчинення нових правопорушень;
— коли вичерпано інші заходи впливу;
— встановлення особи;
— складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим;
— забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення.
При адміністративному затриманні особи також допускаються:
— особистий огляд;
— огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія;
— тимчасове затримання транспортного засобу;
— відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Хто має право затримувати
Статтею 262 КУпАП визначено, що
адміністративне затримання особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, може провадитися лише певними органами або уповноваженими на те посадовими особами.
Такими органами є:
| органи внутрішніх справ (Національної поліції) | при вчиненні, зокрема, — невиконання термінового заборонного припису, — при поширюванні неправдивих чуток, — вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх, — публічних закликів до невиконання вимог поліцейського, — при порушенні призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку, — порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, — при прояві неповаги до суду, — розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях чи появі у громадських місцях у нетверезому вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, — при порушенні правил дорожнього руху, — а також в інших випадках, прямо передбачених законами України |
| органи прикордонної служби | у разі — незаконного перетинання або спроби незаконного перетинання державного кордону України, — порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, — порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в’їзду — виїзду, — вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України тощо |
| старшою у місці розташування охоронюваного об’єкта посадовою особою воєнізованої охорони | при вчиненні правопорушень, зв’язаних з посяганням на охоронювані об’єкти, інше майно |
| посадовими особами Військової служби правопорядку у Збройних Силах України | у разі вчинення військовослужбовцями, військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов’язків військових адміністративних правопорушень, — дрібного хуліганства, — злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, — публічних закликів до невиконання вимог цієї особи, — порушення правил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів, — дрібного викрадення чужого майна, — у разі розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях, — появи у громадських місцях у нетверезому вигляді, — порушення правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин, — а також у разі порушення правил дорожнього руху водіями чи іншими особами, які керують військовими транспортними засобами |
| органами Служби безпеки України | — при порушенні законодавства про державну таємницю або — здійсненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, — зберіганні спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а також — при порушенні військовозобов’язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію |
| посадовими особами органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів | у разі вчинення прихованої від огляду передачі або спроби передачі будь-яким способом особам, яких тримають у слідчих ізоляторах і установах виконання покарань, алкогольних напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання, а також інших заборонених для передачі предметів |
| посадовими особами, уповноваженими на те центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб | — при порушенні законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства і транзитний проїзд через територію України |
Порядок адміністративного затримання
1. Про адміністративне затримання в обов’язковому порядку складається адміністративний протокол, в якому зазначаються:
— дата і місце його складання;
— посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол;
— відомості про особу затриманого;
— час і мотиви затримання.
2. Під час складання протоколу про адміністративне затримання посадова особа, що здійснює адміністративне затримання, роз’яснює особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, її права, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а саме:
знайомитися з матеріалами справи,
давати пояснення,
подавати докази,
заявляти клопотання,
при розгляді справи користуватися юридичною допомогою,
виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження;
оскаржити постанову у справі.
3. Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Цього вимагає також норма ст. 29 Конституції України, згідно з якою про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого. Час та дата повідомлення родичів зазначається в протоколі.
Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.
Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години!
Якщо йдеться про встановлення особи, проведення медичного огляду, з’ясування обставин придбання вилучених наркотиків і психотропних речовин — до 3 днів.
Дії працівника
Як же потрібно поводитися у випадку затримання, а особливо — у випадку протиправних дій тих, хто здійснює затримання?
| Перш за все обов’язково слід скористатися своїм правом згідно з ч. 5 ст. 29 Конституції України та негайно повідомити (вимагати повідомлення) родичів про затримання (вкажіть, кого саме, та їхні контактні дані) та власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. Повідомити про затримання бажано відразу, бо при доставленні у відділення поліції чи ТЦК та СП телефон можуть відібрати. |
А далі у будь-якому порядку можна слідувати таким порадам:
1. Зберігати спокій та ввічливий тон.
2. Зафіксувати собі особисті дані, посаду, спеціальне звання, номер жетону (працівник поліції зобов’язаний надати їх на підставі ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію»). Робити відеофіксацію чи світлини можуть не дозволити (хоча законодавством чітко передбачені випадки, коли можна це робити, а коли — ні), тому можете занотувати дані зручним способом (у блокноті, замітки у телефоні, аудіо тощо).
3. Попросити чітко назвати підставу та суть процедури, яку хоче провести особа, що затримує, за вашої участі та ваші права до початку її проведення.
4. Спробувати фіксувати процес на відео, попередивши про це тих, хто проводить затримування.
5. За можливості залучити свідків (просити їх також фіксувати перебіг подій).
6. Викликати поліцейський патруль, подати письмову заяву та пояснення у разі протиправних дій.
7. Зателефонувати на гарячу лінію Національної поліції 0 800 500 202 та залишити скаргу.
8. Скористатися правом на правову допомогу та вимагати обов’язкової участі адвоката під час спілкування з тими, хто проводить затримання.
9. Усі заяви/заперечення/доповнення детально викласти у протоколі (у разі його складання).
10. Вимагайте складання протоколу про затримання, що має містити точний час затримання. Це має бути той час, коли вас фізично зупинили (він буде важливий для роботодавця).
Важливо пам’ятати, що введення воєнного стану не свідчить про відміну визначених законом процедур та відсутності обов’язку виконувати вимоги закону. Знання власних прав та розуміння меж повноважень представників правоохоронних і силових органів є основою захисту від можливих порушень.
Дії роботодавця
З проблемою раптового зникнення стикається не кожен роботодавець.
Відсутність попередження про відсутність на роботі не є ознакою прогулу та підставою для звільнення. Прогулом вважається пропуск, коли людина відсутня на робочому місці більш ніж три години без поважних причини. Якщо згодом з’ясовується, що причин не було — це прогул. Водночас поки працівника «не знайдено», неможливо встановити, наскільки серйозними були причини його відсутності. Тож спочатку слід дочекатися інформації від працівника.
Серед інших, поважною причиною можна вважати зовнішні обставини, які неможливо усунути завдяки бажанню та зусиллям працівника, зокрема і адміністративне затримання.
Так що ж робити?
1. Зателефонуйте за номерами, зазначеними в особовій справі працівника. Якщо абонент не на зв’язку, а члени родини за будь-яких обставин не можуть пояснити, де перебуває працівник, спробуйте навідатись за адресою фактичного проживання працівника. Надішліть листа на всі відомі електронні і поштові адреси.
2. Зафіксуйте дату відсутності самого працівника і інформації про нього. Фіксуйте неявку працівника в табелі, аж поки працівник не з’явиться на роботі або до моменту можливого припинення трудового договору (п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП). Коли причини визнані поважними, їх можна зазначити як інші причині поважного характеру.
3. Чи можна звернутися у поліцію? Коли людина зникла безвісти, констатувати це мають близькі родичі.
4. Якщо роботодавець отримав інформацію про адміністративне затримання працівника, він має дочекатися самого працівника із відповідним адміністративним протоколом.
5. Відповідно до норм КУпАП один з екземплярів адміністративного протоколу надається особі, стосовно якої його і було складено. Тож для роботодавця інформація, зазначена у протоколі, має бути відповіддю на його подальші дії стосовно відсутнього працівника. Нагадаємо, у протоколі зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання.
Висновки
- Адміністративне затримання полягає у тимчасовому обмеженні свободи пересування і місцезнаходження відповідної особи.
- Усі норми щодо застосування адміністративного затримання визначено в КУпАП.
- Адміністративне затримання може провадитися лише конкретними органами або уповноваженими на те посадовими особами. Підстави затримання визначені нормами КУпАП.
- Про адміністративне затримання в обов’язковому порядку складається адміністративний протокол.
- Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
- Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години.
- При адміністративному затриманні працівнику бажано зберігати спокій, все фіксувати, вимагати інформування про затримання родичів і роботодавця, уважно знайомитися з документами, які пропонуються для ознайомлення і підписання, не боятися і не соромитися вимагати захисника, а також вносити клопотання, зауваження, пропозиції і скарги.
- При нез’явленні працівника на робочому місці роботодавцю необхідно також зберігати спокій і пам’ятати про норми трудового законодавства, фіксувати відсутність працівника і інформації про нього, ставити відповідні позначки у табелі обліку робочого часу. У разі надання працівником пояснень відсутності вимагати підтвердження (адміністративного протоколу). Уважно вивчати інформацію, зазначену у протоколі, яка і має бути відповіддю на подальші дії роботодавця стосовно відсутнього працівника.
