Загальні норми
Трудове законодавство не розшифровує, якими видами відпусток працівник може скористатися перед звільненням у розумінні ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон № 504).
На нашу думку, тут мова йде про відпустки, невикористані дні яких роботодавець зобов’язаний компенсувати у грошовому еквіваленті при звільненні працівника. Для цілей реалізації ст. 3 Закону № 504 працівник зможе скористатися невикористаними днями щорічної відпустки (основної і додаткових) і соцвідпустки на дітей (ст. 19 Закону № 504) із наступним звільненням.
Дія ст. 3 Закону № 504 не поширюється на випадки, коли працівник претендує скористатися іншими видами відпустки: додатковою відпусткою у зв’язку із навчанням, відпусткою без збереження зарплати, соцвідпустками у зв’язку із вагітністю та пологами і для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, додатковою оплачуваною відпусткою як учасник бойових дій або інвалід війни (ст. 162 Закону № 504), додатковою «чорнобильською» відпусткою.
Але тут є дві сторони медалі. За домовленістю між працівником і роботодавцем працівник зможе скористатися згаданими відпустками. У такому разі однозначно повинно бути дві заяви і два накази, що стосуються надання відпустки і припинення трудових відносин. Водночас пам’ятайте про законодавчі обмеження щодо звільнення працівників з ініціативи роботодавця під час відпусток (ч. 3 ст. 40 КЗпП) і окремих категорій працівників (ч. 3 ст. 184 і ст. 1861 КЗпП).
Повертаємось до ст. 3 Закону № 504. Вона містить дві частини, з яких перша стосується використання відпустки з наступним звільненням при розірванні безстрокового трудового договору, а друга — при розірванні строкового трудового договору. Законодавець подбав про таке розділення та передбачив певні нюанси.
У ч. 1 ст. 3 Закону № 504 сказано: «За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки». Тож при реалізації норми ч. 1 ст. 3 Закону № 504 треба звернути увагу на такі моменти:
1. Саме працівник ініціює використання відпустки перед звільненням. Невикористана відпустка перед звільненням має бути надана працівнику за наявності його бажання на це. Якщо працівник звернеться до роботодавця із наміром скористатися правом, установленим ч. 1 ст. 3 Закону № 504, то роботодавець повинен задовольнити таку вимогу.
До стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку, зараховують період перебування у цій відпустці (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 504). Це означає, що при реалізації ч. 1 ст. 3 Закону № 504 ви повинні з’ясувати, чи заробить собі працівник додаткові дні щорічної відпустки, перебуваючи у ній.
2. Про звільнення в останній день відпустки при розірванні строкового трудового договору через закінчення його дії йдеться у ч. 2 ст. 3 Закону № 504.
Звільнення в останній день відпустки можливе і при припиненні трудового договору через закінчення його строку (підстава — п. 2 ст. 36 КЗпП). Якщо працівник не виявив такого бажання, то за невикористані дні щорічної відпустки і соцвідпустки на дітей має бути виплачена грошова компенсація (ч. 1 ст. 24 Закону № 504).
Якщо ж бажання є, то тут слід звернути увагу на дату звільнення. Справа в тому, що у цьому разі останній день відпустки може «перестрибнути» через дату закінчення строкового трудового договору. І це цілком дозволяє ч. 2 ст. 3 Закону № 504. Більш того, у ній підкреслено: за таких обставин строковий трудовий договір подовжується до закінчення відпустки.
Документальне оформлення
Перш ніж реалізовувати на практиці норму ст. 3 Закону № 504, радимо уточнити, скільки днів відпустки належить працівнику на відповідну дату. Тоді на руках буде уся інформація, необхідна для написання заяви. При звільненні за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) текст заяви може бути таким:
| «Прошу надати мені щорічну основну відпустку тривалістю 10 календарних днів з ______________ із подальшим звільненням за власним бажанням в останній день відпустки». |
У разі згоди роботодавця кадрова служба готує два накази (розпорядження): один — про надання відпустки, а другий — про припинення трудового договору.
Наказ про надання щорічної відпустки (крім «шкідливої») і наказ про звільнення мають різні строки зберігання: 5 і 75 років відповідно.
Видавати одночасно ці два накази недоцільно. Спочатку можна видати наказ про відпустку з тим розрахунком, щоб своєчасно виплатити відпускні. Ближче до завершення відпустки можна видати наказ про звільнення (під час відпустки працівник може, наприклад, захворіти).
