Теми статей
Обрати теми

Відпустка «за свій рахунок»: як визначити дні щорічної відпустки

Працівниця за повністю відпрацьований робочий рік має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні та щорічну додаткову відпустку за роботу в умовах ненормованого робочого дня тривалістю 4 календарних дні (згідно з колективним договором). За перший і другий робочі роки щорічні відпустки використані нею в повному обсязі. На третій робочий рік цієї працівниці припадає відпустка без збереження зарплати у зв’язку із сімейними обставинами тривалістю 15 календарних днів. Чи включається відпустка без збереження зарплати до стажу для надання щорічних основної та додаткової відпусток за роботу в умовах ненормованого робочого дня?

Загальні норми

Періоди роботи, що включаються до стажу для надання щорічної основної відпустки, зазначені в ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (даліЗакон № 504/96).

Серед таких періодів роботи зазначено: час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася зарплата згідно зі ст. 25 і 26 Закону № 504/96. Виняток становить період відпустки без збереження зарплати для догляду за дитиною до досягнення нею 6 років, за дитиною, хворою на цукровий діабет I типу (інсулінозалежною), — до досягнення нею 16 років, за дитиною з установленою категорією «дитина-інвалід підгрупи А» — до досягнення нею 18 років.

Період відпустки без збереження зарплати, наданий за погодженням з адміністрацією установи, уключається до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Виходить, що в цьому випадку відпустка без збереження зарплати не вплине на тривалість щорічної основної відпустки.

У ситуації, викладеній у запитанні, працівниця звільняється до закінчення робочого року, за який їй надається щорічна основна відпустка. Отже, кількість днів цієї відпустки, що підлягають грошовій компенсації при звільненні, визначаються розрахунковим шляхом — пропорційно відпрацьованому часу з дати початку третього робочого року по дату звільнення.

Стаж для щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день. Додаткова відпустка за особливий характер праці надається, зокрема, працівникам з ненормованим робочим днем тривалістю до 7 календарних днів (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 504/96). Список професій та посад, за якими встановлено ненормований робочий день, а також конкретну тривалість цієї щорічної додаткової відпустки залежно від зайнятості працівника в таких умовах праці (у межах максимально допустимої) прописують у колективному договорі (ч. 2 ст. 8 Закону № 504/96, пп. 3 і 7 Рекомендацій про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.97 № 7).

У цьому питанні зазначено, що згідно з колективним договором тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день за посадою, яку займає працівниця, становить 4 календарних дні. Така тривалість зазначеної відпустки належить працівнику за умови, що він відпрацює в умовах ненормованого робочого дня весь робочий рік.

При цьому в п. 8 вищезазначених Рекомендацій прописано: «Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, які дають право на цю відпустку». При цьому в ч. 2 ст. 9 Закону № 504/96 зазначені періоди роботи, що включаються до стажу для надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (у тому числі й за роботу в умовах ненормованого робочого дня). Цими періодами є:

— час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, установленої для працівників цього виробництва, цеху, професії чи посади;

— час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами праці та за особливий характер праці;

— час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не піддаються впливу несприятливих виробничих факторів.

Висновки

  • У працівника виникає право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день, якщо він працював у таких умовах не менше половини тривалості робочого дня, установленої за його посадою. Перебуваючи у відпустці без збереження зарплати, працівник не задіяний у виконанні роботи в умовах ненормованого робочого дня. Норм, що виключають, для відпустки «за свій рахунок» не передбачено.
  • Відпустку без збереження зарплати не включають до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день.
  • Отже, тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день за робочий рік, на який припала відпустка без збереження зарплати, визначають розрахунковим шляхом — пропорційно дням, фактично відпрацьованим в умовах ненормованого робочого дня. Зауважимо, що зрештою перебування працівника у відпустці «за свій рахунок» призведе до зменшення тривалості зазначеної відпустки.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі