Перевикористана щорічна основна відпустка та звільнення

Загальні норми

У наведеній ситуації особа звільняється до закінчення робочого року, за який вона уже скористалась щорічною основою відпусткою повної тривалості. Тоді як на дату припинення трудового договору ця посадова особа фактично має право тільки на певну кількість календарних днів щорічної основної відпустки. Виходить, що на дату звільнення вона «перевикористала» 5 календарних днів цієї відпустки, за які раніше отримала відпускні.

За загальним правилом норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) приписує: у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості роботодавець провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Отже, при проведенні остаточного розрахунку із працівником роботодавець має право утримати із зарплати працівника суму відпускних, раніше виплачених за дні щорічної відпустки, надані «наперед».

Проте ч. 2 і 3 ст. 22 Закону № 504 містять перелік випадків, коли вказане відрахування не проводиться.

Відрахування, передбачене частиною першою цієї статті, не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв’язку з:

1) призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;

2) переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;

3) відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці;

4) змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

5) виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню роботи;

6) нез’явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;

7) поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

8) направленням на навчання;

9) виходом на пенсію.

Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника також не провадиться.