Загальні норми
Стаття 184 Кодексу законів про працю України (КЗпП) забороняє звільняти вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — ч. 6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Звільнення зазначених жінок можливе лише у випадках повної ліквідації підприємства, установи, організації, за умови обов’язкового подальшого працевлаштування. Обов’язкове ж працевлаштування здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.
Звільнення жінки, яка має дитину віком до трьох років, у зв’язку із закінченням строку трудового договору можливе за умови обов’язкового працевлаштування жінки на цьому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) відповідно до її спеціальності.
Дії роботодавця
У наведеному прикладі необхідно виконати норму щодо працевлаштування жінки. Її звільнення з роботи у зв’язку із закінченням строку трудового договору без працевлаштування буде здійснено без законних підстав.
Інший варіант розвитку події — коли тимчасовий працівник іде у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з посади за старим штатом, а в день, коли його дитині виповниться 3 роки, працівника буде звільнено у зв’язку із закінченням дії строкового трудового договору, також неможливий.
Правових підстав для розірвання трудового договору у зв’язку із закінченням строку немає, оскільки термін строкового договору закінчився з дати виходу на роботу попереднього працівника, а перебування жінки у відпустці є підтвердженням продовження її трудових відносин. Для виконання положень ст. 184 КЗпП краще переукласти строковий договір на безстроковий за посадою, яку жінка займає. Після закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ви маєте право скоротити цю посаду. При цьому розірвання трудового договору необхідно здійснювати з додержанням встановленого порядку вивільнення працівників (ст. 492 КЗпП).
Висновки
- Розрив у часі між звільненням за п. 2 ст. 36 КЗпП та працевлаштуванням у цьому випадку не допускається. Жінці на час працевлаштування передбачено середню заробітну плату, але не більше ніж на три місяці «з дня закінчення строку трудового договору», а не з дня звільнення. Формулювання «з дня закінчення строку трудового договору» не дає роботодавцю права звільнити жінку!
- Якщо працівниця відмовилась від працевлаштування за спеціальністю без поважних причин, її може бути звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП, незважаючи на те, що після закінчення строку трудового договору минуло два, три місяці або більше часу.
- У цьому випадку строковий трудовий договір не трансформується у безстроковий, оскільки після закінчення його строку мала місце вимога роботодавця щодо припинення трудового договору.
