Державні гарантії
Згідно зі ст. 51 КЗпП держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.
Заборона. Подібні норми містяться і у ст. 22 КЗпП, згідно з якою забороняється відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом.
Обов’язок. Більше того! На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу; власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов’язані письмово повідомити про причину такої відмови.
Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника можуть установлюватися законодавством (ст. 22 КЗпП).
Тобто забороняється дискримінаційне поводження за будь-якою захищеною ознакою стосовно особи, яка працевлаштовується. Заборона стосується й необґрунтованої відмови від розумного пристосування (стаття 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»).
Зверніть увагу! Форму повідомлення на законодавчому рівні не встановлено, тому вона складається довільно.
Правомірність відмови
Але ст. 22 КЗпП зазначені й деякі причини, які фактично можуть бути правомірними для обґрунтування роботодавцем свого рішення про відмову у прийнятті на роботу.
Зокрема, це причини, що пов’язані з:
| вимогами до посади | · вік; · рівень освіти або якості, необхідні для виконання роботи (кваліфікація, досвід роботи та ін.); · стан здоров’я особи (кандидата на посаду); · наявність прямих обмежень або вимог для зайняття посади, встановлених нормативно-правовими актами тощо |
| вимогами для деяких категорій осіб | · відсутність військово-облікового документа або · відомостей про постановку на облік у територіальному центрі комплектування |
| об’єктивними умовами | · відсутність вакансій (вільних посад, на які може бути працевлаштована особа) |
Наприклад, ст. 190 КЗпП забороняє застосування праці осіб молодше 18 років на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, тому кандидату, якому ще не виповнилося 18 років, як обґрунтування відмови у прийнятті на роботу за професіями, для яких передбачено виконання зазначених видів робіт, слід вказати на зазначену норму.
Форма відмови
Повідомити про відмову в прийнятті на роботу необхідно саме у письмовій формі з конкретним зазначенням причин такої відмови, бажано з посиланням на відповідні норми законодавства або локальних нормативних актів підприємства (наприклад, посадові інструкції, в яких можуть визначатися вимоги до кваліфікації відповідних працівників, досвіду їх роботи, рівня знань певних технологій, устаткування, іноземних мов тощо).
Окрім того, у ст. 184 КЗпП передбачені й випадки, коли роботодавець обов’язково має повідомити про причину відмови у прийнятті на роботу у письмовій формі таким категоріям осіб:
· вагітним жінкам;
· жінкам, які мають дітей віком до 3 років;
· одиноким матерям, за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю.
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю.
З урахуванням цього невідповідність вакантній посаді може настати внаслідок недостатньої освіти (кваліфікації, стажу роботи), стану здоров’я тощо, а не вищезазначеного стану.
Форма. Зазвичай, відмова у прийнятті на роботу викладається у довільній формі у вигляді спеціального повідомлення. Зазначене повідомлення, за можливості, бажано вручити кандидату під підпис або ж надіслати його цінним листом з описом вкладення.
Наслідки відмови
Необґрунтованою вважається невмотивована відмова у прийнятті працівника на роботу за наявності вакантних робочих місць, а також із мотивів, які не стосуються ділових якостей працівника.
Незаконною слід вважати відмову в прийнятті на роботу з мотивів вагітності або наявності немовляти.
Кримінальним кодексом така дія розглядається як злочин (ст. 172 Кримінального кодексу України).
Незаконною буде і відмова, пов’язана з порушенням принципу рівності людей, проголошеного в ст. 2 Загальної декларації прав людини і закріпленого в ст. 21 Конституції України. Зазначений принцип рівності реалізований у ч. 2 ст. 22 КЗпП:
| Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається |
Заборона реклами. Статтею 24-1 Закону України «Про рекламу» передбачено заборону реклами послуг із працевлаштування, яка містить елемент дискримінації. Це має на меті захистити права шукачів роботи від неправомірних відмов при прийнятті на роботу.
· забороняється в рекламі про вакансії (прийняття на роботу) зазначати вік кандидатів, пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати вимоги, що надають перевагу жіночій або чоловічій статі, представникам певної раси, кольору шкіри (крім випадків, визначених законодавством, та випадків специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі), щодо політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об’єднаннях громадян, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
· текст реклами про діяльність суб’єкта господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, повинен містити примітку, що отримувати від громадян, яким надано послуги з пошуку роботи та сприяння в працевлаштуванні, інші пов’язані з цим послуги, гонорари, комісійні або інші винагороди забороняється.
У разі порушення вказаних вимог рекламодавець сплачує до державного бюджету штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати (6700 грн х 10 = 67000 грн), на момент вчинення порушення, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Висновки
- Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.
- Забороняється відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом.
- Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
- Підставами відмови можуть бути невідповідність кваліфікації чи професійних якостей працівника або інші підстави, передбачені законодавством: вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника тощо.
- На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу; власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов’язані письмово повідомити про причину такої відмови.
- Відмова у прийнятті на роботу викладається у довільній формі у вигляді спеціального повідомлення. Зазначене повідомлення, за можливості, бажано вручити кандидату під підпис або ж надіслати його цінним листом з описом вкладення.
