Повноцінна робота чи безоплатне стажування

Що таке стажування

Що ж узагалі таке стажування? У КЗпП відсутнє таке поняття, як стажування!

То звідки ж воно взялося? А джерел не так багато:

Закон України «Про освіту» визначає стажування як частину післядипломної освіти, спрямовану на набуття особою практичного досвіду виконання завдань та обов’язків у певній професійній діяльності або галузі знань.

Закон України «Про зайнятість населення» каже, що:

· здобувачі освіти з метою набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов’язків, удосконалення професійних знань, навичок та умінь тощо мають право у вільний від навчання час проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, у роботодавця на умовах, визначених договором про стажування, строк якого не може перевищувати 6 місяців;

· зареєстровані безробітні проходять стажування для підвищення своєї кваліфікації з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов’язків за професією або на посаді, на яку претендують у роботодавця.

Наказ Національного агентства з питань державної служби «Про затвердження Порядку стажування державних службовців» визначає стажування як одну з форм підвищення рівня професійної компетентності державного службовця.

Хто є стажером

Отже, якщо особа не:

учень/студент,

зареєстрований безробітний,

державний службовець,

то мова ні про яке стажування йти не може, тим більше — про безоплатне!

Для кожної з вищезгаданих категорій стажерів передбачені:

· виплата грошової компенсації за виконання роботи (заробітна плата — для учнів/студентів та держслужбовців, виплата допомоги по безробіттю — для зареєстрованих безробітних);

· інші гарантії (збереження місця роботи для держслужбовців, внесення записів в трудову і страховий стаж для учнів/студентів) тощо.

Стажування чи випробування

Відповідно до ст. 26 КЗпП при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

При цьому:

— на працівника поширюється законодавство про працю, у тому числі й про оплату праці;

— строк випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати 3 місяців, а в окремих випадках, за погодженням із профспілкою, — 6 місяців, а для робітників — 1 місяця;

— якщо строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати — він вважається таким, що витримав випробування, і наступне звільнення допускається лише на загальних підставах.