За загальним правилом, визначеним ст. 3 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), за бажанням працівника у разі його звільнення йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
Виняток з наведеного правила — звільнення за порушення трудової дисципліни. Зрозуміло, що тут ні про яку відпустку не може бути й мови. Тому у випадку, що розглядається, залишається одне — нарахувати та виплатити працівнику при проведенні остаточного розрахунку компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.
Чинним законодавством не передбачено строку давності, після якого звичайний працівник втрачає право на щорічну відпустку. Причому таке право не залежить від того, є це місце роботи для працівника основним місцем роботи чи сумісництвом, а також від підстави звільнення. Тобто навіть коли у працівника відсутнє право на відпустку з подальшим звільненням, у нього залишається право на отримання грошової компенсації за таку відпустку (див. лист Держкомпідприємництва від 23.07.2003 № 4382).
Суму компенсації виплачуйте працівнику в день звільнення. Якщо ж він цього дня не працював, її слід виплатити не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст. 116 КЗпП).
Висновки
- Навіть коли у працівника відсутнє право на відпустку з подальшим звільненням, у нього залишається право на отримання грошової компенсації за таку відпустку.
- Право на отримання компенсації щорічної відпустки не залежить від підстави звільнення.
